Справа № 14/466-08
(продовження постанови)
Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2009 року Справа № 14/466-08
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кравець Т.В.,
судді Гончар Т.В.,
судді Терещенко О.І.
при секретарі –Бухановій Т.А.
за участю представників сторін:
позивача- не з*явився
відповідача - не з*явився
розглянувши апеляційну фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (вх. № 386 С/2-5 ) на рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2008 року по справі 14/466-08
за позовом Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Суми
про стягнення 4020 грн.
встановила:
У квітні 2008 року позивач звернувся з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 і після збільшення розміру позовних вимог просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 4020 грн. 00 коп., в тому числі 2010 грн. 00 коп. штрафу на підставі рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі –Антимонопольний комітет) від 15.05.08 № 18 та 2010 грн. 00 коп. пені за прострочення сплати штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за період з 29.07.08 по 24.10.08. Позовні вимоги обґрунтував не сплатою відповідачем штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у строк, передбачений вказаним законом.
Рішенням господарського суду Сумської області від 11.12.2008 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 2010 грн., пеню у розмірі 2010 грн. до загального фонду державного бюджету України, вирішено питання розподілу судових витрат. Суд мотивував своє рішення обґрунтованістю позовних вимог.
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 в апеляційній скарзі порушує питання про скасування повністю зазначеного рішення, відмовити позивачу в задоволенні позову про стягнення коштів, стягнути з позивача судові витрати, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими і невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи та порушення судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує недоведеністю позивачем законності власного рішення, яким обґрунтовувалася необхідність стягнення суми штрафу та пені, порушенням підсудності, оскільки позов Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів має розглядатися в порядку, визначеному КАС України. Разом з тим, він не використав свого диспозитивного права на участь у судовому засіданні 02.06.09р., хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2008 року по справі 14/466-08 без змін, а скаргу відповідача- без задоволення, посилаючись на помилковість та безпідставність доводів скарги. Разом з тим, 02.06.09р. у судове засідання свого представника не направив у зв’язку з відсутністю коштів на фінансування відряджень працівників, тому просить розглянути справу без участі його представника.
Колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представників сторін, оскільки вони не були позбавлені права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мали на це достатньо часу.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції за результатами розгляду справи №03-06/19-2008 адміністративною колегією Антимонопольного комітету було прийнято рішення від 15.05.08 №18 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Зазначеним рішенням визнано дії відповідача, які полягали у неподанні інформації на вимогу голови Антимонопольного комітету від 16.01.08 № 03-10/71 в десятиденний термін з дня її отримання, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету у встановлені головою територіального відділення строки та накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 2010 грн.
Листом від 21.05.08 № 03-06/1197 відповідачу була надіслана для виконання копія рішення від 15.05.08р. № 18 і отримана останнім 27.05.08, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення № 316179.
Матеріалами справи встановлено, що штраф в розмірі 2010 грн. накладений рішенням від 15.05.08 №16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" не сплачений відповідачем відповідно до вимог ч. З ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у двомісячний строк з дня одержання рішення. Строк сплати закінчився 28.07.08.
На підставі ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якою передбачено стягнення пені за кожен день прострочення штрафу відповідачеві нарахована пеня в сумі 2010 грн. за період з 29.07.08р. по 24.10.08р.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у разі не сплати штрафу у строки, передбачені рішенням територіального відділення, яке не оскаржено відповідачем в установленому ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню перераховану за прострочення сплати штрафу у судовому порядку.
При цьому місцевий суд керувався приписами ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно якої за порушення, передбачені пунктами 9, 13 -16 та 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
В силу ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України в зв'язку з чим позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 2010 грн.
Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Рішення від 15.05.08 № 18 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в установлені ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строки не оскаржено.
Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі не сплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що відповідач не подав заперечень проти позовних вимог та доказів скасування рішення від 15.05.08 № 18 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", господарський суд Сумської області визнав вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2010 грн. 00 коп. та пені у розмірі 2010 грн. 00 коп.
З такими висновками погоджується колегія суддів апеляційної інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач надав обґрунтовані докази того, що суб'єкти господарювання зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, надавати органам комітету документи, предмети чи інші носії інформації, іншу інформацію, необхідну для здійснення органами Комітету своїх завдань. При цьому вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації. Тобто, позивач у повній відповідності з чинним законодавством матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних вимог до відповідача.
Відповідач же не подав суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку, підтвердили б його позицію..
Так, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд, розглядаючи даний позов та приймаючи рішення послався на те, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не подано доказів скасування вказаного рішення адміністративної колегії і дійшов висновку про його законність, що стало підставою для задоволення позову. Однак судом допущено порушення щодо оцінки вказаного рішення адміністративної колегії як доказу. Таким чином, суд при розгляді справи зобов'язаний був дати оцінку зазначеному рішенню адміністративної колегії на предмет його законності. Дійсно, суд має дати оцінку зазначеному рішенню територіального відділення.
Але, зазначене твердження відповідача спростовується наступним. У пункті 20 рекомендацій президії ВГС України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»від 29.10.2008 304-5/247 зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
Таким чином, господарський суд встановивши відсутність факту оскарження відповідачем рішення адміністративної колегії від 15.05.2008 №18 в установлені частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»строки, що виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України та інші викладені у рішенні обставини, та з огляду на законодавчі приписи статті 56 названого Закону дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Стосовно позиції апелянта, що за своєю правовою природою правовідносини по стягненню коштів пов'язані з виконанням відділенням Антимонопольного комітету України своїх владних повноважень і відносяться вони до правовідносин у сфері державного управління, а тому даний позов є публічно-правовим і повинен вирішуватися в судах за нормами адміністративного судочинства не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи ні в суді першої інстанції, ні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Такий інший порядок передбачено, зокрема, частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"", відповідно до припису якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведених норм справи зі спорів про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами ГПК України. Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і спеціальною нормою процесуального закону, а саме пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.
Згідно із частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України»місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Наведену правову позицію підтверджує: -Верховний Суд України в інформаційному листі від 26 грудня 2005 р. № З.2.-2005; Вищий господарський суд України у пункті 1 інформаційного листа від 13.04.2007р. № 01-8/229 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»; Вищий господарський суд України у пункті 1 оглядового листа від 21.08.2007 року №01-8/741 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства»; Президія Вищого господарського суду України у пункті 1 рекомендацій від 29.10.2008 №04-5/247 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»; Вищий господарський суд України в Постановах, зокрема від 27.01. 2009 по справі № 11/87; від 20.01.2009 по справі № 28/232/08.
Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на недоведеність Антимонопольним комітетом законності власного рішення, яким обґрунтовувалася необхідність стягнення суми штрафу та пені та правової природи даного штрафу, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 22-1 Закону суб'єкти господарювання зобов'язані на вимогу голови ТВ Антимонопольного комітету України, надавати органам Комітету документи, предмети чи інші носії інформації, іншу інформацію, необхідні для здійснення органами Комітету своїх завдань, такі вимоги можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.
Так, запит голови Антимонопольного комітету від 16.01.08 №03-10/71 передбачав надати інформацію в десятиденний термін з дня отримання вимоги, був вручений відповідачу за повідомленням Сумського поштамту Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта»- 23.01.08р. особисто. Однак, ОСОБА_1 в десятиденний термін з дня отримання вимоги інформація надана не була, не було надано і пояснень на запити голови тервідділення від 26.03.08р. № 03-10/684 (вручено особисто ОСОБА_1 - 31.03.08р.) щодо причин її неподання, чим порушено законодавство про захист економічної конкуренції.
Неподання відповідачем інформації на запит голови Антимонопольного комітету утворює склад самостійного порушення законодавства про захист економічної конкуренції та тягне за собою накладення штрафу та пені у відповідності з чинним законодавством.
Згідно ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вчинення суб’єктом господарювання порушення у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету у встановлені його головою строки передбачає накладення штрафу у розмірі до одного відсотку доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі, коли відповідач на вимогу голови територіального відділення не надав інформацію про розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При визначенні розміру штрафу відповідачу враховано наступні обставини: порушення законодавства про захист економічної конкуренції ОСОБА_1 вчинено вперше; станом на 15.05.08р. ним не надано тер відділенню запитувану інформацію на вимогу від 16.01.08р. № 03-10/71; відповідач не сприяв розслідуванню у справі; не надав тер відділенню інформацію про суму доходу (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2007 рік. На підставі чого і був нарахований штраф у сумі 2010 грн. та 2010 грн. 00 коп. пені за прострочення сплати штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за період з 29.07.08р. по 24.10.08р.
Отже, обставини, що можуть мати значення для справи і які б потребували з’ясування до прийняття рішення, це підстави для відмови у задоволені позову Антимонопольного комітету, якими можуть бути: визнання судом недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення № 18 від 15.05.08 р., згідно якого стягується штраф і пеня та невідповідність законодавству розміру нарахованої пені.
Проте факту визнання судом недійсним вищезазначеного рішення від 15.05.08р. №18 не встановлено, оскільки відповідач не скористався правом щодо оскарження цього рішення у термін, передбачений ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Тому останнє є чинним і набрало законної сили, а позовні вимоги, щодо стягнення з ФОП- ОСОБА_1. штрафу та пені відповідають вимогам законодавства і підлягають задоволенню.
Стосовно витребування за заявою відповідача у позивача документів, які обґрунтовують обраний ним спосіб захисту про стягнення коштів на користь управління Державного казначейства України, яке не є стороною у справі слід зазначити наступне.
За змістом ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення відповідних органів та посадових осіб Антимонопольного комітету України про накладення адміністративних стягнень на посадових осіб та інших працівників суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю виконуються в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 56 вказаного закону суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік належать кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються за рішеннями уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України.
Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1232 основними завданнями Казначейства є: забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає, зокрема, контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства, та у межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов'язані із здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень.
Згідно зі статтею 50 Бюджетного кодексу України державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо, на єдиний казначейський рахунок та визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Аналіз вищевикладених фактів і обставин та вищенаведених положень відповідних норм законів у їх системному зв'язку приводить до висновку про те, що територіальне відділення правомірно, з підстав визначених законом, звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 штрафу та пені до фонду Державного бюджету України на рахунки відкриті в управліннях Державного казначейства України за місцем знаходження платника податків.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2008 року по справі 14/466-08 відсутні. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105, ГПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області 11.12.2008 року по справі 14/466-08 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Кравець Т.В.
Суддя Гончар Т.В.
Суддя Терещенко О.І.
Повний текст постанови підписано 02.06.2009 року