Справа № 629/1987/14-ц
Номер провадження 2/629/664/14
Р I Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10.07.2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого судовим засіданням - судді Горчакової О.І.,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у письмовому провадженні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області у м. Лозова Харківської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади Лозівської міської ради Харківської області, третя особа: Лозівський філіал Харківської товарної біржі «Про визнання договору купівлі-продажу дійсним», -
в с т а н о в и в:
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу № 631 від 12.11.1998 року він придбав у власність у ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку, житловою площею 27,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Лозова вул. Тімірязєва, буд. 1. Договір купівлі-продажу сторонами був підписаний і зареєстрований Лозівським філіалом Харківської товарної біржі.
Під час укладання вказаної угоди, сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку і в повному обсязі виконали умови цього договору. Ні заперечень, ні зауважень ніжно із сторін про правочин не заявляв.
Вказаний договір купівлі-продажу відповідно до умов п. 10 зазначеного договору, зареєстрований в Лозівському бюро технічної інвентаризації на праві власності за Позивачем, запис внесено в реєстрову книгу № 38 за реєстраційним номером № 5657. Відповідні зміни прав власності були внесені в технічний паспорт.
В березні поточного року постало питання відчуження, належної позивачеві частини житлового будинку, проте, у нотаріальній конторі йому пояснили, що використати своє право в даний час не має змоги, оскільки укладений у Лозівській філії Харківської товарної біржі договір купівлі – продажу, згідно вимог чинного законодавства, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Позивач зазначає, що на час укладення договору, у листопаді 1998 року, він не знав, що правочин підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.
Позивач зазначає, що враховуючи, що всі зобов'язання за договором купівлі продажу між сторонами виконані у повному обсязі, на даний час виникла необхідність визнання договору купівлі-продажу дійсним, прохає визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 12 листопада 1998 року та зареєстрований Лозівським філіалом Харківської товарної біржі за реєстраційним номером 631.
Позивач надав письмову заяву у якій підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 24).
Представник відповідача – Територіальної громади Лозівської міської ради Харківської області надав заперечення проти позову у якому прохала вирішити справу на розсуд суду. (а.с. 37).
Представник третьої особи – Лозівської філії Харківської товарної біржі у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 22.05.2014 року Лозівська філія Харківської товарної біржі, як юридична особа, закрита. (а.с. 17-18, 23 36, 39-40, 50).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Відповідно до ст.10 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 4 цієї статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
12 листопада 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі – продажу № 631, про купівлю-продаж 1/2 частини житлового будинку з усіма побутовими господарськими спорудами, будівлями та огорожами біля нього, який розташований за адресою: Харківська область м. Лозова вул. Тимирязева (колишній пров. Жданова), буд. 1 (колишній (буд. 7). Договір підписаний та зареєстрований в Лозівській філії Харківської товарної біржі (а.с. 9).
Під час укладання вказаної угоди, сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку і в повному обсязі виконали умови цього договору. Ні заперечень, ні зауважень ніжно із сторін про правочин не заявляв. ОСОБА_3В, своєчасно частина будинку була звільнена, він знявся з реєстрацією за вказаною адресою, а з квітня 1999 року Позивач разом з сім'єю проживав в будинку, регулярно сплачував комунальні платежі та утримував будинок у належному стані.
Вказаний договір купівлі-продажу відповідно до умов п. 10 зазначеного договору, зареєстрований в Лозівському бюро технічної інвентаризації на праві власності за Позивачем, запис внесено в реєстрову книгу № 38 за реєстраційним номером № 5657.
Відповідні зміни прав власності були внесені в технічний паспорт (а.с. 10-11).
У Позивача виникла необхідність відчуження належної йому на праві власності частини житлового будинку. В нотаріальній конторі позивач дізнався, що вказана угода купівлі-продажу не являється документом, який засвідчує право власності на нерухомість, оскільки відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі і житлового будинку, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Продавець ОСОБА_3, помер 27 листопада 2001 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть І-ВЛ № 329004 (а.с. 19).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 22.05.2014 року Лозівська філія Харківської товарної біржі, як юридична особа, закрита. (а.с. 17-18).
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі і житлового будинку, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Згідно ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Встановленим в судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини з порядку належного оформлення та форми договору купівлі продажу житлового будинку, передбаченими ст.227 ЦК України в редакції 1963 року, норми якої діяли на момент укладення угоди. Згідно до ст.153 ЦК України в редакції 1963 року, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Приписами ч.2 ст.47 ЦК України 1963 року, яка діяла на момент укладання угоди, визначено, що якщо відбулося повне або часткове виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати таку угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення угоди не вимагається.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що норми ч.2 ст.220 ЦК України не застосовуються до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. На цей час правочини, щодо купівлі-продажу нерухомості, підлягають державній реєстрації. Не зважаючи на це застереження, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки норми про державну реєстрацію правочинів, щодо відчуження нерухомості, введені тільки з введенням в дію ЦК України 2003 року. До цього часу, в тому числі і на час укладення спірної угоди /1998 рік/ норми щодо реєстрації правочинів не були чинними. На той час діяли норми, які передбачали тільки реєстрацію нерухомого майна. Як вбачається з матеріалів справи вимоги щодо реєстрації нерухомого майна позивачем на момент укладання спірної угоди виконано.
У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурор вправі визнати угоду дійсною.
Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Зважаючи на те, що угода купівлі-продажу фактично відбулася, а сторони всі свої зобов"язання за договором виконали, нерухоме майно на час укладання угоди було належним чином зареєстроване, суд вважає за можливе визнати вищезазначену угоду дійсною.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.
На думку суду - позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.10, 11, 38, 44, 57, 60, ч.2 ст.77, 79, ч.4 ст.169, ст.ст. 209, 212-214, 215, 217, 218, 223 ЦПК України, ст. ст. 220, 328, 655 ЦК України, ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до Територіальної громади Лозівської міської ради Харківської області, третя особа: Лозівський філіал Харківської товарної біржі «Про визнання договору купівлі-продажу дійсним» - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі – продажу, укладений 12 листопада 1998 року та зареєстрований Лозівським філіалом Харківської товарної біржі за реєстраційним номером № 631, відповідно до якого ОСОБА_3, продав, а ОСОБА_2 купив 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: Харківська область м. Лозова вул. Тимірязєва буд. 1, житловою площею 27,8 кв.м за 6904 (шість тисяч дев'ятсот чотири) гривні 00 копійок.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку , розташованого за адресою: харківська область м. Лозова вул. Тимірязєва буд. 1, житловою площею 27,8 кв.м, розташованого за адресою: харківська область м. Лозова вул. Тимірязєва буд. 1, житловою площею 27,8 кв.м.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Лозівський міськрайонний суд Харківської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О. І. Горчакова