УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року березня 17 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Безверхого О.М.
суддів - Гончарова М.В., Рунова В.Ю.
з участю прокурора - Каргатан Н.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 21 січня 2009 року, яким :
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець с. Алтинівка Кролевецького району, раніше не судимий, -
засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 231 грн. 68 коп. на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину та на користь ОСОБА_3 4542 грн. 70 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину при слідуючих обставинах:
16 квітня 2008 року близько 18 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в господарстві ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, на ґрунті виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_2, в ході бійки умисно наніс численні удари руками в область голови, обличчя та тулубу, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої механічної травми голови та головного мозку, яка супроводжувалася крововиливами в тканину головного мозку та під його оболонки, набряком головного мозку та його оболонки, забоєм головного мозку важкого ступеню, з якими останній 17 квітня 2008 року був госпіталізований до Кролевецької ЦРЛ, де помер ІНФОРМАЦІЯ_2 помер від отриманих тілесних ушкоджень.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 не погоджується з постановленим вироком і зазначає, не заперечуючи факт бійки між ним та потерпілим ОСОБА_2, що від його дій не могла настати смерть останнього, оскільки після бійки ОСОБА_2 самостійно вийшов з господарства ОСОБА_4, крім того суд першої інстанції не врахував той факт, що він захищався від неправомірних дій потерпілого, а в основу вироку поклав неправдиві покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Не погоджується також і з сумою матеріальної і моральної шкоди стягнутої на користь потерпілої ОСОБА_3, вказуючи, що жодних доказів на підтвердження заявлених сум в судовому засіданні не добуто. Просить вирок суду переглянути і врахувати явку з повинною, наявність на утриманні маленької дитини та застосувати до нього положення ст. 69 КК України.
Вислухавши доповідь судді, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції засудженого без задоволення, а також перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи вказаної апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала смерть потерпілого ОСОБА_2 за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних в установленому законом порядку доказів, які перевірені і належним чином оцінені судом.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про неправильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК України не заслуговують на увагу.
Так, ОСОБА_1, частково визнаючи свою вину, в судовому засіданні показав, що 16 квітня 2008 року близько 18 години в господарстві ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, після спільного розпиття спиртних напоїв, на ґрунті неприязних стосунків із ОСОБА_2 побив останнього, нанісши йому 3-4 удари кулаком в обличчя та область голови, при цьому по тулубу потерпілого не бив. Про те, що ОСОБА_2 помер дізнався лише в серпні 2008 року.
Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що її син ОСОБА_2 16 квітня 2008 року о 19 годині повернувся додому побитий, скаржився на болі в області голови, а з його слів дізналася, що його побив ОСОБА_1 Наступного дня вона викликала "швидку допомогу", оскільки сину стало погано, його доставили в Кролевецьку ЦРЛ, де він ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Потерпілий ОСОБА_2 показав, що 16 квітня 2008 року його брат повернувся додому біля 19 години, був сильно побитий, в області голови були численні ушкодження, синці, голова пухла, а на його запитання повідомив, що його побив ОСОБА_1 після того, як він назвав його вуличним прізвиськом. Наступного дня викликали "швидку допомогу", оскільки стан здоров'я брата погіршився, якою його відвезли до лікарні, де він помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
З досліджених показів свідка ОСОБА_5 слідує, що вона була очевидцем бійки між ОСОБА_1 і потерпілим ОСОБА_2 16 квітня 2008 року на порозі її будинку та в кухні, і підтвердила факт нанесення ОСОБА_1 ударів руками потерпілому, після чого обличчя останнього було в крові. Аналогічні покази надав свідок ОСОБА_4, який підтвердив факт вживання спиртних напоїв із ОСОБА_1 та бійки між ним і потерпілим ОСОБА_2 на веранді, від чого обличчя останнього було в крові.
Згідно висновку судово-медичної експертизи, смерть потерпілого ОСОБА_2 настала внаслідок закритої тупої механічної травми голови та головного мозку, яка супроводжувалась крововиливами в тканину головного мозку та під його оболонки, набряком головного мозку та його оболонок, забоєм головного мозку важкого ступеню, і ці ушкодження стоять у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого, є небезпечними для життя і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
Із висновку додаткової судово - медичної експертизи вбачається, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_2 в цілому може відповідати продемонстрованому ОСОБА_1 в ході відтворення обстановки і обставин події.
Отже, суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що саме ОСОБА_1 умисно завдав тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, і що саме ці його дії знаходяться в прямому причинному зв'язку з такими наслідками.
Твердження ОСОБА_1 в апеляції про те, що від його дій не могла настати смерть потерпілого ОСОБА_2 є безпідставними і спростовуються сукупністю обвинувальних доказів, які містять фактичні дані про подію і наслідки злочину та винність засудженого у вчиненому діянні.
А тому, колегія суддів вважає кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ст. 121 ч.2 КК України правильною.
При призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і з урахуванням пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, йому призначив покарання в межах санкції статті 121 ч.2 КК України, яке відповідає вимогам закону, тобто є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, тому воно є обґрунтованим і справедливим.
Посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що визначена судом моральна шкода в сумі 5000 грн. та матеріальної шкоди в сумі 4542 грн. 70 коп., що підлягає стягненню на користь потерпілої ОСОБА_3, є занадто великою, колегія суддів знаходить безгрунтовними та вважає, що зазначені позовні вимоги було вирішено у відповідності з вимогами ст. ст. 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, з урахуванням завданої потерпілій майнової шкоди, яка підтверджується наданими до суду доказами, та моральних страждань внаслідок злочинних дій засудженого.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 21 січня 2009 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
СУДДІ:
Безверхий О.М. Гончаров М.В. Рунов В.Ю.