АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8804/15 Справа № 174/1201/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шаповал Г. І. Доповідач - Рудь В.В.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Рудь В.В.

суддів: Ткаченко І.Ю., Повєткіна В.В.

при секретарі: Левцунову І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

В с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування(а.с.2-3).

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько ОСОБА_4, який 15.02.2002 року склав нотаріально посвідчений заповіт про те, що на випадок смерті заповідає йому, ОСОБА_2, належний йому жилий будинок АДРЕСА_1. В шестимісячний строк він звернувся з заявою про прийняття спадщини до Вільногірської державної нотаріальної контори, де відкрита спадкова справ №98/2007.

Брат ОСОБА_3 не погодився з заповітом, у квітні 2007 року звернувся до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив визнати заповіт недійсним та провести розподіл спадкового майна.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетрвоської області від 09.10.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

На звернення до нотаріуса з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину, 25.03.2014 року державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_5 винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії у вигляді видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, у зв'язку з тим, що між ним та ОСОБА_3 виник спір щодо спадщини.

Вважаючи відмову нотаріуса неправомірною, звернувся до суду з відповідним позовом, де третьою особою зазначив ОСОБА_3, який в свою чергу у травні 2014 року звернувся з позовом до ОСОБА_2 та державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_5, в якому просив визнати житловий будинок АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності(в рівних долях) подружжя - батьків: ОСОБА_6 та ОСОБА_4, визнати його спадкоємцем першої черги по закону на ? частку спірного будинку, зобов'язати нотаріуса оформити та видати свідоцтво про право на спадщину на ? частину будинку.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 03.07.2014 року по цивільній справі №174/315/14-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.09.2014 року, у задоволенні його позову до державного нотаріуса щодо скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено, також відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заявленого ним позову.

Вважає, що при наведених обставинах він може набути право власності на спірне спадкове майно лише у судовому порядку, та що за ним повинно бути визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 Дніпропетровській області з огляду на наступне.

За своє життя батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 придбали право спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Дніпропетровській області, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 27.05.1983 року на ім'я ОСОБА_4, виданим виконкомом Вільногірської міської ради народних депутатів 27.05.1983 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла мати ОСОБА_6 Після її смерті жодний із спадкоємців до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не звертався.

Враховуючи, що батько ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які на час смерті ОСОБА_6 проживали разом з померлою у зазначеному будинку, то вони прийняли спадщину у вигляді ? частини у рівних частках, по ? частці, у зв'язку з чим частка ОСОБА_4 у вказаному будинку склала ? частки.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просив визнати за ним право спільної часткової власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 на ? частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено(а.с.106-110).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.114-115).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

За положеннями ст.ст.1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

В п.23,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обгрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

По справі встановлено, що виконавчим комітетом Вільногісрької міської ради народних депутатів 27.05.1983 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Вільногісрької міської ради народних депутатів №63 від 03 квітня 1975 року у зв'язку з приєднанням сільської місцевості в міську смугу(а.с.33).

Згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_6.(до реєстрації шлюбу ОСОБА_7.), зареєстрували шлюб 14.02.1950 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження(а.с.27).

Відповідно до ст.22 КпШС УРСР, яка діяла на час виникнення спільної сумісної власності, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Наведені обставини свідчать, що вказане нерухоме майно набуто у період, коли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, а відтак спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і за положеннями ст.22 КпШС УРСР частки кожного із подружжя є рівними.

15 лютого 2002 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким належний йому жилий будинок АДРЕСА_1 заповідав ОСОБА_2 Заповіт посвідчений державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №479(а.с.35).

ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть(а.с.32). Оскільки на підставі вказаної норми закону ОСОБА_6 належала ? частина житлового будинку АДРЕСА_1, то після її смерті з цих підстав відкрилась спадщина саме на ? частину останнього.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть(а.с.31).

Як видно із справи, після смерті батька ОСОБА_4 - ОСОБА_2 звернувся з заявою про прийняття спадщини до Вільногірської державної нотаріальної контори, де відкрита спадкова справа №98/2007.

25 березня 2014 року державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, при цьому в постанові зазначено наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, який на день смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, який залишив (склав) заповіт, посвідчений Вільногірською державною нотаріальною конторою 15.02.2002 року за реєстровим №479. Згідно зазначеного заповіту заповідач ОСОБА_4 заповів належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_2

Після смерті ОСОБА_4 Вільногірською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №98/2007. Із заявами про прийняття спадщини крім спадкоємця за заповітом ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулись син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, які не мають права на обов'язкову долю в спадщині.

Спадковий будинок належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого виконкомом Вільногісрької міської ради народних депутатів 27.05.1983 року і зареєстрованого в Верхньодніпровському БТІ.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла ОСОБА_6, дружина спадкодавця ОСОБА_4 В справах Вільногірської держнотконтори знаходиться спадкова справа №68/2007 до майна померлої ОСОБА_6

В спадковій справі №68/2007 є письмове звернення адвоката Левітіна О.Ю., представника ОСОБА_3, про визнання ОСОБА_3 спадкоємцем майна, яке належало його батькам: матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року, та батькові ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.(а.с.10).

В постанові нотаріуса також зазначено, що в спадкових справах наявні також судові рішення: рішення Вільногірського міського суду від 09.10.2012 року про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у задоволення позову про розподіл спадковго майна, визнання недійсним заповіту та визнання права на обов'язкову частку у спадщині; ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 року про залишення без змін рішення Вільногірського міського суду від 09.10.2012 року; ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про залишення без змін рішення Вільногірського міського суду від 09.10.2012 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 року.

Пославшись на викладені обставини та зазначивши, що питання щодо визначення часток спадкоємців у спадщині після смерті їх батьків судом не вирішено, як і частка ОСОБА_6 не визначена, що спадкоємці не можуть дійти згоди щодо спадкування, нотаріс постановив: відмовити ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки спадкоємцями не досягнуто згоди щодо права на спадщину та виник спір між спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3.(а.с.10).

Таким чином, факт відмови позивачу державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 в оформленні права на спадщину з наведених у постанові підстав(а.с.10) та наявність спору між спадкоємцями відносно спадкового майна, свідчать про порушення права ОСОБА_2 на спірне спадкове майно і таке право останнього підлягає захисту в порядку, передбаченому ст.16 ЦК України.

Разом з тим, відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову, з тих підстав, що позивач не надав до суду належної оцінки спірного майна, що між ним та відповідачем виник спір стосовно адреси спадкового майна, не надано доказів стосовно розміру та правового статусу земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок, що в позовній заяві не зазначені технічні характеристики спірного житлового будинку та інших споруд та приміщень, суд не взяв до уваги предмет спору та фактичні обставини, на які посилався ОСОБА_2

Крім того, суд не з'ясував коло осіб, чиї права та інтереси зачіпаються заявленим спором, не врахував факт звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_8 з заявами про прийняття спадщини після смерті матері сторін ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року, про що зазначено в постанові державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 від 25 березня 2014 року, та не обговорив у передбаченому порядку питання про залучення таких осіб до участі у справі. В той час, як

з'ясування кола осіб, чиї права та інтереси зачіпаються заявленим спором, та залучення їх до участі у справі має значення для з'ясування прав та обов'язків сторін, обставин щодо прийняття спадкоємцями спадщини після смерті кожного із спадкодавців та визначення частки у спадщині, у тому числі частки, право на яку має спадкоємець ОСОБА_2 згідно заповіту ОСОБА_4 від 15 лютого 2002 року.

При таких обставинах колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині обгрунтування відмови ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування необхідно змінити на підставі п.4 ст.309 ЦПК України та зазначити як підставу для відмови в задоволенні зазначених вимог незалучення до участі у справі осіб, чиї права та інтереси зачіпаються заявленим спором.

Керуючись ст.ст.303,307,308,309,316 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2015 року змінити в частині обгрунтування відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

В іншій частині рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -