АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа: № 2-12/2011 р. Головуючий: 1 інстанції

Провадження: № 22-ц-/2090/2514/2012 р. ОСОБА_1

Категорія: поділ cпільного майна Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Коліснику Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку між співвласниками в натурі, визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку між співвласниками в натурі, визначення порядку користування присадибною земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2006 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у подальшому доповненим і уточненим, у якому вказувала на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.1986 року вона є власницею ? частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, розташованого по вул. В. Коновалова, 99 у м. Харкові.

Власником іншої ? частини вказаного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд є відповідач по справі ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.1989 року.

Вона, позивачка постійно мешкає у належній їй частині житлового будинку, що визначена нотаріально посвідченою «Угодою учасників спільної часткової власності про порядок користування спільним житловим будинком з надвірними будівлями» від 09.01.1986 року.

Відповідач ОСОБА_2 мешкає у своїй половині житлового будинку.

При цьому присадибна земельна ділянка знаходиться у спільному користуванні співвласників житла.

У минулому, ще до набуття сторонами права власності на зазначений житловий будинок, між його колишніми співвласниками склався фактичний порядок користування земельною ділянкою, який ніхто не порушував, і кожен із них мав свій окремий вихід на вулицю, тобто фактично вони були ізольовані один від одного.

Однак, в останні роки відповідач ОСОБА_2 без узгодження з нею, позивачкою, своїх дій самочинно збудував деякі надвірні споруди та зробив прибудову до своєї частини спільного будинку, перекривши свій вихід на вулицю, в зв’язку з чим почав користуватися її виходом з двору, створюючи їй значні незручності та порушуючи не тільки порядок користування спільною земельною ділянкою, що склався фактично, а й права позивачки, як співвласниці житлового будинку.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що мирним шляхом залагодити виниклу між сторонами спірну ситуацію, яка все частіше призводить до конфліктів та скандалів, тривалий час не вдається, позивачка ОСОБА_3 просила суд:

- припинити право спільної часткової власності на житловий будинок № 99 з надвірними будівлями, що розташований по вул. В. Коновалова у м. Харкові, та провести поділ цього житлового будинку в натурі між його співвласниками відповідно до варіанту № 1, запропонованого у Висновку № 3621/5682 проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи від 26.10.2008 року;

- виділити їй у власність на належну ? частку у праві спільної часткової власності на спірний житловий будинок літ. «А-1»: приміщення кухні 1-2, площею 11,4 кв. м.; житлове приміщення 1-4, площею 15,6 кв. м.; приміщення санвузлу 1-1, площею 5,3 кв. м., та інші приміщення, надвірні будівлі і споруди, а всього майна по домоволодінню в цілому загальною вартістю 26 133 грн., що відповідає сформованому порядку користування спільним будинком і в ідеальній долі буде становити 44/100 його частин;

- виділити у власність відповідача ОСОБА_2 на належну йому ? частку у праві спільної часткової власності на спірний житловий будинок літ. «А-1»: приміщення кухні 2-4, площею 11,8 кв.м.; житлове приміщення 2-3, площею 15,5 кв.м.; частину приміщення 2-5 кухні, площею 4,3 кв.м.; частину приміщення 2-5, кухні, площею 2,3 кв.м. та інші приміщення, надвірні будівлі і споруди, а всього майна по домоволодінню в цілому загальною вартістю 33 473 грн., що відповідає сформованому порядку користування спільним будинком і в ідеальній долі буде становити 56/100 його частин;

- перерозподілити ідеальні частки співвласників у спірному домоволодінні відповідно до проведеного реального його поділу;

- визначити порядок користування присадибною земельною ділянкою між співвласниками спірного домоволодіння згідно з варіантом № 2, запропонованим у Висновку № 3621/5682 проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи від 26.10.2008 року;

- зобов’язати відповідача ОСОБА_2 не чинити їй перешкод при догляді та поточному ремонті будівель, а також не встановлювати огорожі для відокремлення їхніх часток земельної ділянки, що затемнюють вікна.

Відповідач ОСОБА_2 заявлених до нього позивачкою претензій не визнав та посилаючись на те, що конфліктна ситуація між сторонами спору та існуючі між ними неприязні відносини виникли, саме з вини останньої, звернувся до суду із зустрічним позовом до співвласниці ОСОБА_3, у якому просив суд визначити порядок користування забудовами та присадибною земельною ділянкою спірного домоволодіння з виділенням частки, що знаходиться у його фактичному користуванні; зобов’язати ОСОБА_3 поставити на місце зняті нею ворота, знести самочинно зведені нею будівлі та загорожі, поставити загорожу відповідно до фактичного розподілу земельних ділянок; забезпечити охорону цивільних прав позивача за зустрічним позовом та членів його родини від протиправних посягань ОСОБА_3; огородити в майбутньому від здійснення погроз у його бік про вчинення протиправних, хуліганських дій відносно нього та його сім’ї, поклавши судові витрати по справі на відповідачку (позивачку за основним позовом).

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник проти поділу спірного житлового будинку між співвласниками в натурі не заперечували, але наполягали на встановленні порядку користування присадибною земельною ділянкою за фактично існуючим, який вже давно склався між сторонами.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Проведено поділ в натурі належного сторонам спору на праві спільно часткової власності житлового будинку № 99 з надвірними будівлями й спорудами по вул. В. Коновалова у м. Харкові за варіантом № 1 Висновку № 3621/5682 проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи від 26.10.2008 року по фактичному користуванню згідно нотаріально посвідченої угоди учасників спільної часткової власності про порядок користування спільним житловим будинком з надвірними будівлями від 09.01.1986 року.

Виділено у власність позивачки ОСОБА_3 у спірному житловому будинку літ. «А-1»: приміщення кухні 1-2 площею 11,4 кв.м; житлове приміщення 1-4 площею 15,6 кв.м.; приміщення сан.вузлу 1-1 площею 5,3 кв.м; приміщення кухні 1-3 площею 5,5 кв.м. (прибудова літ. «а5») та інші примішення, надвірні будівлі й споруди, а всього майна по домоволодінню на загальну суму 26 133 грн.

Іншому співвласнику - відповідачу по справі (позивачу за зустрічним позовом) ОСОБА_2 виділено у власність у спірному житловому будинку літ. «А-1»: приміщення кухні 2-4 площею 11,8 кв. м.; житлове приміщення 2-3, площею 15,5 кв.м.; частину приміщення 2-5 кухні площею 4,3 кв.м.; частину приміщення 2-5, кухні, площею 2,3 кв.м. (прибудова «а-1»), та інші приміщення, надвірні будівлі й споруди, а всього майна по домоволодінню на загальну суму 33 473 грн.

Визначено розмір часток сторін у житловому будинку з надвірними будівлями й спорудами, розташованому по вул. В. Коновалова, 99 у м. Харкові, в зв’язку з перерозподілом їх ідеальних долей та визнано за позивачкою ОСОБА_3 право власності на 44/100 частин цього житлового будинку (домоволодіння) замість 1\2 його частини, за відповідачем ОСОБА_2 на - 56/100 частин, замість 1/2 частини.

Припинено право спільної часткової власності сторін на спірний житловий будинок з надвірними будівлями й спорудами, розташований по вул. В. Коновалова, 99 у м. Харкові.

Визначено порядок користування сторонами спору присадибною земельною ділянкою домоволодіння № 99 по вул. В. Коновалова в Харкові за варіантом № 2 Висновку № 3621/5682 проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи від 26.10.2008 року з виділенням у користування кожному із них окремих відособлених земельних ділянок площею 385 кв.м., та залишенням у спільному користуванні подвір’я № 1, площею 68 кв.м., для забезпечення виїзду на вулицю.

Зобов’язано позивачку ОСОБА_3 перенести сарай літ. «З» на земельну ділянку, виділену їй у користування.

