ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 р. | № 1/621-28/188 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ, в особі філії Львівського обласного управління відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Львів (далі - ВАТ “Ощадбанк”)
на ухвалу господарського суду Львівської області від 12.10.2006 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2007
зі справи № 1/621-28/188
за позовом ВАТ “Ощадбанк”
до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів (далі - територіальне відділення АМК)
про визнання недійсним розпорядження від 15.08.2005 № 22Р.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача –Ткача А.В.,
відповідача –Москаленка Т.Г., Оленюка С.Л.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.10.2006 (суддя Морозюк А.Я.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2007 (колегія суддів у складі: Кузь В.Л. - головуючий, судді Юркевич М.В. і Городечна М.І.), провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ “Ощадбанк” просить зазначені ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати і “прийняти нове рішення, яким зобов’язати господарський суд Львівської області розглянути позовну заяву Банку по суті”. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального і процесуального права, в тому числі статті 55 Конституції України та згаданого пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та невідповідність нормам матеріального і процесуального права, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
У розгляді касаційної скарги оголошувалася перерва до 11 год. 20 хв. 20.03.2007.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- розпорядженням від 15.08.2005 № 22Р “Про внесення змін і доповнень до Переліку суб’єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринках Львівської області” (далі - оспорюване розпорядження) адміністративна колегія територіального відділення АМК постановила: визнати Львівське обласне управління ВАТ “Ощадбанк” таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з розрахунково-касового обслуговування населення в частині прийому комунальних платежів у географічних межах Львівської області з часткою 48% та включити його до Переліку суб’єктів господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринках Львівської області, затвердженого розпорядженням територіального відділення АМК від 28.08.2001 № 30Р;
- оспорюване розпорядження одержано ВАТ “Ощадбанк” 16.02.2006 за вх. № 112;
- 10.04.2006 ВАТ “Ощадбанк” в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до територіального відділення АМК про скасування оспорюваного розпорядження. Названий господарський суд ухвалою від 26.05.2006 закрив провадження в адміністративній справі № 1/468-14/101(А) за цим позовом, “оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства”;
- зазначену ухвалу залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2006;
- водночас 13.06.2006 до господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ВАТ “Ощадбанк” від 08.06.2006 (здана на пошту 09.06.2006), в якій містилося прохання про відновлення строку оскарження оспорюваного розпорядження та про визнання його недійсним, керуючись нормами ГПК України; за цією позовною заявою судом порушено провадження зі справи № 1/621-28/188. Таким чином, цю позовну заяву подано після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Згідно з частиною першою статі 60 названого Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Водночас частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено можливість захисту кожним суб’єктом господарювання своїх прав та законних інтересів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів, зокрема, органів державної влади, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання.
Відповідно до частини сьомої статті 40 названого Кодексу рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень можуть бути оскаржені до суду.
Частиною другою статті 249 ГК України визначається право суб’єкта господарювання на звернення до суду із заявою про визнання недійсним акта органу державної влади у разі прийняття таким органом акта, що не відповідає законодавству і порушує права чи законні інтереси суб’єкта господарювання.
З огляду на зазначені приписи ГК України оспорюване розпорядження могло бути оскаржено до господарського суду з урахуванням вимог частини першої статті 223 названого Кодексу.
Таким чином, місцевим господарським судом необґрунтовано припинено провадження в даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, і відтак ним неправильно застосовано зазначену норму процесуального права, а судом апеляційної інстанції цю помилку не виправлено. Тому згідно з частиною першою статті 11110 названого Кодексу оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.
Відповідно до частини четвертої статті 11113 ГПК України у випадку скасування касаційною інстанцією ухвали, зокрема, про припинення провадження у справі остання передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись статтями 1119-11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Львівського обласного управління відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 12.10.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2007 зі справи № 1/621-28/188 скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Львівської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов