У К Р А Ї Н А

Ленінський районний суд міста Севастополя

_____________________________________________________________________________

2а-499/09

Категорія 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4 червня 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Проценко О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як „дитині війни”,  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, 13.10.2008 р.   звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі  про стягнення недоплаченої щомісячної разової допомоги за 2006-2007 роки. Вимоги свого позову мотивував тим, що він має статус „дитина війни”, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, положеннями Законів України «Про державний бюджет» за 2006-2007 роки, було зупинено дію Закону України «Про соціальний статус дітей війни» у частині виплати підвищення, проте Рішенням Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», які звужували її права, визнані такими, що не відповідають Конституції України, але незважаючи не це, відповідачем до даного часу  виплату недоплаченої ній допомоги  не проведено, у зв’язку з чим він вважає, що його права порушено та просить їх поновити у судовому порядку.

Ухвалою суду відповідно до вимог ст. 52 КАС України первинного відповідача – У правління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя, було замінено на належного відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі.

Позивач до судового засідання не з’явився, надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, в якій заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник Головного управління ПФУ в м. Севастополі надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, а також заперечення на адміністративний позов, згідно з яким позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважав позов необґрунтованим, просив в його задоволенні відмовити на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України, оскільки позивачем був пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України, Крім того, посилався на ст. 152 Конституції України, відповідно до якої Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» № 422 від 16.10.1996 року Конституційний Суд України приймає рішення щодо неконституційності актів у разі, якщо ці акти або її окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються неконституційними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 рік від 09.07.2007 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195 від 18.11.2004 року. Таким чином, дане рішення Конституційного суду розповсюджується тільки на норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», та не стосується норм Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік».

У запереченнях на позов представник відповідача також звертав увагу суду на те, що чинним законодавством України не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, для розрахунку підвищення до пенсії за Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» норми абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» и таким чином для розрахунку підвищень пенсій згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовуватися не може.

До того ж, ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року №121/2001, здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 цього Положення через утворені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до пункту 8 Положення бюджет Пенсійного фонду України щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 9 Положення та частина 1 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачають вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які згідно пункту 10 Положення та частині 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове   державне пенсійне страхування» використовуються тільки за призначенням і вилученню не підлягають. Крім того, згідно частини 2 статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оскільки на підставі частини 2 статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України, а також частини 1 статті 19 Конституції України, яка передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, то з боку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі не припускалося порушень чинного законодавства України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд відповідно до вимог ст. 122 ч. 3 КАС України здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1   народився у 1939 році, є пенсіонером, йому призначена пенсія за вислугу років, він відноситься до категорії - "дитина війни", про що свідчить відповідна відмітка в пенсійному посвідченні позивача, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, дію зазначеної статті було зупинено у 2006-2007 роках Законами України «Про державний бюджет» на відповідні роки.

Однак, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом лише у жовтні 2008 року, тоді як строк звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 99 КАС України з моменту введення його в дію, тобто з вересня 2005 р., встановлений у вигляді одного року, суд вважає за можливе в задоволенні позовних вимог щодо виплати щорічної разової допомоги за 2006 рік та за період з січня по вересень 2007 р. включно відмовити, у зв’язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду та клопотанням про застосування строку позовної давності з боку представника відповідача.

В частині вимог позову за період з жовтня по грудень 2007 року суд дійшов до наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст.11 України «Про державний бюджет України», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 ЗУ «Про держбюджет України на 2007 рік». Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії виплачуться особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Тобто, Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України (254к/96-ВР) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Відповідно ст. 152 Конституції України ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними законів, інших правових актів або їх окремих положень зумовлює втрату ними чинності з дня ухвалення рішення, рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, та має преюдиціальне значення.  

Як встановлено з матеріалів справи, виплата зазначеної вище соціальної щомісячної допомоги протягом 2007 року позивачу не здійснювалася, у зв’язку з чим він просить стягнути  розмір недоплати у судовому порядку.

Враховуючи, що правові положення, які передбачають підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, і позивач, який має статус «дитина війни» має право на її отримання, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі не мало правових підстав відмовити ОСОБА_1   у проведенні перерахунку пенсії відповідно до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а посилання відповідача на те, що зазначені норми не передбачають за рахунок яких коштів та з яких джерел здійснюються виплати є безпідставними, оскільки ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що ці виплати здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд також не може прийняти до уваги доводи представника відповідача, викладені у запереченні, щодо відсутності механізму нарахування виплат вказаній категорії громадян соціальних гарантій, оскільки відповідно до положень Конституції України за відсутності закону, регулюючого дані правовідносини, повинен застосовувати закон, регулюючий подібні правовідносини.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006р. „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня застосовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на один відсоток.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 62 Закону України від 19.12.2006р. „Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.  

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням її підвищення на 1%.

О скільки позивач звернувся до суду з даним позовом лише у жовтні 2008 року, а представником відповідача заявлене клопотання про відмову у задоволенні адміністративного позову у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд застосовує ст. 100 КАС України та задовольняє позов частково, здійснюючи перерахунок за період з жовтня по грудень 2007 р. включно, Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що будь-яких доказів, які б підтвердили поважність причин пропущення строку звернення до адміністративного суду позивачем не представлено, суд також звертає увагу на те, що інформація стосовно розмірів та порядку виплат державної соціальної допомоги категорії осіб, до яких вона відноситься, публікувалася у засобах масової інформації, була загальнодоступною, у зв’язку з чим позивач мав можливість дізнатися про порушення свого права та звернутися з привожу його захисту до суду.  

Враховуючи, що позивач звернувся до суду у жовтні 2008 року (а.с. 2), на його користь підлягає стягненню підвищення до пенсії, як „дитині війни„ за період з жовтня по грудень 2007 р. включно в сумі 373,60 грн., згідно наступного розрахунку: (411 + 411 х 1%) х 3 міс. х 30 % = 373,60 грн.

На підставі ст. 152 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року із наступними змінами та доповненнями, ст. 62 Закону України від 19.12.2006 р. „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року, рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), керуючись ст.ст. 71, 99, 100, 160 – 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з жовтня 2007 р. по 31 грудня 2007 року в сумі 373,60 грн.  

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м. Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Ленінський районний суд м. Севастополя.

Суддя  –  підпис

Копія є вірною

Суддя Ленінського районного

суду м. Севастополя                                                         О.І. Проценко