П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2010 р. Справа2-а-643/2010

Ямпільський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді ГОЛОВІНА В.А. за участю секретаря с/з ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль Вінницької області

цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області про визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень противоправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду у Ямпільському районі Вінницької області про визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень противоправними та зобов'язання вчинити певні дії. Вказали, що вони як подружжя позивачі по справі ОСОБА_2 народився 01.02.1939 року та ОСОБА_3 народилася 22.07.1938 року і є дітьми війни, та мають право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Зокрема вони мають право на отримання щомісячної доплати до пенсій у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивачі зазначили, що вони 09 вересня 2010 року зверталися з відповідною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі і отримали відповідь про те, що їм виплачується надбавка, як дитині війни, в розмірі 49,80 гривень щомісячно і що Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Дану відмову позивачі вважають незаконною вважаючи свої права порушеними, тому позивачі вимушені звернутися до суду з даною заявою.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала. Суду пояснила, що позивачам було відомо про те, що Закон України «Про соціальний статус дітей війни» набрав чинності з 01.01.2006 року, так як був опублікований у Відомостях Верховної Ради 2005 року №4, чим доведений до відома населення. Крім того, позивачі отримувала пенсію і не могли не знати про розмір їх пенсій, а тому позовні вимоги ніяк не можуть бути задоволені. Також вказала, що органи Пенсійного фонду України мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством України. Законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних норм ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Не визначено на законодавчому рівні, які органи повинні виплачувати підвищення пенсій, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати зазначений розмір. Кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Позивачі отримують доплату, як діти війни у визначеному Законом розмірі. Просила в задоволенні заявлених вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Із досліджених матеріалів справи встановлено, що позивачам станом на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років, тому вони є особами, які віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни, і дані обставини не заперечуються відповідачем.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої Світової війни було менше 18 років.

Із досліджених матеріалів справи також встановлено, що позивачі належить до соціальної групи діти війни і мають право відповідно до Закону на одержання щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з моменту набрання чинності Законом і до дня припинення права на її отримання. Така надбавка відповідачем їм у межах шестимісячного строку позовної давності і на час вирішення справи в суді виплачувалась і виплачується в неповному обсязі (49,8грн), хоча за Законом обмежена бути не може.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачі повинні отримувати доплату, як діти війни, в розмірі 30% від мінімальної пенсії.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, що має преюдиційне значення для судів, положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення зменшення) розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом, визнано неконституційними.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Ст.1 Конституції України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою.

У ст. 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Ст.8 Конституції України зафіксовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Ст.22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Суд вважає необхідним визначити, що, утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст. 19, ч.і ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у М.Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у М.Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-У, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

ч.7 ст.9 КАС України у взаємозв'язку зі ст.ст. 180, 181 СК України, за якими захист порушеного права дитини війни з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватися аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, така позиція відповідає змісту ч.З ст. 162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб'єктів владних повноважень, вона повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» щодо права кожного на ефективний засіб юридичного захисту.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів в даній частині позову є обґрунтованими.

Суд вважає, що зазначену доплату повинен виплачувати саме відповідач з наступних підстав. Згідно з п.З Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п.З якого визначено, що до основних засад Пенсійного фонду відносяться також забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних витрат.

Беручи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачам мала виплачуватись доплата до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю

бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть бути прийняті до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

З урахуванням всього викладеного, суд вважає порушеним з боку відповідача право позивачів на отримання у повному обсязі щомісячної доплати як дітям війни. Відновлення порушених прав позивачів можливе шляхом визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Вінницької області щодо невиплати в повному обсязі доплати позивачам як дітям війни, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачам доплату як дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за шість місяців до дня звернення до суду з 22 травня 2010 року по 22 листопада 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Позивачі звернулася до суду з позовними вимогами про нарахування і виплату йому 30% недоплаченої надбавки як дитині війни за період з квітнь-вересень 2010 року в сумі 974 гривні 70 копійок.

Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи ту обставину, що позивачі знали про нарахування та виплату їм надбавки до пенсії, як дітям війни, оскільки частково їх отримували, а тому у суда є підстави позов задоволити частково, а саме в межах ст.99 КАС України.

В решті частині позову суд вважає відмовити.

Керуючись ст.ст.4,9,11,70,71,99,100,160,161,162,163 Кодексу Адміністративного судочинства України, на підставі ст.ст. 1,2,6,8,19,21,22,68 Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області про визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень противоправними та зобов'язання вчинити певні дії -задоволити частково.

Визнати дії (бездіяльність) Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області щодо відмови ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у виплаті щомісячної соціальної допомоги розміром 30% мінімальної пенсії за віком - противоправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.і ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за шість місяців до дня звернення до суду - з 22.05.2010 року по 22.11.2010 року з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.і ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за шість місяців до дня звернення до суду - з 22.05.2010 року по 22.11.2010 року з урахуванням проведених виплат.

В решті частині позову — відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через Ямпільський районний суд Вінницької області.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.А.ГОЛОВІН