Справа № 2-1297/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"15" лютого 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Судді Антипової Л.О.

при секретарях П”ятаченко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва, Прокуратури Дніпровського району м. Києва, ГУ МВС України в м. Києві, Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вважаючи її завданою незаконними діями органів дізнання та прокуратури, в результаті нерозгляду його звернень щодо порушень кримінальних справ відносно осіб, які руйнували належне йому майно, а саме: 1/3 частину будинку 12-а, по провулку Гродненському в м. Києві та просить стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 985 000 грн.

Вважає, що крім матеріальної шкоди йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 250 000 грн. та обґрунтовує тим, що злочинними діями відповідачів йому завдано моральних страждань та переживань, оскільки він не має можливості вільно користуватися своєю власністю, принижено його честь та гідність, втрачено віру в закон.

В судовому засіданні позивач змінив позовні вимоги та просить стягнути на його користь суму матеріальних та моральних збитків в розмірі 1 210 000 грн.

Представник прокуратури м. Києва та прокуратури Дніпровського району м. Києва в одній особі в судовому засіданні заперечувала проти позову, посилалася на те, що позивачем не надано жодних доказів того, що діями відповідачів було завдано позивачу моральної та матеріальної шкоди, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі   

Представник Головного Управління МВС України в м. Києві надала суду заперечення та пояснила, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та незаконними, оскільки позивач неодноразово звертався до органів внутрішніх справи та прокуратури м. Києва, прокуратури Дніпровського району м. Києва з заявами про злочин, однак жодного доказу не надавав, а тому факти його звернень не знайшли свого підтвердження, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві позов не визнала та пояснила, що позивачем невірно визначено відповідачів, оскільки Дніпровське РУ ГУ МВС України немає ніякого відношення до руйнування майна позивача та спричинення йому у зв’язку із цим моральної та матеріальної шкоди, навпаки дії Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві були направлені на з’ясування всіх обставин за зверненнями позивача, проте у зв’язку із недоведеністю його вимог, у порушенні кримінальних справи йому відмовлялося, а тому просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

.

Суд вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, позивачу згідно договору-дарування належить 1/3 частина житлового будинку №12-а по пров. Гродненському, в м. Києві.(а.с. 61), а інша частина будівлі належить іншим співвласникам.

Позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів та органів прокуратури з заявами про порушення його прав співвласниками вказаного будинку, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3 та іншими особами, які починаючи з квітня 2005 року здійснювали будівництва та прибудови до своєї частини будинку та руйнували належну йому частину будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, всі його скарги були предметом розгляду та перевірок відповідних правоохоронних інстанцій, які є відповідачами по справі, проте незаконних дій ними не встановлено, тому в порушенні кримінальних справ відносно осіб, які на думку позивача руйнують його частину будинку, було відмовлено.

Судом перевірені матеріали, надані прокуратурою м. Києва та Дніпровського району м. Києва та долучені до справи матеріали перевірок органами внутрішніх справ м. Києва за зверненнями позивача, з яких вбачається, що всі його звернення були ретельно розглянуті, опитувалися свідки, проте підстав до порушення кримінальних справ не було знайдено.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – ЦПК України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмовити позивачеві в задоволенні його позову в частині стягнення матеріальної шкоди, оскільки позивач не довів своїх вимог про її завдання саме відповідачами по справі.

П. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Згідно ч. 3 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 4 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України позивач повинен навести докази на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди, а п. 9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди  суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відшкодування моральної шкоди,  заподіяної особі внаслідок злочину,  за рахунок держави,  якщо не встановлено особу,  яка вчинила злочин,   ст.  1177 ЦК України,  на яку посилається позивач,  а також іншими нормами ЦК України,  які регулюють підстави та порядок відшкодування моральної шкоди,  не передбачено.

Доводи представників відповідачів на підтвердження своїх заперечень відповідають вимогам Закону, є обґрунтованими, тому заслуговують на увагу    

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, ст. 1176 ЦК України, Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”(зі змінами), керуючись ст. ст. 10, 60, 212 –215, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва, Прокуратури Дніпровського району м. Києва, Головного МВС України в м. Києві, Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Суддя: