РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-133/11

Провадження №

06 квітня 2011 року Лисянський районний суд в складі:

головуючого - судді Борисенка П.І.

при секретарі: Сіденко Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що в серпні 2010 року між ним та відповідачами було досягнуто домовленості про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1 за ціною по п’ять тисяч гривень кожному. Дану квартиру відповідачі отримали у власність в порядку приватизації як члени сім»ї, при цьому ОСОБА_3 частку даної квартири успадкувала від свого батька по заповіту від 11.11.2004 року, спадщину прийняла фактично, але на даний час оформити її у встановленому порядку відмовляється, хоча обоє з відповідачів отримали кошти за будинок повністю, а на його неодноразові вимоги лише в лютому 2011 року написали відповідні розписки. Вважає, що в зв’язку з смертю, ОСОБА_4 втратив своє право на дану квартиру і її законними власниками та розпорядниками поряд з своїми частками є відповідачі. Проте відповідачі, до цього часу необхідних для посвідчення договору документів не виготовили, питанням оформлення договору не цікавляться, отже їх бездіяльність свідчить про ухилення від виконання умов укладеного договору.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві. Відповідачі в судовому засіданні позов визнали і пояснили, що дійсно між ними відбувся договір купівлі-продажу, але через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру та за браком у нього коштів і часу вони не змогли посвідчити договір.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення виходячи з наступного.

Згідно розписки відповідачів останні отримали від позивача кошти в сумі 10000 грн., які є повною оплатою за квартиру. Факт укладання договору сторони не заперечують і це підтверджується письмовими доказами. Проте, через відсутність правовстановлюючих документів на частину квартири, яка належала їх брату, іншим чином як в судовому порядку позивач оформити своє право власності на квартиру не може.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

, Відповідно до ст. 656 цього кодексу предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий)подавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

За таких обставин сторонами у справі фактично укладено договір купівлі-продажу квартири.

З вини відповідачів договір не був нотаріально посвідчений, оскільки останні не виконали повністю своїх обов’язків, щодо підготовки правовстановлюючих документів. На

неодноразові вимоги позивача відповідачі щодо вчинення ними будь-яких дій на укладання договору відмовлялися.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку, або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Правові наслідки недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору визначені в ст. 220 ЦК України, згідно вимог якої такий договір є нікчемним. Згідно ч. 2 вказаної статті Цивільного кодексу, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом достовірно встановлено, що відповідачі ухилилися від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Проте між сторонами відбулося повне виконання умов договору, зміст договору відповідає дійсній волі сторін, даний договір не порушує прав та інтересів інших осіб. За даними БТІ рахується не квартира, а 7/20 частки житлового будинку, на яку і необхідно визнати право власності.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 220, 392, 655, 656, 657, ЦК України, ст.ст. 2,3,6,7,8,10,18,57,157,158,159,174,179,196,208,209,213,214,215 ЦПК України, ст. 120 ЗК України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу 7/20 частки житлового будинку по вул. Шевченка, 13 в с. Почапинці Лисянського району Черкаської області укладений продавцями - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з покупцем ОСОБА_1 14 лютого 2011 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/20 частки житлового будинку по вул. Шевченка, 13 в с. Почапинці Лисянського району Черкаської області.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області протягом десяти діб з моменту його проголошення.

Суддя -