ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

  

18.07.06р.

Справа № 22/253

За позовом  Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 

до  Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського 

про стягнення 37 964, 94 грн

Суддя  Пуппо Л.Д.

Представники:

  Від позивача: не з"явився

Від відповідача: Чернега Н.М. - дов.  № 37

                            Десна Л..О. -дов. № 44 

СУТЬ СПРАВИ

Позивач просить стягнути з відповідача 37964 грн. 94 коп. плати за користування вагонами за період червень - липень 2005року.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на безпідставність нарахування плати, оскільки у простоюванні вагонів його вини не було, до того ж, вважає відповідач, позивачем пропущений 6-місячний строк позовної давності.

ВСТАНОВЛЕНО

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями , установами, громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

За період червень - липень 2005року, згідно відомостей плати користування вагонами №№ 062372, 062590, 062591, 072613, 072645, 072658, 072664-072668, 072672, 072682-072686, 072701, 072707, 072722, 072723, 072742, 072743, 072749-072751, 072760, 072761, 072771, 072784, 072785, 072791, 072797, 072804-072808, 072830-072836, 072856, 072906-072908, 072919 станцією Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці була нарахована плата за користування  вагонами відповідачем. В відомостях відповідач зробив зауваження щодо незгоди з нарахованими сумами.

За положеннями статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача пасажирів під час залізничного перевезення,  засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Про простоювання вагонів відповідача на прийомо-здавальних коліях  позивачем складалися акти загальної форми №№ 231 від 28.06.05., 232 від 01.07.05., 233 від 04.07.05., 234 від 06.07.05., 235 від 06.07.05.,  236 від 06.07.05.,  237 від 06.07.05.. 238 від 07.07.05., 239 від 06.07.05., 240 від 09.07.05., 241 від 11.07.05., 242 від 12.07.05., 243 від 13.07.05., 244 від 14.07.05., 148 від 14.07.05., 245 від 17.07.05., 246 від 19.07.05., 247 від 19.07.05., 248 від 22.07.05, 249 від 22.07.05.. 250 від 22.07.05., 251 від 24.07.05., 252 від 29.07.05., 253 від 30.07.05.

Суд вважає, що у задоволенні вимог повинно бути відмовлено, виходячи з наступного: частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність. Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Згідно з частиною п’ятою статті 315 Господарського кодексу України для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають з Статуту залізниць.

Звертаючись до суду з даним позовом 0206.06. про стягнення грошових коштів за документами, складеними в червні і липні 2005 року, залізниця цей строк пропустила.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позивач не  клопотав про відновлення пропущеного строку, не подав докази наявності поважних причин пропущення позовної давності.

Керуючись статтею 267 Цивільного кодексу України, статтею 223, частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України, статтями 134, 137 Статуту залізниць України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд                                              

                                       

                                          

В И Р І Ш И В

В позові відмовити.

Суддя

Л.Д. Пуппо

Рішення підписано        04.06.09 р.