Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)

м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 31, 50007, (564) 92-18-72

Справа № 22-ц-24252\11 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія 29 (_4_) ОСОБА_1

ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судці: Карнаух В.В.

суддів: Барильської А.П., Остапенко В.О.

при секретарі: Алісовій Т.С.

за участю: позивача - ОСОБА_3 та його представника -ОСОБА_4, представника відповідачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

представника Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», ОСОБА_9, приватного нотаріуса Миколаївського ' міського нотаріального округу ОСОБА_6 про стягнення грошових сум, відшкодування моральної шкоди, визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 8 вересня 2005р. ОСОБА_5 в Закритому акціонерному товаристві з іноземними інвестиціями і участю українського капіталу "Перший Український міжнародний банк", наразі Публічне акціонерне товариство Український міжнародний банк (надалі- Банк) отримав цільовий кредит у розмірі 73038,20 доларів США для оплати частини вартості автомобіля марки «Порше», модель «Кайєнна», випуску 2005 року, придбаного у ТОВ "Вінтер Київ". Кредит було надано строком до 08.вересня 2010 року. Для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору' придбаний автомобіль було передано в заставу Банку.

З середини 2007року ОСОБА_5 не виконував свої зобов'язання по валютному кредитному договору та 8 червня 2007 року замінив в Миколаївському МРЕВ УДАЇ УМВС в Миколаївській області реєстраційний номер заставленого автомобіля, після чого оформив довіреність/на ОСОБА_9 з правом передоручення, зокрема, на відчуження заставленого/ автомобіля. В свою чергу ОСОБА_9 передав по довіреності заставлений автомобіль в управління ОСОБА_3, запевняючи останнього, що після погашення ним в філії ЗАТ "ПУМБ" у м. Кривому Розі кредиту по договору №4470028, автомобіль «Порше» буде переоформлено на позивача.

31 січня 2008 року, з дозволу Банку, по довіреності реєстровий №863 від 08.06.2007р., позивач зі своїм братом прийняв від ОСОБА_9 у м. Кривому Розі в управління автомобіль «Порше». 19 лютого 2008 року позивачем автомобіль був застрахований. В той же час ним було передано ОСОБА_9 в рахунок погашення заборгованості по кредиту 15 000 доларів США. На протязі 2008-2009 років позивач регулярно по графіку сплачував у філії ЗАТ "ПУМБ" у м. Кривому Розі кредит по договору №4470028 від імені ОСОБА_5, та достроково погасив його 17 вересня 2009 року. Проте усі його вимоги щодо переоформлення автомобіля відповідачами стали ігноруватися.

29 вересня 2009 року він разом з ОСОБА_9 приїхав на автомобілі

«Порше» у м. Миколаїв, де ОСОБА_5 з ОСОБА_9 та іншими особами,

погрожуючи фізичною розправою, відібрав у нього автомобіль, заявивши, що видана довіреність є "липовою" і він не має ні яких прав на автомобіль.

Після чого він звернувася з позовом та. просить суд : -стягнути солідарно на свою користь з ОСОБА_5 та Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заподіяну йому майнову шкоду в сумі 470050 грн. (еквівалентну 59500 доларам США); - в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди стягнути на свою користь з ОСОБА_5, з Банку та ОСОБА_9 - по 20000 грн., а всього - 60 000 грн.;

визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 при нотаріальному посвідченні довіреності реєстровий № 863 від 8 червня 2007р. та довіреності реєстровий номер 2201 від 29 вересня 2009 року і стягнути на свою користь моральну шкоду в сумі 80 000грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2011 року, в якому виправлено описку ухвалою суду від 10 червня 2011 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 0.0 з ОСОБА_9 у відшкодування матеріальної шкоди - 119 550 грн.00 коп., що еквівалентно 15000 доларам США; три проценти річних -в сумі 8096,63 грн. та у відшкодування моральної шкоди -20000 грн. 00 коп.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_5 та закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» у відшкодування матеріальної шкоди - 347 601 грн. 97 коп. та три проценти річних - в сумі 14773, 08 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди -20000 грн. 00 коп.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 з закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» у відшкодування моральної шкоди -20000 грн. 00 коп.

