Ухвала
іменем україни
15 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів: Тельнікової І.Г. та Орлянської В.І.,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, котрий приймав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а:
вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 грудня 2014 року за результатами розгляду кримінального провадження №12014250050000403
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України,
раніше судимий:
- вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 6 грудня 2006 року за частиною 3 статті 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від його відбування з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України з встановленням іспитового строку 1 рік;
- вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2007 року за частиною 2 статті 186 КК України із застосуванням статей 69, 71 КК України на 3 роки позбавлення волі. По відбуттю строку 6 листопада 2010 року звільнений,
засуджений за частиною 1 статті 309 КК України на 1 рік 8 місяців 10 днів позбавлення волі.
На підставі частини 5 статті 72 КК України ОСОБА_1 в строк відбуття покарання зараховано попереднє ув'язнення з 22 червня 2012 року по 28 лютого 2014 року, звільнивши його від відбуття призначеного покарання.
Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 11 вересня 2011 року о 8 годині 30 хвилин, перебуваючи неподалік с. Пекарі Канівського району Черкаської області, незаконно без мети збуту, для власного вживання придбав наркотичний засіб шляхом збирання пилку з дикорослих рослин коноплі на узбіччі дороги та відразу виготовив з нього наркотичний засіб - «мацанку», а також зірвав дві рослини коноплі, які, зберігаючи при собі, перевіз громадським транспортом до АДРЕСА_2, де залишив на клумбі для висушування. А 13 вересня 2011 року у денну пору доби, він забрав з клумби висушені рослини коноплі і переніс у АДРЕСА_3 та виготовив з них шляхом подрібнення наркотичний засіб, частину якого вжив, а іншу - продовжував незаконно зберігати за своїм місцем проживання з метою особистого вживання.
Після проведення 19 червня 2012 року обшуку за місцем проживання засудженого у нього виявлено та вилучено відповідно до висновків експертиз особливо наркотичний засіб - канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,046, 0,60, 6,35, 0,30, 0,83 та 1,93 г, та пластикову пляшку, два мундштуки та пластмасову коробку, в змивах з яких виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - екстракт канабісу, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,64 г.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 10 лютого 2015 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 грудня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про зміну вказаних судових рішень в частині призначеного покарання, зокрема вважати ОСОБА_1 засудженим за частиною 1 статті 309 КК України на 1 рік 8 місяців позбавлення волі, залишивши в решті без зміни. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування таких вимог прокурор вказує на те, що призначення покарання особі у днях допускається лише після призначення за санкцією статті Особливої частини закону України про кримінальну відповідальність та при умові застосування правил зміни, складання покарань або зарахування попереднього ув'язнення.
Перевіривши доводи касаційної скарги прокурора та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, подія кримінального правопорушення, доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 за частиною 1 статті 309 КК України в його вчиненні та правова кваліфікація його дій прокурором не заперечуються та не оскаржуються.
Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що мало прояв у призначенні засудженому покарання у днях, то колегія суддів визнає їх неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 63 КК України позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.
Згідно зі статтею 73 КК України строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.
Як убачається з копій судових рішень, ОСОБА_1 засуджений за частиною 1 статті 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 1 рік 8 місяців 10 днів, однак при зарахуванні попереднього ув'язнення його звільнено від відбування покарання.
Санкцією частини 1 статті 309 КК України визначено види покарань та мінімальні та максимальні його межі, зокрема дії особи за вчинення вказаного кримінального правопорушення караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Тобто, законодавчо передбачено строкові види покарань, зокрема позбавлення волі, та визначено їх межі - від одного до трьох років, що і не суперечить призначеному судом першої інстанції розміру покарання.
Тоді як, зарахування до призначеного покарання у виді позбавлення волі на 1 рік 8 місяців 10 днів та звільнення засудженого від нього обумовлювалося попереднім його ув'язненням у рамках вказаного кримінального провадження, що безумовно підлягало вирішенню під час ухвалення рішень.
Водночас, призначення особі покарання у меншому розмірі, ніж ним відбуте за час її ув'язнення в рамках провадження, беззаперечно призводить до необґрунтованого її ув'язнення.
Оскільки прокурором не піддається сумніву розмір призначеного засудженому покарання з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, то колегія суддів не вбачає неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відтак, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити прокурору, котрий приймав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10 лютого 2015 року щодо засудженого ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.
С у д д і:
/підпис/ /підпис/ /підпис/
_____________________ _______________________ ____________________
М.М. Лагнюк І.Г. Тельнікова В.І. Орлянська
З оригіналом згідно
Суддя М.М. Лагнюк