У К Р А Ї Н А
Ленінський районний суд міста Севастополя
_____________________________________________________________________________
2а-971/09
Категорія 47
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Проценко О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як „дитині війни”,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1, 28.01.2009 р. звернулася до суду з позовною заявою, вказуючи на те, що він має статус дитини війни і має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік”. Рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Конституційний Суд України визнав неконституційними положення п. 41 розділу II Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно з якими текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено в іншої редакції, відповідно до якої відповідач сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10 % мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплачуваної позивачу пенсії. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України, що порушує конституційні права і свободи позивача, позбавляє його законного права на отримання перерахованих пенсій. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд зобов’язати відповідача ГУ ПФУ в м. Севастополі, яке нараховує йому пенсію, як військовому пенсіонеру, нарахувати та сплатити йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік.
В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Головного управління ПФУ в м. Севастополі надала клопотання про розгляд справи у її відсутність, а також заперечення на адміністративний позов, згідно з яким позовні вимоги не визнала у повному обсязі, вважала позов необґрунтованим, просила в його задоволенні відмовити з наступних підстав.
Чинним законодавством України не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, для розрахунку підвищення до пенсії за Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» норми абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» и таким чином для розрахунку підвищень пенсій згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовуватися не може.
До того ж, ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року №121/2001, здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 цього Положення через утворені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до пункту 8 Положення бюджет Пенсійного фонду України щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 9 Положення та частина 1 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачають вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які згідно пункту 10 Положення та частині 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» використовуються тільки за призначенням і вилученню не підлягають. Крім того, згідно частини 2 статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оскільки на підставі частини 2 статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України, а також частини 1 статті 19 Конституції України, яка передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, то з боку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі не припускалося порушень чинного законодавства України.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд відповідно до вимог ст. 122 ч. 3 КАС України здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1 від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився у 1943 році, є пенсіонером, йому призначена пенсія, він відноситься до категорії - "діти війни", про що свідчить відповідна відмітка в пенсійному посвідченні позивача, копія якого міститься в матеріалах справи. В зв’язку з цим, на позивача поширюється дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і вона має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищевикладене, посилання представника відповідача в запереченнях на положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно з якими текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено в іншої редакції суд вважає неспроможними.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.
Оскільки рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прийнято 22.05.2008 р., та судом встановлено, що позивачу у 2008 році відповідач щомісячно сплачував державну допомогу у розмірі 10% від розміру мінімальної пенсії у відповідний період, стягненню на користь позивача підлягає невиплачена частина допомоги у розмірі 20% від мінімальної пенсії за віком за період з червня по 31 грудня 2008 року.
Відповідно до ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність складав та складає: з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Таким чином сума недоплати за період з червня по 31 грудня 2008 року складає: (481 грн. + 482 х 3 + 498 х 3) х 20 % = 684,20 грн., яка згідно позовних вимог підлягає нарахуванню та сплаті відповідачем позивачу.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-І від 18.11.2004 року, рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 100, 122, 160, 161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з червня по 31 грудня 2008 р. у розмірі 684 ,20 грн.
В задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м. Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Севастополя.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя - підпис
Копія вірна:
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя О.І. Проценко