АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа: № 2-3113/2011 р. Головуючий: 1 інстанції

Провадження: № 22-ц-/2090/3137/2012 р. ОСОБА_1

Категорія: стягнення заборгованості Доповідач: Даниленко В.М

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Коліснику Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2012 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі: КП «ХТМ») звернулося до суду з позовом, у якому вказувало на те, що відповідач по справі ОСОБА_2 проживає у квартирі № 25 житлового будинку № 11/1 по вул. Червоножовтневій у м. Харкові та є споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем.

Однак, впродовж тривалого часу надані йому послуги відповідач оплачує не в повному обсязі, в зв’язку з чим за період з 01 вересня 2005 року по 31 серпня 2011 року утворилася значна заборгованість, загальний розмір якої становить 5 090 грн. 38 коп.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що в добровільному порядку погашати існуючу заборгованість відповідач ОСОБА_2 не бажає, позивач - КП «ХТМ» просив суд у примусовому порядку стягнути з останнього на його користь вищезазначену заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та покласти на відповідача судові витрати по справі.

При цьому, вказуючи на те, що в зв’язку з великою кількістю боржників - споживачів комунальних послуг КП «ХТМ» не має можливості адекватно реагувати на існуючу ситуацію шляхом одночасної подачі до суду значної кількості позовних заяв, позивач просив суд поновити пропущений ним строк позовної давності для судового захисту своїх порушених прав.

У судовому засіданні представник КП «ХТМ» підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі й наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 заявлених до позовних вимог не визнав, та заперечуючи проти їх задоволення, посилався на те, що послуги з централізованого опалення надаються позивачем неналежної якості, позаяк температурний режим у його квартирі не відповідає встановленим нормативам, у зв’язку з чим він і оплачує надані йому послуги лише частково.

Крім того, відповідач вказував на те, що факт надання позивачем неякісних послуг підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.02.2006 року про відмову в задоволенні аналогічного позову, заявленого до нього КП «ХТМ», і з того часу якість цих послуг не змінилася.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2012 року в задоволенні заявлених КП «ХТМ» вимог відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням районного суду, позивач - КП «ХТМ» в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по нове рішення по суті заявлених позовних вимог.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не правильно керувався нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини, а тому безпідставно відмовив у задоволенні заявлених позивачем вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Проте, в даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Відмовляючи у задоволенні заявлених КП «ХТМ» вимог, суд першої інстанції виходив із того, що якість житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, що надаються споживачу ОСОБА_2, не відповідає встановленим нормативам, а тому останній не несе відповідальності по їх оплаті.

Однак, із таким висновком районного суду судова колегія погодитися не може, оскільки цей висновок суперечить матеріалам справи та не ґрунтуються на законі.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Виконавцем житлово-комунальних послуг є суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є наданя житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Споживачем житлово-комунальних послуг вважаться фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Зокрема, обов’язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», який безпосередньо регулює відносини, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку (ст. 25 вказаного Закону).

Такий же порядок вирішення питань щодо стягнення заборгованості з власників квартир по укладених угодах, пов’язаних з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг, передбачений і ч. 6 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Разом із тим, як зазначалося вище, житлово-комунальні послуги, що надаються виконавцем споживачам, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства, а тому в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, споживач має право на перерахунок (зменшення) розміру плати за надані послуги в порядку, визначеному договором або законодавством (ст. ст. 16, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

При цьому факт ненадання послуг або зниження їх якості повинен бути зафіксований належним чином.

Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору, споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Форма акта-претензії затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, з наступними змінами «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Акт - претензія про неналежне надання або ненадання послуг складається споживачем та представником виконавця у двох примірниках і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі У подальшому акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. У разі ненадання протягом установленного строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді (ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 37-39 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення).

Як встановлено по справі, відповідач ОСОБА_2 проживає у квартирі № 25 житлового будинку № 11/1 по вул. Червоножовтневій у м. Харкові та є споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем - КП «ХТМ».

Зазначена обставина відповідачем визнається й не заперечується, як не заперечується останнім і той факт, що на протязі тривалого часу - декількох останніх років оплата за надані послуги з централізованого опалення здійснюється ним у неповному обсязі.

Згідно наданих позивачем - КП «ХТМ» відомостей нарахувань та оплати послуг з централізованого опалення, загальна сума заборгованості з оплати зазначених послуг за особистим рахунком ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2005 року по 31 серпня 2011 року з урахуванням відповідних перерахунків, здійснених у січні 2008 та січні 2009 років у сторону зменшення, становить 5 090 грн. 38 коп. (а.с. 3-4).

При цьому належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження фактів неналежного надання або ненадання вказаних послуг виконавцем у вищезазначений період, а саме: відповідних актів - претензій споживача, передбачених законодавством (за виключенням двох таких актів (а.с. 20, 21), датованих 10.01.2008 року та 09.01.2009 року, які враховані позивачем при розрахунку заборгованості з оплати наданих послуг), відповідачем ОСОБА_2 до суду не представлено.

Однак, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, як залишив поза увагою й вищезазначені норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, в тому числі й постанову Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року N 151, якою затверджено «Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості», а тому за відсутності об’єктивних даних про те, що протягом усіх опалювальних періодів у квартирі відповідача температура повітря постійно була нижчою нормативного показника (12 градусів), безпідставно відмовив у задоволенні заявлених позивачем - КП «ХТМ» вимог, фактично звільнивши споживача ОСОБА_2 від оплати наданих йому житлово-комунальних послуг з централізованого опалення.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2012 року, ухвалене по справі, не може бути визнане законним, обґрунтованим, а тим більш - справедливим, у зв’язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким частково задовольнивши заявлені КП «ХТМ» вимоги в межах строку позовної давності - з дня подачі позову до суду (оскільки наведені позивачем причини його пропуску не є поважними, тобто такими, що безумовно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне звернення його за судовим захистом своїх інтересів), стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь останнього заборгованість з оплати наданих житлово-комунальних послуг з централізованого опалення за період з 01 вересня 2008 року по 31 серпня 2011 року в загальній сумі 1 826 грн. 76 коп.

При цьому доводи відповідача ОСОБА_2 стосовно того, що послуги з централізованого опалення надаються позивачем неналежної якості, позаяк температурний режим у його квартирі не відповідає встановленим нормативам, судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки, як зазначалося вище, належних доказів на підтвердження цих своїх доводів відповідачем до суду не представлено, а одиночні факти зниження нормативних показників температури в житлі останнього в опалювальний період, які зафіксовані відповідними актами-претензіями, враховані позивачем при визначенні загальної суми заборгованості.

Теж саме стосується й посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти заявленого до нього позову на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 лютого 2006 року, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог КП «ХТМ» про стягнення зі споживача ОСОБА_2 заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення, позаяк це судове рішення стосувалося зовсім іншого періоду існуючих правовідносин сторін та відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не має преюдиціального значення для вирішення цієї справи.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 16, 18, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання», п.п. 33, 37-39 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Порядком проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року N 151, ст. ст. 1, 3, 4, 10, 11, 58, 59, 61, 88, 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2012 року - скасувати.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 76 коп. в рахунок погашення існуючої заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення за період з 01 вересня 2008 року по 31 серпня 2011 року.

У задоволенні решти заявлених Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 107 (сто сім) грн. 30 коп. судового збору, сплаченого ним при подачі апеляційної скарги.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: