АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №667/8421/14-ц Головуючий в І інстанції Котьо І.В.

Провадження №22-ц/791/2181/15 Доповідач: Стародубець М.П.

Категорія 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року жовтня місяця «29» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:ОСОБА_1

Суддів:ОСОБА_2,

ОСОБА_3

при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, Приватного підприємства «Мікропровід»» на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 червня 2015 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_5, Приватного підприємства «Мікропровід» про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулося до суду з вказаним вище позовом, який було уточнено в ході розгляді справи, зазначаючи, що 26 січня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 були укладений кредитний договір за №11111044000, за умовами якого банк надав останньому кредит в розмірі 105 731 дол. США під 12,3% річних строком користування до 26 січня 2018 року.

На підставі кредитного договору №1111126400, укладеного того ж дня між вказаними особами, ОСОБА_5 отримав у користування кредитні кошти в розмірі 191 400 дол. США зі сплатою 12,2% річних з кінцевим терміном повернення 26 січня 2018 року.

26 січня 2007 року банк уклав договір поруки з ПП «Мікропровід», за яким зазначена юридична особа поручилася перед кредитодавцем за виконання ОСОБА_5 своїх зобов’язань за кредитним договором №1111126400 у повному обсязі як солідарний боржник.

12 грудня 2011 року АТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за вказаними вище договорами кредиту та правочинами, укладеними в їх забезпечення, ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу № 1.

Посилаючись на те, що позичальник належним чином не виконує прийнятих на себе за кредитними договорами від 26 січня 2007 року зобов’язань, у зв’язку з чим у нього станом на 09 вересня 2014 року утворилася заборгованість по певним позиціям, просив суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №11111044000 в сумі 146 491,22 дол. США, що еквівалентно 4 152 747,75 грн., стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №1111126400 в сумі 265 389,52 дол. США, що еквівалентно 7 523 288,65 грн.

Рішенням суду від 25 червня 2015 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 і Приватне підприємство «Мікропровід», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, просять рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, вказують на те, що судом не застосовано наслідки спливу позовної давності, про яку заявлялося відповідачами.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» викладені в ній доводи не визнає, просить подану апелянтами скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, відхилити.

Заслухавши доповідача, і осіб, які з’явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26 січня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 були укладені договори про надання споживчого кредиту №11111044000 та №1111126400, за умовами яких останній отримав кредит в розмірі 105 731 дол. США та 191 400 дол. США відповідно зі сплатою 12,3% .

Згідно п.1.2.2 вказаних правочинів позичальник зобов’язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 26 січня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного Банком терміну (достроково).

Розділом 11 кредитних угод визначено підстави та порядок дострокового повернення кредитних коштів у повному обсязі.

Так, за обома кредитним договорами сторони погодили, що за умови настання певних обставин, в тому числі, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту шляхом направлення на адресу боржника письмової вимоги. У разі неусунення позичальником порушень протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення, строк повернення кредиту вважається таким, що настав з 32 календарного дня.

Крім того, умовами вищезазначених кредитних правочинів встановлено строки та порядок погашення кредиту та сплати інших передбачених угодами платежів, права та обов’язки сторін, їх відповідальність за порушення умов договорів.

26 січня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ПП «Мікропровід» був укладений договір поруки, за яким поручитель зобов’язався перед кредитодавцем відповідати за належне виконання ОСОБА_5 своїх зобов’язань за кредитним договором №1111126400 у повному обсязі як солідарний боржник.

Згідно виписок по рахункам, долучених до позовної заяви, останні платежі за кредитними договорами №11111044000 та №1111126400 ОСОБА_5 здійснив у квітні 2009 року, після чого погашення кредиту ним не здійснювалося.

Листами від 01 червня 2009 року банк повідомив позичальника про те, що внаслідок допущених порушень кредитної дисципліни у нього виникла заборгованість за вказаними вище кредитними договорами, у зв’язку з чим кредитодавець згідно умов цих правочинів змінює строк повернення кредитів і вимагає їх повного дострокового погашення /а.с.153-154,155-156/.

Означені вимоги були направлені на адресу позичальника рекомендованими листами з повідомленнями та отримані останнім 17 червня 2009 року /а.с.157/.

22 вересня 2010 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПП «Мікропровід» про стягнення заборгованості за кредитними договорами №11111044000 та №1111126400, який було задоволено заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 січня 2011 року.

