АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 22-ц- 1653/2010 Головуючий 1-ї інст. – Носов Г.С.

Категорія – договори Доповідач – Зазулинська Т.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

суддів – ТАБАЧНОЇ Н.Г., ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі – Шпарага О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 29 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство „ Балаклійське бюро технічної інвентаризації”, приватний нотаріус ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, переведення прав покупця і визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1, 3-ї особи –ОСОБА_3,

КП „ Балаклійське бюро технічної інвентаризації , про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, переводі прав покупця, визнання права власності на квартиру.

Зазначав, що з 31.12.2003 року перебував у зареєстрованому шлюбі з 3-ю особою ОСОБА_3, удочерив та виховував її дочку від першого шлюбу – відповідачку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свого житла їх сім’я не мала і проживала у якості піднаймачів в будинку його сестри

за адресою вул. Муканова, 59 в місті Балаклія Харківської області .

За згодою всій сім’ї вони вирішили придбати для сумісного проживання квартиру, а з метою уникнути на неї претензій з боку його дочок від першого шлюбу у разі його смерті прийняли рішення оформити право власності на квартиру на відповідачку.

Договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1 був укладений та посвідчений приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу ОСОБА_4 25 квітня 2007 року.

На придбання квартири були витрачені кошти, які частково належали йому та дружині, а 10000$ США були взяті у борг у ОСОБА_9 і не повернуті до наступного часу, хоча строк їх повернення настав ще 19.12.2008 року.

Крім того на придбання квартири він брав кредит і самостійно його повернув.

Відповідачка ніякої участі у придбанні квартири не приймала, оскільки на той час була студенткою, проживала у гуртожитку і знаходилася на його утриманні, між тим вона та 3-я особа ОСОБА_3 не визнають його прав на квартиру.

Вважаючи, що договір купівлі-продажу від 25.04.2007 року є удаваним правочином, який було вчинено сторонами для приховання іншого право чину, який вони насправді вчинили, на підставі наведеного і ст.235 ЦК України позивач просив суд:

Визнати частково недійсним, а саме в частині покупця, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 25.04.2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 за реєстром № 1516;

Перевести на нього, ОСОБА_2, права покупця за вказаним договором і визнати його покупцем цієї квартири.

Визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 25.04.2007 року і зобов’язати КП „ Балаклійське бюро технічної інвентаризації” анулювати правовстановлюючі документи на цю квартиру на ім’я ОСОБА_1 і зареєструвати квартиру на його ім’я.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 30.03.2009 року за заявою позивача були вжиті заходи забезпечення його позову: накладено арешт на спірну квартиру та заборонено її відчуження.

В судовому засіданні 06.05.2009 року суд задовольнив клопотання представника відповідача про залучення до участі в с праві в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватного нотаріуса Балаклійського районного нотаріального округу ОСОБА_4

Ухвалою суду від 06.11.2009 року за заявою позивача до участі в справі в якості 3-х осіб

залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Відповідач, в особі представника за довіреністю, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7 проти позову заперечували.

Приватний нотаріус ОСОБА_4 та Балаклійське бюро технічної інвентаризації просили справу розглядати у їх відсутності.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 29 січня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено: визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 25.04.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 за реєстром № 1516;

Переведено права покупця за вказаним договором на ОСОБА_2М

Зобов’язано КП „ Балаклійське бюро технічної інвентаризації” переоформити правовстановлюючі документи на цю квартиру на ім’я ОСОБА_2 і анулювати їх на ім.’я ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 51 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та визнати її такою, що є власником майна : квартири АДРЕСА_1.

Зокрема, вважає помилковим висновок суду про те, що договір купівлі-продажу спірної квартири є правочином, який було укладено з наміром приховати інший правочин; вказує на відсутність підстав, передбачених ст.369 ЦК України, для переводу прав покупця на іншу особу. Вважає, що до правовідносин, які встановлені судом, підлягали застосуванню норми гл.16 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді; пояснення учасників процесу; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги. судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 25 квітня 2007 року приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу ОСОБА_4 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, згідно якому ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_1 купила за 116150 грн. ( еквівалент 23000$ США) трикімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_2.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання вказаного договору недійсним в частині покупця квартири і переведення на нього прав покупця за договором суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 на час придбання нерухомості навчалася на денній формі в медичному університеті, проживала у гуртожитку і власних коштів на придбання квартири не мала.

Кошти продавцям квартири вона зобов’язалася передати в день отримання кредиту в ЗАТ КБ „ПриватБанк”, а договір з Банком на отримання кредиту уклав ОСОБА_2 і він же повернув кредит Банку.

Судова колегія не може погодитись з вказаними висновками суду, оскільки суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права .

Так, ОСОБА_2 з посиланням на ст.235 ЦК України просив визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним, як удаваний правочин, який було вчинено з метою приховання іншого правочину, який насправді сторони вчинили.

Відповідно до вимог ст.235 ЦК України, на яку посилався позивач і яку застосував суд, та роз’яснень, що містяться в п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року „ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати іншій правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Для визнання правочину удаваним суду слід установити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їхні дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо.

Між тим, позивач ОСОБА_2 стороною договору купівлі-продажу квартири не є.

Будь-яких доказів на домовленість між ним або відповідачкою ОСОБА_1 та продавцями квартири про укладення удаваного правочину з метою приховання іншого право чину, який вони насправді вчинили, він суду не надав.

Навпаки, відповідач категорично заперечує твердження позивача; треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили в суді, що саме ОСОБА_1 з матір’ю оглядала їх квартиру, узгоджувала її ціну. Говорила, що квартиру купує для себе, а гроші їй дають батьки. Вона ж розрахувалася за придбану квартиру особисто, після чого між ними була оформлена в нотаріальній конторі заява про остаточний розрахунок. Позивач ОСОБА_2 квартиру не оглядав; при посвідченні договору, при розрахунку між покупцем та продавцями та при оформленні заяви про остаточний розрахунок, присутнім не був і будь-яких питань , пов’язаних з купівлею-продажем квартири вони з ним не узгоджували.

Договір купівлі-продажу квартири відповідно до вимог закону вчинено в письмовій формі, посвідчено нотаріально і здійснено його державну реєстрацію.

Сторонами договору його умови виконані, відповідач, як власник квартири, зареєстрована в квартирі і користується нею на свій розсуд.

Позивач не заперечує, що квартирою він не користується і звертаючись у січні 2009 року до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу зазначав про відсутність між ними спору про поділ майна.

Відповідач не заперечує, що кошти для придбання квартири їй були надані батьками. Але позивач не довів суду, що грошові кошти передавалися відповідачці за умови їх повернення чи виникнення у нього права власності на квартиру або її частку.

За таких обставин, висновок суду, що саме за отримані ОСОБА_2 в кредит кошти була придбана квартира не тягне наслідків визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним правочином.

Інших обставин, які б свідчили про невідповідність договору купівлі-продажу квартири вимогам закону по справі не встановлено і в рішенні суду не наведено, тому підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.

Наведене свідчить, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи; обставини, які суд вважав встановленими не доведені; висновки суду не відповідають обставинам справи і норми матеріального права застосовані неправильно, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, ст.309, 313,314,316,319 ЦПК України судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 29 січня 2010 року скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий –

Судді -