ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 р. Справа № 8511/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Ліщинського А.М., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання Шологон В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 25 грудня 2009 року по справі за позово ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення-,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, як особа евакуйована із зони відчуження у 1986 році, в зв'язку з чим має право на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.Відповідачем протягом 2007-2009 років виплачувалась така допомога в значно меншому розмірі, ніж передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка встановлює розмір такої допомоги в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Просить визнати дії Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради неправомірними та стягнути доплату щорічної разової допомоги за 2007-2009 роки в сумі 4857 грн.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 25 грудня 2009 року позов задоволено частково.Зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати такої допомоги в неповному розмірі. В решті позовних вимог відмовлено.
________________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1-й інст. суддя Мичка Б.Р. ряд. ст. зв. № 2.31.1 Суддя-доповідач ОСОБА_2 справа № 2а- 1594/09/1319 Справа № 8511/10/9104.doc
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
У апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що позивачка ОСОБА_1 є учасником ліквідації насідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри одноразової допомоги на оздоровлення визначені не в конкретних грошових розмірах, а виходячи з мінімальних розмірів заробітної плати. Апелянт зазначає, що пастановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначено суми щорічних допомог на оздоровлення і ця Постанова не суперечить Закону та видана на його виконання.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено те, постанова КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачає умов, розміру та порядок виплати щорічної допомоги на оздоровлення, а постанова «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягає застосуванню, оскільки занижує розмір допомоги порівняно із ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на наведене та враховуючи зщагальні засади пріорітетності Закону України над підзаконними нормативно-правовими актами, застосуванню при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення позивачу підлягає ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому така допомога мала бути виплачена в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, тому дії щодо виплати відповідачем допомоги в заниженому розмірі є неправомірними.
Крім того, згідно ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За умовами ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін, що діяла на момент винекнення спірних правовідносин.
Оскільки позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у грудні 2009 року, в якому оскаржує виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки представник відповідача наполягає на зостосуванні наслідків пропуску строк, позивачем не представлено жодних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, то суд прийщов до правильного висновку, що вимоги позивача щодо перерахунку одноразової допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки задоволенню не підлягають.
Також судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до ч.3. ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином враховуючи вище наведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.
На підставі наведеного та керуючись, ст. 160 ч. 3, ст. ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 25 грудня 2009 року по справі № 2а-1594/09 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя С.П. Нос
Судді А.М. Ліщинський
ОСОБА_3