Зобов’язано відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод позивачці ОСОБА_3 при догляді та поточному ремонті будівель, а також не встановлювати огорожі для відокремлення їхніх часток земельної ділянки, що затемнюють вікна.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.

При цьому судом вирішено також питання й щодо судових витрат по справі.

Не погодившись частково з ухваленим судом по справі рішенням, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить змінити це судове рішення в частині, що стосується поділу спільного житлового будинку з надвірними будівлями й спорудами в натурі, виключивши з судового рішення висновок про надання позивачці ОСОБА_3 права користування належними йому хвірткою № 9 та замощенням № 1, а також скасувати це судове рішення в частині встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою та ухвалити в цій частині нове рішення, з огляду на те, що в спільне користуванні сторін виділено подвір’я, на якому знаходиться належне апелянту замощення.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті в зазначеній вище частині.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду в оскаржуваній його частині відповідно до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті заявлених позовних вимог районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи з цих положень правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників.

Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Крім того, згідно приписів ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними з припиненням права спільної часткової власності.

У разі недосягнення такої домовленості між співвласниками спір за позовом будь-кого із них вирішується судом.

Згідно з роз’ясненнями, наданими в п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. N 7 з наступними змінами «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», поділ жилого будинку в натурі між учасниками спільної часткової власності на будинок можливий за умови, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру), яка відповідає розміру їх часток у праві власності, а також за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Як роз’яснено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у справах за позовом учасників спільної власності про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд повинен з’ясувати і врахувати можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір’я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

Як встановлено судом, сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу є співвласниками житлового будинку № 99 з надвірними будівлями і спорудами, розташованого по вул. В. Коновалова в м. Харкові, у рівних його частках.

При цьому кожен зі співвласників користується майном, яке придбав чи побудував особисто, згідно існуючої нотаріально посвідченої угоди учасників спільної часткової власності (попередніх співвласників) про порядок користування спільним житловим будинком з надвірними будівлями від 09.01.1986 року та договорів купівлі-продажу.

Однак, будь-якої угоди щодо порядку користування присадибною земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку не існує, що призводить до виникнення суперечок, конфліктів, взаємних претензій і звинувачень у порушенні прав одним одного та послугувало причиною звернення останніх із позовами до суду, позаяк подальше спільне користування належним їм домоволодінням є не можливим.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив виниклий між сторонами цивільно-правовий спір, реально поділивши належний їм на праві спільної часткової власності житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в натурі відповідно до фактично сформованого порядку користування ним, проти чого ті заперечень не мають, та визначив порядок користування спільною присадибною земельною ділянкою домоволодіння, обгрунтовано поклавши в основу ухваленого по справі рішення єдиний прийнятний для застосування варіант № 2 Висновку № 3621/5682 проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи від 26.10.2008 року, який передбачає найбільшу ізоляцію сторін (одну від іншої) з урахуванням можливості нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель і споруд, плодово-ягідних насаджень співвласників, можливості проходу та проїзду з вулиці на подвір’я, а також дотримання вимог існуючих будівельних норм і правил.

Вимоги ж апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про виключення з ухваленого судом першої інстанції по справі рішення висновку про надання позивачці ОСОБА_3 права користування належними йому хвірткою № 9 та замощенням № 1, а також доводи апелянта про неправильність ухваленого по справі рішення в частині визначення порядку користування спільною присадибною земельною ділянкою, судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки згідно з ухваленим по справі рішенням хвіртку № 9, вартістю 292 грн. виділено у власність саме відповідачу й будь-яких висновків щодо права користування цією хвірткою позивачкою ОСОБА_3 рішення районного суду не містить, а замощення № 1, як таке що згідно висновку судового експерта є малоцінним у зв’язку зі значним перевищенням строку його технічної експлуатації, обгрунтовано не враховано судом при визначенні порядку користування спільною земельною ділянкою між сторонами спору.

Інші доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до переоцінки обставин справи, встановлених судом з дотриманням вимог чинного законодавства, є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті цивільно-правового спору, в оскаржуваній його частині не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: