Справа № 682/276/15-ц
Провадження № 2/682/224/2015
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2015 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Тончук Р.І.
при секретарі Придачук Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 міськрайонний центр зайнятості, про стягнення нарахованої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди та зобов»язання внести записи до трудової книжки,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення нарахованої заробітної плати, компенсації за невикористану відпуску, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди та зобов»язання внести записи до трудової книжки. Посилається на те , що між нею та фізичною особою- суб»єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 1.08.2013 року був укладений та зареєстрований у ОСОБА_3 міськрайонному центрі зайнятості безстроковий трудовий договір № 22131300216. Згідно умов цього договору вона виконувала обов»язки продавця непродовольчих товарів в магазині побутової хімії «Сонячний», а відповідачка зобов»язалась виплачувати їй заробітну плату в розмірі 101% мінімальної заробітної плати в місяць, надавати два вихідні дні на тиждень та 24 дні щорічної оплачуваної відпустки. 21.01.2015 року трудовий договір був розірваний на підставі ст.. 36 п. 1 КЗПП України та знятий з реєстрації у ОСОБА_3 міськрайонному центрі зайнятості. Однак, відповідачка у день звільнення не провела з нею остаточного розрахунку, а саме: не виплатила нараховану заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку. Крім того, відмовилась внести запис у трудову книжку про її трудову діяльність. У зв»язку з цим просила стягнути з відповідачки на її користь невиплачені при звільненні заробітну плату , компенсацію за невикористані відпустки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, 2000 грн. моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях у зв»язку з порушенням її прав, необхідності вишукування коштів для проживання, порушенні нормального ритму життя, неможливості влаштуватись на іншу роботу через невнесення до трудової книжки відповідних записів. Також просить зобов»язати ОСОБА_2 внести відповідні записи у її трудову книжку.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 надала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила стягнути на її користь компенсацію за 30 календарних днів невикористаної відпустки в розмірі 1216 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки за 36 днів в розмірі 2059 грн. 20 коп. та 2000 моральної шкоди, а також внести записи у належно оформлену трудову книжку та засвідчити записи у ОСОБА_3 міськрайонному центрі зайнятості.Вимог про стягнення нарахованої заробітної плати вже не ставила, посилаючись на те, що 28.01.2015 року заробітна плата за січень 2015 року їй виплачена в сумі 1167 грн. і з цього приводу претензій до відповідачка вона не має
У судовому засіданні 17.04.2015 року позивачка збільшила суму позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і просить стягнути його станом на день розгляду справи в сумі 4631 грн.20 коп.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з»явилась, надавши суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність. У цій же заяві посилається на те, що всі зазначені у позовній заяві виплати проведені у триденний термін після звільнення позивачки. Завести на видати трудову книжку вона не вправі і записів у ній не засвідчить центр зайнятості.
Представник третьої особи ОСОБА_5 заперечив проти вимог щодо видачі фізичною-особою –підприємцем трудової книжки, оскільки така особа не має печатки і позбавлена можливості належним чином оформити трудову книжку, і центр зайнятості не наділений такими повноваженнями.
Заслухавши пояснення позивачки, представника третьої особи ,доводи представника позивачки , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та фізичною особою- суб»єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 1.08.2013 року був укладений та зареєстрований у ОСОБА_3 міськрайонному центрі зайнятості безстроковий трудовий договір № 22131300216. Згідно умов цього договору позивачка виконувала обов»язки продавця непродовольчих товарів в магазині побутової хімії «Сонячний», а відповідачка зобов»язалась виплачувати їй заробітну плату в розмірі 101% мінімальної заробітної плати в місяць, надавати два вихідні дні на тиждень та 24 дні щорічної оплачуваної відпустки.(а.с.3). 26.01.2015 року трудовий договір був розірваний на підставі ст. 36 п. 1 КЗПП України та знятий з реєстрації у ОСОБА_3 міськрайонному центрі зайнятості, про що є відповідний запис у цьому договорі.
У день звільнення всупереч вимогам ст.. 116 КЗпП України з позивачкою не був проведений остаточний розрахунок, а саме : не була виплачена заробітна плата за січень 2015 року, компенсація за невикористану відпустку. Як вбачається з пояснень позивачки заробітна плата за січень їй була виплачена 28.01.2015 року згідно відомості(а.с.43). Відповідачка у своїй письмовій заяві також стверджує, що заробітна плата була виплачена у триденний термін, тобто 28.01.2015 року(а.с.50).
