АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа: № 2035/4931/2012 Головуючий: 1 інстанці
Провадження: № 22-ц-/2090/7457/2012 ОСОБА_1 Категорія: стягнення заборгованості Доповідач: Даниленко В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2012 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Каменській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2012 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2012 року позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі: КП «ХТМ») звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, у якому вказував на те, що відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані й проживають у квартирі № 7 житлового будинку № 36 по вул. Гордієнківській у м. Харкові та є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем.
Однак, впродовж тривалого часу надані їм послуги відповідачі оплачують у не повному обсязі, в зв’язку з чим за період з жовтня 2002 року по квітень 2012 року утворилася значна заборгованість, загальний розмір якої становить 1 266 грн. 34 коп.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що в добровільному порядку погашати існуючу заборгованість відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не бажають, позивач - КП «ХТМ» просив суд у примусовому порядку стягнути з останніх його користь вищезазначену заборгованість, а також судові витрати, понесені ним по справі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі й наполягав на їх задоволенні.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлені позивачем вимоги не визнали та заперечуючи проти задоволення цих вимог, посилались на пропуск позивачем передбаченого законом строку позовної давності та невідповідність якості послуг з централізованого опалення, що надаються КП «ХТМ», нормативним показникам.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2012 року позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь КП «ХТМ» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення в межах строку позовної давності за період з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2012 року в загальній сумі 527 грн. 60 коп.
Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати, понесені ним по справі, а саме 214 грн. 60 коп. сплаченого ним при зверненні до суду судового збору.
У задоволенні решти, заявлених позивачем вимог, судом першої інстанції відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням районного суду відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просять скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених КП «ХТМ» вимог у повному обсязі за їх безпідставністю.
В обґрунтування своєї скарги апелянти посилаються на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
Зокрема, апелянти вказують на те, що в судовому засіданні суду першої інстанції вони неодноразово звертали увагу на пропуск позивачем строку позовної давності, передбаченого ЦК України, але не зважаючи на це, суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення заборгованості не за три останні роки, а за строк, який є значно більшим.
Крім того, апелянти посилаються й на те, що ними до суду першої інстанції були надані докази (скарги, звернення до керівництва КП «ХТМ») щодо надання позивачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення неналежної якості - невідповідність температури в приміщенні квартирі нормативним показникам, але суд першої інстанції на ці обставини належної уваги також не звернув, у зв’язку з чим безпідставно задовольнив заявлені позивачем вимоги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, але лише частково, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Виконавцем житлово-комунальних послуг є суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є наданя житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Споживачем житлово-комунальних послуг вважаться фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Зокрема, обов’язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.
Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», який безпосередньо регулює відносини, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
При цьому статтею 25 зазначеного Закону прямо передбачено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Як встановлено по справі, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані й проживають у квартирі № 7 житлового будинку № 36 по вул. Гордієнківській у м. Харкові та є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем - КП «ХТМ».
Проте, як свідчать відомості нарахувань та оплат за теплову енергію, представлені позивачем в обгрунтування заявлених ним вимог, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не завжди та не в повному обсязі оплачують надані їм послуги з централізованого опалення.
Таким чином, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, обґрунтовано задовольнив заявлені позивачем - КП «ХТМ» вимоги та стягнув з відповідачів на користь останнього існуючу заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення в межах передбаченого законом строку позовної давності.
Однак, при цьому правильно вирішивши виниклий між сторонами цивільно-правовий спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції припустився помилки при вирішенні процесуального питання щодо розподілу судових витрат по справі, стягнувши з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп., замість 107 грн. 30 коп., фактично сплачених ним при зверненні до суду, та ще й у солідарному порядку, що суперечить вимогам закону.
За таких обставин, з огляду на викладене, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2012 року, ухвалене по справі, не може бути визнане цілком правильним і законним, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення в частині, що стосується розподілу судових витрат по справі, зменшивши суму судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача - КП «ХТМ», до 107 грн. 30 коп., та стягнувши цю суму з відповідачів у рівних частках, тобто по 35 грн. 76 коп. з кожного.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при вирішенні справи не правильно застосовані правила Цивільного кодексу України про позовну давність, то ці доводи апелянтів судова колегія оцінює критично та відхиляє за їх безпідставністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України строк позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і її сплив, дійсно є підставою для відмови у позові (ст. ст. 257, 267 ЦК України).
Разом із тим, ч. 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Саме з цих положень цивільного законодавства й виходив районний суд, приймаючи рішення у справі, а тому встановивши, що у вересні 2011 року позивач - КП «ХТМ» вже звертався до суду з вимогою про стягнення з відповідачів ОСОБА_4 заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, й ця вимога була задоволена судом шляхом видання судового наказу, в подальшому скасованого за заявою боржників, з рекомендацією позивачу звернутися до суду в загальному порядку шляхом подання відповідного позову, обґрунтовано задовольнив заявлені позивачем вимоги в межах трирічного строку з дня звернення КП «ХТМ» до суду за захистом своїх порушених прав.
Безпідставними є й посилання апелянтів на те, що житлово-комунальні послуги з централізованого опалення надавалися позивачем неналежної якості, на що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, також не звернув уваги, оскільки належні та допустимі, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, докази на підтвердження цих доводів, а саме: відповідні акти - претензії споживача, передбачені законодавством (ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 37-39 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630), які є єдиною підставою для здійснення перерахунку оплати послуг з централізованого опалення відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року N 115, матеріали цивільної справи не містять і таких доказів до суду апеляційної інстанції відповідачами також не представлено, а наявним у матеріалах справи заявам та зверненням мешканців житлового будинку № 36 по вул. Гордієнківській у м. Харкові до КП «ХТМ» з приводу опалення житлових приміщень суд першої інстанції надав належну правову оцінку в ухваленому по справі рішенні.
Інші доводи апеляційної скарги, наведені на її обгрунтування, є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують, і не містять підстав для подальшої його зміни чи скасування.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 88, 303, 304, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2012 року в частині, що стосується розподілу судових витрат по справі, - змінити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» по 35 (тридцять п’ять) грн. 76 коп., з кожного окремо, в рахунок відшкодування понесених ним по справі судових витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору при зверненні до суду.
У решті рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: