АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа: № 2-7780/2011 р. Головуючий: 1 інстанції
Провадження: № 22-ц-/2090/4144/2012 р. ОСОБА_1
Категорія: стягнення заборгованості Доповідач: Даниленко В.М
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2012 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Коліснику Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2012 року по справі за позовом Житлового кооперативу «Олексіївський-1» (далі: ЖК «Олексіївський-1») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2011 року позивач - ЖК «Олексіївський-1» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що відповідачка ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що надаються житловим кооперативом, який за своєю організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом.
Проте, надані їй послуги відповідачка ОСОБА_2 на протязі 2011 року взагалі не оплачує, в зв’язку з чим станом на 1 вересня 2011 року виникла відповідна заборгованість, загальний розмір якої становить 474,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що добровільно погашати існуючу заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідачка ОСОБА_2 не бажає, позивач просив суд у примусовому порядку стягнути з останньої на його користь вищезазначену грошову суму, а також судові витрати, понесені ним по справі, пов’язані зі сплатою судового збору та оплатою правової допомоги.
У судовому засіданні представник позивача заявлені ним вимоги підтримав у повному обсязі й наполягав на їх задоволенні.
Відповідачка ОСОБА_2, не заперечуючи самого факту надання позивачем окремих видів житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, між тим заявлені до неї позовні вимоги визнала лише частково з посиланням на те, що послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем надаються позивачем не в повному обсязі, позаяк внутрішньоквартирні системи водопостачання та сантехнічне обладнання позивачем не обслуговуються.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2012 року позовні вимоги ЖК «Олексіївський-1» задоволено частково.
Суд стягнув з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача існуючу заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території у вищезазначеному розмірі та судові витрати, понесені ним по справі, що пов’язані зі сплатою судового збору.
У задоволенні решти заявлених позивачем вимог судом першої інстанції відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням районного суду, відповідачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та направити справу на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
При цьому апелянт вказує на те, що житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території надаються позивачем не в повному обсязі й економічного обґрунтування вартості цих послуг останнім не представлено, але суд першої інстанції на зазначені обставини належної уваги не звернув, у зв’язку з чим безпідставно задовольнив заявлені позивачем вимоги в повному обсязі.
Крім того, апелянт вказує й на те, що тарифи на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що надаються ЖК «Олексіївський-1», були затверджені рішенням Харківської міської ради лише 09.02.2011 року, але суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, стягнув з неї заборгованість з оплати цих послуг, починаючи з січня 2011 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV (далі: Закон № 1875-IV).
Відповідно до статті 1 вказаного Закону:
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
- виконавець житлово-комунальних послуг - суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є наданя житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
- утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;
- споживач житлово-комунальних послуг - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Статтею 13 зазначеного Закону передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону № 1875-IV.
Зокрема, обов’язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, та оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.
Такі ж обов’язки споживачів житлово-комунальних послуг (власників квартир) передбачені й п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, з наступними змінами.
Згідно зі статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Порядок оформлення претензій споживача до виконавців регулюється ст. 18 Закону № 1875-IV.
Відповідно до цієї правової норми, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.
Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.
Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався зазначеними вище нормами матеріального права, а тому встановивши, що відповідачка ОСОБА_2, яка є власницею квартири № 47 у житловому будинку № 54-Б по пр. Перемоги в м. Харкові та споживачем житлово-комунальних послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, що надаються їх виконавцем - ЖК «Олексіївський-1», надані їй послуги взагалі не сплачує, обґрунтовано задовольнив заявлені позивачем вимоги та стягнув з останньої на його користь існуючу заборгованість з оплати зазначених комунальних послуг.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 про те, що житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території надаються позивачем не в повному обсязі й економічного обґрунтування вартості цих послуг останнім не представлено, судова колегія оцінює критично та відхиляє, позаяк відповідних актів-претензій щодо невідповідності наданих житлово-комунальних послуг їх нормативним показникам, які є підставою для звільнення від їх оплати чи зменшення її розміру, відповідачка до суду не представила, а економічне обґрунтування вартості цих послуг перевірялося органом місцевого самоврядування - Харківською міською радою при затвердженні тарифів на вказані послуги.
Безпідставними, в даному випадку, є й доводи апелянтки стосовно неправомірності стягнення з неї заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території за січень 2011 року, оскільки як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідачка ОСОБА_2, користуючись відповідною нерозпорядністю керівництва ЖК «Олексіївський-1» щодо своєчасного погодження встановлених ним тарифів з органом місцевого самоврядування, на протязі вже декількох років взагалі ухиляється від оплати наданих позивачем послуг, фактично паразитуючи за рахунок інших мешканців житлового будинку.
При цьому належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження того, що в січні 2010 року зазначені вище комунальні послуги позивачем не надавалися, остання не представила, як не представила й будь-яких об’єктивних доказів на підтвердження того, що вартість наданих у січні 2011 року житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території не відповідала тарифу на ці послуги, офіційно затвердженого рішенням Харківської міської ради від 09.02.2011 року.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: