Машівський районний суд Полтавської області
Справа № 2а-1159/2010 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого – судді Січиокно Т.О.
при секретарі – Гезелі Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та перерахунок одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
в с т а н о в и в :
у жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-ХІІ ) йому як інваліду третьої групи передбачена одноразова компенсація при встановленні групи інвалідності, яка виплачується у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Однак, йому виплата даної компенсації призначена у значно меншому розмірі відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом № 580 від 03 серпня 2010 року відповідач відмовив йому у нарахуванні та виплаті одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю як учаснику ліквідації на Чорнобильській АЕС категорії 1, 3 групи інвалідності.
У зв’язку з цим, позивач просить суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації в частині недонарахування йому одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, як інваліду 3 групи за шкоду, спричинену здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи – протиправними; зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації здійснити перерахунок йому недоплаченої грошової компенсації за шкоду, спричинену здоров’ю у зв’язку із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, з розрахунку мінімальної плати на час проведення виплат, з урахуванням проведених виплат.
Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що він не є розпорядником коштів, а тому не може виходити за межі асигнувань, що передбачені кошторисами. Також зазначив, що виплати позивачу здійснювалися на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанов КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Починаючи з 1996 року соціальні виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, залежать від розміру мінімальної заробітної плати та здійснюються в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Таким чином, позивачу ОСОБА_1 нараховано одноразову компенсацію у зв’язку із встановленням третьої групи інвалідності у розмірі 189,60 гривень.
В судовому засіданні позивач наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, направили до суду заяви про розгляд справи без їх участі. В зв’язку з наведеним суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність відповідача.
Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.
Судом установлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і з 10 лютого 2004 року його визнано інвалідом 3 групи ( а.с. 05, 06 ).
З повідомлення відповідачу вбачається, що виплати позивачу здійснювалися на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанов КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Починаючи з 1996 року соціальні виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, залежать від розміру мінімальної заробітної плати та здійснюються в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Таким чином, позивачу ОСОБА_1 нараховано одноразову компенсацію у зв’язку із встановленням третьої групи інвалідності у розмірі 189,60 гривень. ( а.с. 19-20).
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, виплачується одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою в таких розмірах: інвалідам третьої групи – 30 мінімальних заробітних плат, інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
Однак, виплата одноразової компенсації позивачу проведена у розмірах визначених Кабінетом Міністрів України, а саме на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що слідує із заперечень відповідача.
Проаналізувавши докази по справі, суд вважає, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру виплати одноразової компенсації застосуванню підлягає саме Закон № 796-ХІІ, яким визначені розмірі такої компенсації.
Таким чином, позивачу повинна бути здійснена виплата одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент встановлення йому інвалідності, а саме 09 лютого 2004 року, згідно витягу із акту огляду МСЕК ( а.с.7), у відповідності до статті 50 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік», а не з розрахунку мінімальної плати на час проведення виплат, як просить позивач.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6-14, 17, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та перерахунок одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи – задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації в частині не донарахування ОСОБА_1 одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, як інваліду 3 групи за шкоду, спричинену його здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи – протиправними;
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 недоплаченої грошової компенсації за шкоду, спричинену його здоров’ю у зв’язку із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, з розрахунку мінімальної плати на час призначення інвалідності, а саме 09 лютого 2004 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 (одна) гривня 30 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Машівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: