ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 р.
| № 16/246/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Владимиренко С.В., |
суддів: | Шевчук С.Р., |
Кота О.В. |
розглянув касаційну скаргу | Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" |
на ухвалу | господарського суду Миколаївської області від 11.10.2006р. |
та постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. |
у справі | №16/246/06 |
за позовом | Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" |
до | Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаїгаз" |
про | стягнення 750290,12грн., |
В засіданні взяли участь представники
позивача: | Рак О.В. (за дов. №369/10 від 29.12.2006р.); |
відповідача: | Байда В.В. (за дов. №04/17 від 03.01.2007р.); Іноземцев Є.С. (дов. №04/15 від 05.01.2007р.). |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.07.2006р. у справі №16/246/06 (суддя Фролов В.Д.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 596786,88грн. –основного боргу, 74976,65грн. –інфляційних витрат, 21938,10грн. –3% річних, 35975,54грн. –пені, 7503грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 53 963,31грн. –відмовлено.
На виконання зазначеного вище рішення, господарським судом Миколаївської області від 31.07.2006р. видано відповідний наказ.
03.10.2006р. Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” звернулось до місцевого господарського суду з заявою в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2006р. по справі №16/246/06, посилаючись на дуже скрутне становище товариства, наявність дуже великого розміру заборгованості як перед позивачем, так і перед працівниками товариства по виплаті заробітної плати, із зазначенням про неможливість виконання в найближчий час винесеного рішення суду.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.10.2006р. у справі №16/246/06 (суддя Фролов В.Д.) заяву Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2006р. у справі №16/246/06 задоволено. Відстрочено виконання рішення суду від 18.07.2006р. №16/246/06 строком на шість місяців.
При винесенні ухвали місцевий господарський суд врахував, що ВАТ „Миколаївгаз” перебуває у скрутному фінансовому становищі, а незадоволення заяви боржника може призвести відповідача до банкрутства та взагалі невиконанню вказаного рішення суду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. у справі №16/246/06 (колегія суддів у складі: головуючого судді: Колоколова С.І., суддів Разюк Г.П., Петрова М.С.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 11.10.2006 року по справі №16/246/06 залишено без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, з урахування чого погодився з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку Відкритим акціонерним товариством „Миколаївгаз” доведено наявність таких обставин, зокрема несвоєчасної оплати споживачами за поставлений природний газ, наявності мораторію на нарахування населенню штрафних санкцій за несвоєчасну оплату комунальних послуг на підставі Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, наявності у товариства станом на 01.10.2006р. заборгованості перед ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” у розмірі 129998000грн. та перед працівниками товариства по виплаті заробітної плати у розмірі 1000000грн., а також наявності дебіторської заборгованості перед ВАТ „Миколаївгаз” у розмірі 140453000грн., що підтверджує неможливість ВАТ „Миколаївгаз” виконати рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2006 року по справі № 16/246/06, а тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення заяви ВАТ „Миколаївгаз” та відстрочення виконання рішення, оскільки протилежне може призвести до банкрутства товариства, а відповідно, і до ускладнення виконання рішення або зроблення його виконання неможливим.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами у справі №16/246/06 зазначеними ухвалою та постановою, Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 11.10.2006р. у справі №16/246/06, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій ст.43 та ст.121 Господарського процесуального кодексу України, відмовити ВАТ „Миколаївгаз” у наданні відстрочки виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2006р. у справі №16/246/06.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.07.2006р. у справі №16/246/06 (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 596786,88грн. –основного боргу, 74976,65грн. –інфляційних витрат, 21938,10грн. –3% річних, 35975,54грн. –пені, 7503грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 53 963,31грн. –відмовлено. Після набрання вказаним рішенням законної сили, на його виконання 31.07.2006р. було видано відповідний наказ.
При розгляді справи попередніми судовими інстанціями також встановлено, що ВАТ „Миколаївгаз” звернулося до господарського суду Миколаївської області з заявою про відстрочення виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2006 року по справі №16/246/06 строком на один рік, мотивуючи таку заяву тяжким фінансовим становищем, наявністю заборгованості станом на 01.10.2006 року перед позивачем на суму 129998000грн. та перед працівниками товариства по виплаті заробітної плати у розмірі 1000000грн. внаслідок несвоєчасної оплати споживачами за поставлений природний газ, та наявності мораторію на нарахування населенню штрафних санкцій за несвоєчасну оплату комунальних послуг на підставі Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, дебіторської заборгованості перед ВАТ „Миколаївгаз” у розмірі 140453000грн., оскільки протилежне може призвести товариство до банкрутства, а відповідно, і до ускладнення виконання рішення або зроблення його виконання неможливим.
У зв'язку з наведеними обставинами, врахувавши матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан боржника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість відстрочення виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2006р. №16/246/06 строком на шість місяців, з чим обґрунтовано погодився Одеський апеляційний господарський суд.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
З правового аналізу наведеної норми вбачається, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення означає зміну строків виконання рішення, що суттєво зачіпає інтереси стягувача, віддаляючи реальне виконання рішення на більш пізній строк, ніж це визначено рішенням суду. Відстрочка –це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Оскільки вказана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому, враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення надається лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов’язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України, здійснивши юридичну оцінку судових рішень попередніх судових інстанцій, прийшла до висновку, що згідно вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не було надано до суду доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, викладених в касаційній скарзі у зв’язку з чим не доведено їх підставність.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що зміст ухвали місцевого господарського суду, залишеної без змін постановою суду апеляційної інстанції, повністю відповідає вимогам зазначених правових положень, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також враховує, що статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, право господарського суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні постанови було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено ухвалу та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 11.10.2006р. у справі №16/246/06 залишити без змін.
Головуючий | С. Владимиренко |
судді: | С. Шевчук |
О. Кот |