Доводи позивачки про те, що їй невиплачена компенсація за невикористану відпустку не спростовуються жодними доказами. Відповідачкою не надано доказів щодо надання ОСОБА_1 відпустки за період її роботи або виплати компенсації за невикористану відпустку. Згідно трудового договору тривалість щорічної відпустки 24 календарні дні.Період роботи позивачки понад 18 місяців, а тому їй повинна бути виплачена компенсація за невикористану відпустку за 30 календарних днів в розмірі 1216 грн. Відповідачка у довідці, наданій суду, стверджує факт нарахування позивачці компенсації за невикористану відпустку в сумі 1479 грн. 34 коп.(а.с.41), але стягненню підлягає сума згідно заявлених позовних вимог. У цій же довідці зазначається, що сума недоотриманих ОСОБА_1 В коштів складає 409 грн.08 коп. Жодних документів про отримання позивачкою повністю або частково компенсації за невикористану відпустку не надано.
Оскільки остаточний розрахунок не проведений до цього часу, відповідно до ст.. 117 КЗпП України позивачці повинен бути виплачений середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Позивачка просить стягнути такий заробіток за 68 днів. Хоча кількість днів затримки розрахунку є більшою, суд не виходячи за межі позовних вимог, вважає можливим стягнути середній заробіток саме за таку кількість днів затримки розрахунку.Середній денний заробіток, обчислений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року № 100, становить 57 грн. 20 коп.( заробітна за два останніх два повних місяці роботи 2460 грн. на 43 відпрацьовані дні = 57.20) Отже, стягненню підлягає 4631 грн. 20 коп. (68 х 57.20 = 4631.20).
Моральна шкода, що полягає у моральних стражданнях у зв»язку з порушенням права позивачки на своєчасне отримання розрахунку, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя через невиплату належних їй коштів підлягає стягненню в сумі 300 грн. з врахуванням того, що права позивачки відновлені також стягненням на її користь середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З приводу записів у трудовій книжці. З пояснень позивачки вбачається, що трудової книжки до поступлення на роботу до відповідачки вона не мала При звільненні надала останній бланк трудової книжки з вимогою належно її оформити , внісши необхідні записи.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року з відповідними змінами трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п»ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками(власниками) підприємств, селянських(фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.Згідно п.2.2. цієї Інструкції заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. Цією ж Інструкцією передбачено порядок заповнення трудової книжки. Зокрема, зазначається, що першу сторінку)титульний аркуш) трудової книжки підписує особі, відповідальна за видачу трудових книжок, після чого ставиться печатка підприємства( чи відділу кадрів(, на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Законодавством не передбачено, що служба зайнятості уповноважена засвідчувати своєю печаткою відомості, зазначені на першій сторінці(титульному аркуші) трудової книжки найманого працівника, який наймається на роботу вперше. Однак, частиною 3 пункту 2.20-1 Інструкції визначено, що внесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував трудовий договір, і засвідчуються його печаткою. У зразку бланка трудової книжки, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» у правому нижньому куті сторінки 1(титульного аркуша) передбачений підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок. Отже, фізичні особи- суб»єкти підприємницької діяльності мають оформляти трудові книжки працівникам, які вперше поступили на роботу і при цьому посадова особа органу державної служби зайнятості своїм підписом і печаткою засвідчує лише розділ трудової книжки «відомості про роботу», у якому фізичні особи-підприємці роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених письмових трудових договорів, що зареєстровані у встановленому порядку в державній службі зайнятості. Це ж роз»яснено Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.03.2006 року № 2421. Відповідачка, будучи фізичною-особою підприємцем та не маючи печатки, не має можливості засвідчити нею титульну сторінку трудової книжки , але на вимогу позивачки вправі заповнити трудову книжку у вищевказаному порядку та видати її працівнику.
Керуючись ст..ст.47,49,115, 116, 117, 232, 237-1 КЗпП України,8,10,88, 212, 213 ЦПК України, суд
вирішив:
позов задовільнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1216 грн., середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4631 грн.20 коп., 300 грн. моральної шкоди.
Зобов»язати ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 трудову книжку із внесеними у встановленому порядку записами про її роботу у неї.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 487 грн. 20 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутніми при оголошенні рішення, в той же строк з дня отримання його копії.
Головуючий суддя: