ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 р. Справа № 86518/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів Обрізка І.М., Сапіги В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року в справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2009 року №0003061702/0,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач, приватний підприємець ОСОБА_1, 13.08.2009 звернулась з позовом в суд до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому та просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2009 року №0003061702/0.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки зобов’язання згідно укладеного договору поставки виконано сторонами в повному обсязі. Позивач зазначає, що вказане підтверджується податковою накладною № 15/07 від 15.07.2008 року, податковою накладною №28/07 від 28.07.2008 року, видатковою накладною № 15/07 від 15.07.2008 року, видатковою накладною №28/07 від 28.07.2008 року, платіжним дорученням № 2 від 15.07.2008 року та платіжним дорученням №13 від 28.07.2008 року. А тому зазначає позивач, договір спрямований на реальне настання правових наслідків та відповідає вимогам статті 203 ЦК України. Таким чином позивач вважає, що суми податку на додану вартість ним правомірно включено до податкового кредиту.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року в справі №2а-7475/09/2270/13 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням приватним підприємцем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року в справі №2а-7475/09/2270/13.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки зобов’язання згідно укладеного договору поставки виконано сторонами в повному обсязі. Позивач зазначає, що вказане підтверджується податковою накладною № 15/07 від 15.07.2008 року, податковою накладною №28/07 від 28.07.2008 року, видатковою накладною № 15/07 від 15.07.2008 року, видатковою накладною №28/07 від 28.07.2008 року, платіжним дорученням № 2 від 15.07.2008 року та платіжним дорученням №13 від 28.07.2008 року. А тому зазначає позивач, договір спрямований на реальне настання правових наслідків та відповідає вимогам статті 203 ЦК України. Таким чином позивач вважає, що суми податку на додану вартість ним правомірно включено до податкового кредиту.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Судом встановлено, що з 13.07.2009 року по 24.07.2009 року Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності приватного підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів).
За результатами перевірки складено акт № 6955/17-1/НОМЕР_1 від 24.07.2009 року на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003061702/0 від 31 липня 2009 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4625,00 грн. (в т.ч. 3083,00 грн. за основним платежем та 1542,00 грн. за штрафними санкціями).
Перевіркою було встановлено неправомірне включення до податкового кредиту податку на додану вартість з придбаного за нікчемним правочином м’яса яловичини.
Загальна вартість поставки вказаної продукції від контрагента позивача приватного підприємця ОСОБА_2 за липень 2008 року склала 18500,00 грн. в тому числі ПДВ 3083,00 грн.
Відповідно до п.п 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі-Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто з змісту зазначеної норми вбачається, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає саме у зв’язку з придбанням, виготовленням товарів та послуг, операції з продажу (надання) яких згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є об’єктом оподаткування, що в свою чергу передбачає реальну наявність предмету продажу, результату послуги, а не просте перерахування грошових сум між суб’єктами господарювання.
Судом встановлено, що між приватним підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2 10 липня 2008 року укладено договір поставки продукції. Однак у вказаному договорі не зазначено, яку саме продукцію має бути поставлено, місце поставки, строки поставки та яким чином така продукція має бути поставлена покупцю.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вказано в ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
При цьому в розділі 1 глави 54 ЦК України «Купівля-продаж» зазначено істотні умови, які ставляться до договорів купівлі-продажу, в свою чергу і до договору поставки, що не можна сказати про відповідність укладеного договору між приватним підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2 визначених законом істотних умов.
Колегія суддів звертає увагу на посвідчену нотаріально заяву приватного підприємця ОСОБА_2 (а.с. 42), в якій остання зазначає, що реєстрацію її, як підприємця було проведено без її відома, не мала мети здійснювати підприємницьку діяльність, просить скасувати реєстрацію її як приватного підприємця та вважати всі угоди укладені без її відома недійсними.
Крім того в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 адресована начальнику Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, де вона вказує, що з січня 2008 року не здійснювала ніякої підприємницької діяльності.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як вбачається з матеріалів справи правочин зі сторони ОСОБА_2 був вчинений за порушення правил дійсності правочину, а саме такий вчинено поза її волею та не спрямований на реальне настання правових наслідків.
При цьому суд не вправі визнавати нікчемний правочин недійсним, він лише вправі констатувати такий факт.
Відповідно до положень цивільного законодавства, сторони при укладенні правочинів, зокрема договору поставки несуть ризик вибору контрагента.
Враховуючи наведене, податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2009 року №0003061702/0 яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4625,00 грн. (в т.ч. 3083,00 грн. за основним платежем та 1542,00 грн. за штрафними санкціями).
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене апеляційні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 є неаргументованими та в їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року в справі №2а-7475/09/2270/13 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.О. Яворський
Судді І.М. Обрізко
ОСОБА_3