Галицький районний суд Івано-Франківської області

м. Галич, вул. Караїмська, 10, 77100, (03431) 2-21-91

Справа № 1-15/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

в складі: головуючого судді Клюби В. В.

секретаря Борисевич Н. В.

з участю: прокурора Когут Н. В.

захисника ОСОБА_1

перекладачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галичі справу про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_5, вірменина, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого реалізатором взуття підприємства "ЕКО - КРУЗ" м. Тбілісі, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 масиву, мікрорайону "А", корпусу 64 квартири 65, раніше судимого: 30 грудня 1992 року Франківським районним судом м. Львова до позбавлення волі на строк один рік і 05 листопада 1993 року звільненого після відбуття строку покарання; 13 травня 1994 року Шевченківським районним судом м. Львова за ст. 142 ч. З КК України (в редакції 1960 року) до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна і звільненого 22 грудня 2003 року після відбуття строку покарання, у вчинені злочину, передбаченого ст. 187 ч. З КК України, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_4 вчинив розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу та погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб та особою, яка раніше вчиняла розбій, а також поєднаний із проникненням у житло. Злочин вчинено за таких обставин:

28 березня 2004 року біля 15 годин 30 хвилин за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7 В А., які вироком Галицького районного суду від 17 вересня 2004 року визнані винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. З КК України і їм призначено покарання, та невстановленою особою, матеріали щодо якої постановою органу досудового слідства від 06 травня 2009 року виділено із кримінальної справи в окреме провадження, на автомобілі ВАЗ - 21093, білого кольору з метою вчинення розбійного нападу, під’їхали до будинку №7 по вул. Коновальця в м. Бурштині, де ОСОБА_6, ОСОБА_4 та інші особи пішли до під’їзду №2, а ОСОБА_7 залишився чекати в автомобілі. При цьому вони піднялися на четвертий поверх доквартири №52, де проживають потерпілі, і проникли в квартиру. Перебуваючи в житі потерпілих, вони розмістили ОСОБА_8 та ОСОБА_9 В В. у різних кімнатах наносили їм удари по тілу, здавлювали шию ОСОБА_9, внаслідок чого потерпілим були заподіяні тілесні ушкодження, які згідно з висновками судово-медичних експерте відносяться до легких тілесних ушкоджень. Крім цього, зв’язавши потерпілих. І погрожуючи їм вбивством та зґвалтуванням, тобто застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров’я потерпілих, заволоділи чужим майном, а саме системним блоком до комп’ютера вартістю 1800 гривень, кольоровим струменевим принтером вартістю 320 гривень, дорожньою сумкою вартістю 100 гривень, музичнкм центром “Панасонік” вартістю 1588 гривень, відеоплейєром марки “LG” вартістю гривень, мобільним телефоном “Моторола” вартістю 630 гривень, телефонним апаратом іноземного виробництва вартістю 200 гривень, фотоапаратом “Самсунг” вартістю 221 гривень, електронним багатопрограмним годинником вартістю 100 гривень, піджаком -J жилеткою вартістю 400 гривень, спортивним костюмом чорно - зеленого кольорі вартістю 200 гривень, золотою брошкою у вигляді цифри “8” вагою 10 грамів та вартістю 900 гривень; золотим ланцюжком з кулоном у вигляді підкови вагою 3,5 грама вартістю 310 гривень; золотим ланцюжком вагою 1,5 грама вартістю 250 гривень; золотою каблучкою вагою 10 грамів вартістю 900 гривень, золотими сережками у вигляді овалу вагою 15 грамів вартістю 1350 гривень; золотими сережками з камінцем вагою 6 грам зі вартістю 550 гривень; золотими заколками для краватки вартістю 720 гривень; чохлом для зберігання одягу вартістю 50 гривень , а всього заволоділи майном на суму 11281 гривень. Викрадені речі заховали в кущах неподалік від рибного господарства Бурштина, а згодом перевезли у м. Львів При цьому згідно з вироком Шевченківського! районного суду м. Львова ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочин, передбаченого ст. 142 ч. З КК України (в редакції 1960 року), призначено покарання . вигляді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією майна і 22 грудня 20С Зі року його було звільнено після відбуття покарання.

Підсудний ОСОБА_4 підтвердив свою причетність до вчинення інкримінованих йому дій і дав показання, що він у той день отруївся продуктами харчування, погано себе почував і тому в даний час не може детально пояснити пре обставини вчиненого злочину. В зв’язку з цим він відмовився дати показання з привод. обставин вчинення інкримінованих йому дій. Також підсудний дав показання, що т: вчинення розбійного нападу 28 березня 2004 року ОСОБА_10 не причетний і 27 - 28 березня 2004 року його у м. Бурштині не було. Щиро кається у вчиненому. Просить не призначати йому надто суворе покарання, оскільки він має на утриманні неповнолітніх дітей і хворіє туберкульозом.

Крім визнання вини підсудним, його винуватість у вчиненому доводиться показаннями потерпілих ОСОБА_11 П , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 О О., даними на досудовому слідстві і дослідженими в судовому засіданні як письмові докази, показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7; показаннями свідка ОСОБА_12, даними на досудовому слідстві і у відповідності до ст. 306 ч. 1 п. 2 КПК України оголошеними в судовому засіданні, протоколом огляду місця події, протоколами відтворення обстановки та обставин події, висновками експертиз.

Так свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 дали показання в судовому засіданні що з моменту події пройшло багато часу і вони не все можуть згадати, але стверджують, що 28 березня 2004 року ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_10 з ними у квартир: потерпілих у м. Бурштині Галицького району не було. При цьому ОСОБА_10 вони раніше не знали.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28 березня 2004 року місце', вчинення злочину є квартира АДРЕСА_1: Галицького району, у якій проживають потерпілі. З місця події вилучено частині тканини, чоловічі краватки (Том 1 а. с. 21- 31).

Довідка Бурштинської міської лікарні від 1 квітня 2004 року свідчить, що 28 береезня 2004 року на лікування у терапевтичний відділ Бурштинської міської лікарні поступила ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителька АДРЕСА_2 (Том 1 а. с. 39).

Згідно вироку Галицького районного суду від 17 вересня 2004 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.3 КК України і їм призначено покарання. При цьому в ході розгляду справи ОСОБА_6 ОСОБА_7 дали показання, що вчинили інкриміновані їм дії із своїм знайомим ОСОБА_4, з яким відбували покарання у місцях позбавлення волі, та невідомими особами на ім'я Рудік і Женя, що підтверджується копією протоколу судового засідання «Том 1 а. с. 41 - 64).

Як вбачається з висновків судово-медичних експертиз №82 та №83 відповідно за 07 та 02 червня 2004 року у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження: забій м’яких тканин обличчя з травматичним набряком, садно в ділянці обличчя; у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження, забій м’яких тканин голови із синцями та гематомою, садно в ділянці лівого променево зап'ясного суглоба, крововиливи в ділянці шиї та передпліч. Виявлені у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (Том 1 а. с. 109 - 110, 116 - 117).

Відповідно до досліджених в судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_11, даних ним на досудовому слідстві, 28 березня 2004 року біля 15.00 години він пішов на стадіон м. Бурштина, де в той час відбувався матч по футболу, а близько 17.00 години на стадіоні до нього підійшов однокласник його онуки і сказав, що пограбували його квартиру. Коли він прийшов додому, побачив у квартирі працівників швидкої допомоги і дружину забрали в лікарню, а онука розповіла йому, що в квартиру проникли четверо осіб в масках, які вимагали гроші і цінності. їх повели у різні кімнати і наносили удари в різні частини тіла. У квартирі обстановка була порушена, речі розкидані, а також він виявив, що з квартири викрадено речі, які належали його сім’ї на загальну суму 1 288 гривень з врахуванням коштів на пластиковій картці «Промінвестбанку» ( Том 1 а. с. 176).

Згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_9, даних на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні, 28 березня 2004 року у їхній квартирі задзвонив дзвінок і ОСОБА_8 О пішла до вхідних дверей квартири. Одразу після цього ОСОБА_9 почула крики онуки і в кімнату зайшли двоє осіб в масках. Згодом вона побачили ще одного з нападників, який був без маски, але описати вона його не може. Вони стягнули її (ОСОБА_9 В.) з крісла і душили, а також наносили удари по голові та інших частинах тіла, а згодом зв'язали їй руки і ноги та вимагали передачі грошей і золота, погрожуючи їй вбивством. Один з нападників повів ОСОБА_8 у спальню. Вона відповіла, що грошей у неї немає, так як вони з чоловіком будують будинок і віддала їм пластикову картку. їй зав’язали рот ганчіркою, зняли з вух золоті сережки. ( Том І а. с. 159).

З показань потерпілої ОСОБА_8, даних нею на досудовому слідстві і досліджених в судовому засіданні вбачається, що 28 березня 2004 року вона разом з бабою, ОСОБА_9 перебували у квартирі. Близько 15 години 10 хвилин її дідо, ОСОБА_11, пішов на футбольний матч. Через деякий час у квартирі задзвонив дзвінок і вона, подумавши, що це повернувся дідо, відчинила двері. Одразу ж в квартиру забігло четверо осіб в масках і один з них повів її в спальню, погрожуючи вбивством і зґвалтуванням. Потім їй зв’язали руки і ноги та запитували, де знаходяться гроші і золото. При цьому особи, які проникли у квартиру, наносили їй удари по тілу. Також вона чула як в іншій кімнаті кричала ОСОБА_11 В В . V квартирі вони пробули приблизно 15-20 хвилин. З квартир було викрадено системний блок, музичний центр, мобільний телефон, відеомагнітофон (Том 1 а. с. 167)

Як вбачається із показань свідка ОСОБА_13, даних нею на досудовому слідстві і відповідно до ст. 306 ч. 1 п, 2 КПК України оголошених в судовому засіданні вранці, 28 березня 2004 року до неї у квартиру подзвонили і запитали ОСОБА_7 А - її онука, але вона подумала, що це наркомани, тому сказала, що його немає вдома. Прокинувшись, ОСОБА_7 сам вийшов з будинку. Через деякий час він поверну все сказав приготувати щось поїсти, так як до нього приїхали знайомі. Скільки саме їх приїхало вона не може сказати, так як була на кухні. Близько 13.00 години вони І квартири вийшли. Після цього ОСОБА_7 ще повертався додому щоб поїсти і знов кудись пішов. В період між 15.00 годиною та 17.00 годиною 28 березня 2004 року його не було вдома. Крім цього пропали із шафи її колготки ( Том І а. с. 182 - 183).

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_14, даних нею на досудовому слідств відповідно до ст. 306 ч. 1 п. 2 КПК України оголошених в судовому засіданні, 12 березня 2004 року вона передала належний їй автомобіль марки ВАЗ - 21093 реєстраційні Я номер 856 - 85 ТС Варданяну Р В., який обіцяв сплачувати їй за користувань автомобілем на початку кожного місяця. У нотаріуса вони оформили довіреність » автомобіль. Пізніше автомобіль повернув чоловік на ім’я ОСОБА_3, але автомобіль буЛ несправний (Том І а. с. 181).

В ході відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_6 та ОСОБА_7 В 11 показали на квартиру АДРЕСА_3, на яку було вчиненЛ напад. При цьому ОСОБА_7 повністю підтвердив свої показання, дані ним на досудовому слідстві, як обвинуваченим, і розказав, як він 28 березня 2004 роьгЛ повідомив ОСОБА_4 про квартиру, яку можна було б пограбувати, цього ж дня ixaJ з іншими особами до будинку №7 по вул. Коновальця у м. Бурштині, а також, де 6y.::J сховано викраде. ОСОБА_6 також повністю підтвердив свої показання, дані ним на досудовому слідстві як обвинуваченим і повідомив, що 28 березня 2004 року їхав іншими особами до будинку №7 по вул. Коновальця у м. Бурштині, а також показав який спосіб він та інші особи заволоділи майном потерпілих. Про це свідчать протоколи відтворення обстановки та обставин події від 07 та 16 квітня 2004 року (Том 1 а. с. 208 -) 209, 233 - 235).

Відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 13 трави» 1994 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого 142 ч. З КК України (в редакції 1960 року) і засуджено до позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією всього належного йому майна (Том 2 а. с. 89 - 91).

За наведених вище у вироку обставин справи суд вважає, що дії підсудного слід кваліфікувати за ст. 187 ч. З КК України, оскільки він, будучи судимим за розбій, за попередньою змовою групою осіб вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілих та із погрозою застосування такого насильства, а також поєднаний з проникненням у житло. При цьому винуватість його повністю доведена в судовому засіданні сукупністю досліджених по справі доказів.

Призначаючи підсудному покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Зокрема пом’якшуючими покарання обставинами суд визнає, каяття підсудного у вчиненому, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підсудному слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі і в межах санкції ст. 187 ч. З КК України з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання слід рахувати із часу затримання - із 13 березня 2009 року (Том 2 а. с. 14).

Вимоги потерпілих про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також вимоги Бурштинської міської лікарні про відшкодування витрат на лікування не підлягають розглядові, так як ними не було у встановленому законом порядку пред’явлені цивільні позови відповідно до ст. 28 КПК України ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні до початку судового слідства.

В матеріалах справи є дані про визнання та долучення до справи, як речових доказів, мобільного телефону, двох краваток, шарфа та частини тканини (Том 1 а. с. 101 -103). Проте питання речових доказів вирішено вироком Галицького районного суду від

17 вересня 2004 року по справі про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 В А. за ст 187 ч. З КК України і відповідно до довідки (том 1 а. с. 104) вирок в частині...прийнятого..рішення щодо речових доказів виконано.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 327 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину,

передбаченого ст. 187 ч. З КК України і призначити йому покарання у вигляді

позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього майна, яке є власністю

засудженого.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 13березня 2009 року, зарахувавши у призначений строк покарання час перебування..під..вартою із 13 березня 2009 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання

вироком законної сили залишити попередньо обраний - тримання під вартою .

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської

області протягом п’ятнадцяти діб з часу проголошення вироку, а засудженим - у цей..же..строк з часу вручення йому копії вироку через Галицький районний суд.

Суддя: ОСОБА_15