На підставі договору факторингу, укладеному 12 грудня 2011 року, банк відступив свої права вимоги за кредитним договорами №11111044000 та №1111126400 ТОВ «Кей-Колект».

Ухвалою від 09 липня 2012 року Комсомольський районний суд м. Херсона скасував заочне рішення від 12 грудня 2011 року.

15 серпня 2012 року той же суд постановив ухвалу, якою замінив позивача у справі за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПП «Мікропровід» про стягнення заборгованості за кредитним договорами на ТОВ «Кей-Колект».

Ухвалою суду від 31 серпня 2012 року, яка набрала законної сили і ніким не оскаржувалася, позовну заяву ТОВ «Кей-Колект» залишено без розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що строк виконання ОСОБА_5 своїх зобов’язань щодо повного повернення кредитних коштів не настав, а тому підстави для застосування строків позовної давності, на чому наполягали позичальник і його представник, відсутні, а надана ПП «Мікропровід» порука не припинила своєї дії.

Проте колегія суддів погодитися з такими висновками не може й вважає, що суд їх дійшов при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, та неправильному тлумаченні норм матеріального права.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

За висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах   № 6-190цс14 від 21 січня 2015 року, № 6-32цс14 від 10 вересня 2014 року,   № 6-125цс14 від 17 вересня 2014 року, № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання  строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту  достроково (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року,  № 6-125цс14 від 17 вересня 2014 року).

Таким чином, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності, дотримання якого є передумовою для вимоги банку про повернення щомісячних прострочених платежів.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, банк відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та умов укладених з ОСОБА_5 договорів про надання споживчого кредиту №11111044000 та №1111126400 змінив строк виконання основного зобов'язання за цими кредитними правочинами, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредитів та платежів за ними почався 19 липня 2009 року і, враховуючи ухвалу суду від 31 серпня 2012 року та положення ч.1 ст.265 ЦК України, не переривався.

Отже, звернувшись до суду у жовтні 2014 року, ТОВ «Кей-Колект» пропустило встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_7 вказували на зазначені вище обставини й наполягали на застосуванні наслідків спливу позовної давності, передбачених ч.4 ст.267 ЦК України, однак суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, у зв’язку з чим ухвалив помилкове рішення в частині позовних вимог, пред’явлених до позичальника, яке за правилами ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договорами 11111044000 та №1111126400  у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Що стосується позовних вимог, пред’явлених до поручителя, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що надана ПП «Мікропровід» порука не може вважитися припиненою у зв’язку із збільшенням обсягу основного зобов’язання без згоди поручителя, враховуючи, що безпідставність цього твердження встановлена рішенням господарського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року, постановленим за наслідками розгляду справи за позовом ПП «Мікропровід» до ТОВ «Кей-Колект», третя особа ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим, яке набрало законної сили.

Разом з тим, вирішуючи спір в частині цих правових вимог, суд першої інстанції не звернув уваги на таке.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст.559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Зазначена правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом України й за правилами ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх суддів України.

Враховуючи, що договором поруки від 26 січня 2007 року, укладеним між банком і ПП «Мікропровід», строк, після закінчення якого порука припиняється, не визначено, оскільки умовами цієї угоди встановлено, що вона діє до повного припинення всіх зобов’язань позичальника, та з огляду на те, що кредитодавець змінив строк виконання основного зобов’язання, який настав 19 липня 2009 року, й протягом шести місяців після цього в судовому порядку з вимогою до поручителя про погашення заборгованості не звернувся, надана ПП «Мікропровід» порука в забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх кредитних зобов’язань за кредитним договором №11111264000 з 19 січня 2010 року припинила свою дію у повному обсязі.

Місцевий суд на зазначене уваги не звернув, правомірність пред’явлених до поручителя позовних вимог належним чином не перевірив, у зв’язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що ці вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене рішення суду у вказаній частині слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект» до ПП «Мікропровід» про стягнення заборгованості за кредитним договором №11111264000.

Крім того, у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Кей-Колект» сплачений ОСОБА_5 за подачу апеляційної скарги та документально підтверджений судовий збір в розмірі 1 827 грн. /а.с.216/.

На підставі наведеного, ст.ст.257, 265, 267, 559, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, Приватного підприємства «Мікропровід»» задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 червня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_5, Приватного підприємства «Мікропровід» про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити.

Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: