ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11.06.09р.Справа № 19/32-09
За позовом Фізичної особа-підприємець ОСОБА_1, смт.Петропавлівка,
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма ім..Петровського”, с.Зоряне, Межівський район
про стягнення 107 881 грн.
Суддя Петренко І.В.
При секретарі Увлахович В.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - дов. від 04.06.09 р.
Від відповідача: Мальцев Ю.В. - дор. 02.06.09 р.
СУТЬ СПОРУ:
По справі оголошувалась перерва з 09.06.09 р. по 11.06.09 р.
Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить стягнути суму 68 079 грн. неустойки, 22 050 грн. проіндексованої суми боргу, 8 252 грн. процентів, 9 500 грн. збитків та судові витрати у повному обсязі.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов’язання належним чином та в установлений строк.
Відповідач проти позову заперечує, оскільки грошові кошти отримувались за договором б/н від 29.05.08 р., а не за договором № 1 від 30.05.08 р.
Представник позивача наполягають на задоволенні позовних вимог в повному об’ємі.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
30.05.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики на відплатній основі №1, згідно якого я надав відповідачеві безвідсотковий грошову позику у сумі 1 000 000,00 грн., а відповідач повинен був повернути суму позики у визначений договором строк і у визначеному договором обсязі.
Позивачем зобов'язання позикодавця за договором були виконані в повному обсязі і належним чином, що підтверджується платіжним дорученням №5391 від 29.05.2008 р.
Згідно п. 4.1 та 5.1 даного договору відповідач був зобов'язаний повернути суму позики до 15.07.2008 року. Втім, відповідач із невідомих причин порушив строк повернення позики і фактично повертав її частинами - 350 000,00 грн. 30.09.2008 року, 500 000,00 грн. - 06.11.2008 року, 150 000,00 грн. - 10.11.2008 року, чим порушив зобов’язання прийняті на себе згідно п.п. 4.1 та 5.1 договору, прострочивши їх на 119 днів.
Ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Такі ж вимоги містяться і в ст.193 ГК України стосовно виконання господарських зобов'язань.
Відповідно до умов договору позики та положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму позики у встановлений договором строк. Чинним законодавством, а саме ст.611 и 614 ЦК України, встановлено, що вина боржника в порушенні зобов'язання є підставою для його відповідальності. Одним з видів такої відповідальності є сплата пені. Ст.549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у випадку порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання. Відповідно до ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір визначається договором чи актом цивільного законодавства. П. 7.1 договору позики №1 дає позивачеві право на стягнення з відповідача пені в розмір 0,5% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування пені (24% або 0,066% вдень).
28.04.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією за вих..№28/04-юр, якою вимагав в 7 денний строк ліквідувати заборгованість. Дана претензія отримана ним 08.05.2009 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого листа. Однак, до сьогоднішнього дня неустойка не сплачена, відповідь на претензію не отримана. Таким чином, керуючись вищезазначеними нормами ЦК України та пунктами 2.1, 4.1 та 7.1 договору, сума пені, яка підлягає стягненню, становитиме 68 079,00 грн. (розрахунок - додаток №2).
Окрім цього, повернення позики є грошовим зобов'язанням відповідача, отже в даному випадку підлягає застосуванню ст.625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт наявності 119 днів прострочення повернення боргу, проіндексована сума боргу за цей період з урахуванням встановленого індексу шф іяції на дату оплати становила1022050,00грн.
Віповідач сплатив лише 1 000 000,00 грн., отже заборгованість по оплаті проіндексованого основного боргу, яка підлягає стягненню, складає 22 050,00 грн.
Проценти за користування грошовими коштами становлять 8 252,00 грн.
Також, відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані цим збитки. В зв'язку з тим, що позивач не має фахової юридичної освіти, для захисту своїх порушених прав він вимушений був звернутися за юридичною допомогою, для чого 03.04.2009 року уклав договір про отримаиня юридичних послуг №01/09 із ФОП ОСОБА_2 Юрист виконала роботу, спрямовану на захист порушених прав та інтересів позивача. Вартість юридичних послуг становила 9 500,00 грн. та була сплачена позивачем згідно квиганції №15/05 від 15.05.2009 року. Вказані витрати є реальними збитками в розумінні ст.22 ЦК України та підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Таким чином, станом на дату пред'явлення даного позову з відповідача підлягає стягненню всього 107 881,00 грн.
На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов’язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Заперечення відповідача, в тому числі про те, що між позивачем та відповідачем було укладено 2 договори позики - 29.05.2008 р. та 30.05.2008 р. при цьому він наполягав, що у нього відсутні обов'язки по договору позики № 1 від 30.05.2008 р., так як фактично грошові кошти в борг не були отримані, господарський суд відхиляє на підставі вищевикладеного та в силу наступного:
обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначив, що ним виконувалися умови договору позики б/н від 29.05.2008 р. на суму 1000000,00 грн. та посилався на норми ст.ст. 208, 1046, 1047 ЦК України.
З такими висновками погодитися неможливо, так як 29.05.2009 р. між ФОП ОСОБА_1 та відповідачем було досягнуто згоди щодо усіх умов договору позики. Крім цього договір позики є реальним договором, та починає діяти з моменту передачі грошових коштів.
В зв'язку з цим ФОП ОСОБА_1 здійснив перерахування 1000000,00 грн. 29.05.2008 р., які були зараховані на поточний рахунок відповідача згідно встановлених нормативів наступного дня - 30.05.2008 р. Саме в зв'язку з цим договором позики був датований 30.05.2008 р. - згідно дати надходження коштів позичальнику. Інших договорів позики між сторонами не укладалося та вони суду не представлені.
На користь цього свідчить також той факт, що 30.09.2008 р. відповідач через РОДОВІД-БАНК здійснив часткове повернення позики в сумі 350000,00 грн. В графі призначення платежу було зазначено, що вказана сума - "часткове повернення займу згідно договору № 1 від 30.05.2008 р.". Таким чином, вказаний документ спростовує посилання відповідача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, в порушення даної вимоги закону відповідач не надав копіїї договору позики б/н від 29.05.2008 р. Не надав він також і будь-яких листів, претензій чи інших документів, які б свідчили про існування такого договору.
Відповідно до приписів ст.ст. 208, 1046, 1047 ЦК України для договору позики встановлена обов'язкова письмова форма. Таким чином, відповідно до вимог ст. 1051 ЦК України в даному випадку за відсутності договору, укладеного в письмовій формі, позивач не має права посилатися на факт його існування та невиконання з боку ФОП ОСОБА_1
Таким чином, відповідач не навів доказів, які б свідчили про укладання договору позики б/н 29.05.2008 р. та не укладання договору позики № 1 від 30.05.2008 р.
Судові витрати слід віднести на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 526, 549, 551, 611, 614, 623, 625 ЦК України,1,2,12,21,32,36,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім.Петровського», 52910, Дніпропетровська область, Межівський район, с.Зоряне, вул. Леніна, 23 (р/р № 2600901300514 в ДФ ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 307208, ід.код 30506220) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р № НОМЕР_2 в ВАТ КБ „Надра”, МФО 306016, і.к. НОМЕР_1) суму 68 079,00 грн. (шістдесят вісім тисяч сімдесят дев’ять грн.) неустойки, суму 22 050,00 грн. (двадцять дві тисячі п’ятдесят грн.) проіндексованої суми боргу, 8 252,00 грн. (вісім тисяч двісті п’ятдесят два грн.)процентів, суму 9 500,00 грн. (дев’ять тисяч п’ятсот грн.) збитків, суму 1078,81 грн. (одна тисяча сімдесят вісім грн.. 81 коп.) державного мита та суму 312,50 грн. (триста дванадцять грн.. 50 коп.) витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.
Суддя І.В. Петренко
Згідно з оригіналом
помічник судді В.М.Увлахович