УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/3927/15-ц 22-ц/774/1932/К/15

Справа № 182/3927/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/1932/К/15 інстанції - Тихомиров І.В..

Категорія № 46 (4) Доповідач - Савіна Г.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Савіної Г.О.,

суддів - Митрофанової Л.В., Чорнобука В.І.,

при секретарі - Голуб О.О.,

за участю - позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони є співвласниками будинку АДРЕСА_1, у будинку також зареєстрована ОСОБА_4, яка є їх донькою та сестрою відповідно. Оскільки відповідач зібравши свої речі пішла з будинку, понад рік без поважних причин не проживає та місце її перебування невідоме, просили суд визнати ОСОБА_4 втратившою право на користування будинком АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні їх позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на їх думку, суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, дійшов помилкового висновку щодо їх недоведеності, не застосував до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 405 ЦК України, на які вони посилалися як на підставу позову, а також не дослідив акт про не проживання відповідача у будинку з грудня 2013 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу по 13/48 частин кожний.

Відповідач по справі ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_2 та рідною сестрою ОСОБА_3 і зареєстрована в будинку з 22.11.2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано доказів щодо відсутності у спірній квартирі ОСОБА_4 понад один рік без поважних причин.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 317 Цивільного Кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного Кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном за власним розсудом.

Виходячи з положень ст. ст. 16, 391, 386 Цивільного Кодексу України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Частиною 1 ст. 156 Житлового Кодексу України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 Цивільного Кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному власником.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 Цивільного Кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, член сім'ї наймача може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад один рік у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України.

Як убачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 зареєстрована з 22 листопада 2013 року, однак згідно акту не проживає у будинку з грудня 2013 року.

Фактично за вищезазначеною адресою проживають позивач ОСОБА_2 та дві її онуки ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які є доньками відповідача та відносно яких остання позбавлена батьківських прав за рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2002 року, в якому встановлено, що ОСОБА_4 веде аморальний та бродячий спосіб життя, зловживає наркотичними засобами, судима.

Не проживання відповідача ОСОБА_4 за місцем її реєстрації також підтверджується не отриманням останньою судових повісток.

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачами відсутності у спірній квартирі ОСОБА_4 понад один рік без поважних причин є помилковим.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 та визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 365 грн. 40 коп. за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314-316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 365 грн. 40 коп. за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Г.О.Савіна

Судді: Л.В.Митрофанова

В.І.Чорнобук