ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"18" травня 2009 р. справа № 5020-2/209
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”
(01030, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 18)
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99057 АДРЕСА_1)
(99045, АДРЕСА_2)
про стягнення 593,48 грн.
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
позивача - Доденкова Л.Ю., довіреність № 1546 від 30.07.2008;
відповідача - не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 593,48 грн., з яких: основна сума заборгованості –573,71 грн., пеня –9,87 грн., 3% річних –1,21 грн. та інфляційне відшкодування –8,69 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати за надані послуги електрозв’язку відповідно до умов договору №3649 від 12.09.2002 та норм Цивільного кодексу України.
08.05.2009 представник позивача подав клопотання про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 619,46 грн., з яких: основна сума заборгованості –582,93 грн., пеня –10,56 грн., 3% річних –3,63 грн. та інфляційне відшкодування –22,34 грн.
Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „за закінченням терміну зберігання” та „за зазначеною адресою не проживає”, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У зв’язку з викладеним суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
12.09.2002 між відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” (Підприємство зв’язку) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) укладений договір №3649 про надання послуг електрозв’язку (далі-Договір) (а.с. 10-13).
Відповідно до пункту 7.1 Договору цей договір набрав чинності з дня його підписання (12.09.2002), діє п’ять років та є продовженим на той же термін у порядку пункту 7.2 Договору.
Згідно розділу 1 цього Договору Підприємство зв’язку зобов’язується надавати послуги електрозв’язку, перераховані у додатку 1, і безоплатні послуги, перераховані у додатку 2.
У свою чергу споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (пункти 3.2.8 та 4.3 Договору).
Відповідно до розділу 4 “Оплата та порядок розрахунків” послуги, які надаються підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою системою оплати – кредитна, з поданням рахунків.
Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць повинні здійснюватися споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Зобов’язання з надання послуг зв’язку позивач виконував у повному обсязі, рахунки по оплаті за послуги виставлялись позивачем своєчасно, але оплата за надані послуги у період з листопада 2008 року по лютий 2009 року відповідачем не здійснена, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 582,93 грн.
Зазначене стало підставою для звернення позивача із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Докази погашення відповідачем суми вищевказаної заборгованості на день прийняття рішення відсутні.
За таких обставин, суд визнає суму основної заборгованості за наданні за Договором послуги електрозв’язку у розмірі 582,93 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 3,63 грн. та збитки від інфляції у сумі 22,34 грн. за відповідні періоди прострочення виконання грошового зобов’язання.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Перевіривши розрахунки індексу інфляції та 3 % річних, суд вважає, що ці розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до пункту 5.8 Договору у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню станом на 28.02.2009 у розмірі 10,56 грн.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що ці розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99057 АДРЕСА_1, 99045, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Севастопольської філії (99011, м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, 15, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01190103, р/р НОМЕР_2 в КРД “Райффайзен банк Аваль”, МФО 324021) основну заборгованість у розмірі 582,93 грн. (п’ятсот вісімдесят дві грн. 93 коп.), 3% річних у розмірі 3,63 грн. (три грн. 63 коп.), збитки від інфляції у розмірі 22,34 грн. (двадцять дві грн. 34 коп.); пеню у розмірі 10,56 грн. (десять грн. 56 коп.), витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 19.05.2009