ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 р. Справа № 44060/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді – Заверухи О.Б.,

суддів – Старунського Д.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницький на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області суду від 14 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницький про нарахування та стягнення підвищення до пенсії, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивачі звернулась до суду з позовом до відповідача про нарахування та стягнення підвищення до пенсії за період 2006-2008 роки та 3 місяці 2009 року, зазначивши, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яке відповідач не виплачує.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області суду від 14 травня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті на користь позивачів підвищення до пенсії з врахуванням 30% щомісячного підвищення, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницький Хмельницької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 06 червня 2008 року по 01 квітня 2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначена постанова мотивована тим, що позивач є дитиною війни, а рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відтак позивачі мають право на підвищення до пенсії.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницький подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, вірно виходив з того, що невиплата підвищення до пенсії позивачам заподіяна протиправними діями відповідача. Колегія суддів вважає вірним способом відновлення порушеного права позивача покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених позивачам сум.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування строку звернення до суду відповідно до ч.2 ст.99 КАС України та про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивачів щодо виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 06 червня 2008 року, оскільки позивачі не навели поважних причин пропуску строку, а на його застосуванні наполягав відповідач. Відтак, нарахування та виплата підвищення до пенсії з 06.06.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 01.04.2009 року, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).

Оскільки правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії дітям війни є чинними, а позивачі належать до вказаної групи осіб і мають право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницький Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області суду від 14 травня 2009 року по адміністративній справі №2а-1554/09 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.