Визнано дії приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 при посвідченні довіреності від імені ОСОБА_10 на право керування автомобілем «Порш Кайєнна», державний номер ВЕ 0704АН , вчинені 8 червня 2007 року, неправомірними.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_9 судові витрати: 595 грн. 00 коп. - по оплаті судового збору; 42 грн. 00 коп. -по оплаті витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_5 та закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» судові витрати: 1105 грн. 00 коп. - по оплаті судового збору; 78 грн. 00 коп. -по оплаті витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду, просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до Банку, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального законодавства.

Зокрема, відповідач вважає, що судом безпідставно стягнено матеріальну та моральну шкоду; не. обґрунтовано розмір та докази, з яких суд виходив при задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, який діє в інтересах відповідана ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду, просить ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог. Зокрема вважає, що суд першої інстанції при ухвалені судового рішення в порушення ст.. 11,122 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем вимоги про стягнення 3% річних заявлено не було. Суд безпідставно сам

визначив предмет та підстави позову, застосувавши до спірних правовідносин ст..625, 1212 ЦК України, залишивши поза увагою, що позивач в обгрунтування заявленого позову посилався на ст. ст.. 1166, 1172, 1190 ЦК України. Ввважає, що оскільки між ОСОБА_5 та позивачем будь-яких домовленостей не було, то і протиправних дій зі сторони ОСОБА_5 у відношенні останнього не існувало.

В апеляційній скарзі відповідач приватний нотаріус ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду в частині визнання неправомірними дій приватного нотаріуса при посвідченні довіреності від 08 червня 2007 року, просить скасувати в цій частині рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні цих позовних вимог.

Зокрема, посилаючись на ст.. 46 Закону України «Про нотаріат» та на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій, вважає висновки суду щодо порушень при вчиненні нею нотаріальних дій з посвідчення довіреності необгрунтованими.

В запереченнях на апеляційні скарги ОСОБА_3 просить рішення суду, як законне та обґрунтоване, залишити без змін, а апеляційні скарги відповідачів - без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок спільних дій ОСОБА_5 та Банку, останніми було безпідставно отримано від позивача грошові кошти в сумі 23036 доларів США. А оскільки зазначені кошти відповідачі ОСОБА_3 не повернули, своїми діями спричинили йому матеріальна та моральну шкоду.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справі згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з,ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає, оскільки ухвалене з порушенням норм матерального та процесуального законодавства.

ОСОБА_3, звертаючись з позовом про відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди, посилався на взаємоузгоджені неправомірні спільні дії відповідачів ОСОБА_5, Банку та ОСОБА_6, обґрунтував свої вимоги з посиланням на положення ст.ст. 543, 586, 1166, 1172, 1190 ЦК України \ а.с. 1-5 т.1\.

Положення статей 1166, 1172, 1190 ЦК України, на які посилався позивач, звертаючись із позовом до суду, встановлюють загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних \деліктних зобов,язань. Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавана шкоди щивільне правопорушення \, яка поділяється на складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв,язок між двома першими елементами та вина завдавана шкоди.

Однак на підтвердження своїх вимог позивач не надав суду будь-яких доказів протиправних дій з боку відповідачів. При цьому сторони не оспорюють того факту, що жодних домовленостей між ОСОБА_5 та позивачем, а також між позивачем та Банком з приводу продажу автомобілю та виконання кредитних зобов,язань замість ОСОБА_5 не існувало і їх судом не встановлено.

Таким чином, відсутні правові підстави вважати, що ОСОБА_5 чи Банк у відношенні до позивача вчинили протиправні дії та існує причинний зв,язок між їх протиправною поведінкою і матеріальною шкодою, завданою позивачу. Тому, на думку колегії суддів, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та Банку про стягнення

матеріальної шкоди з цих підстав задоволені бути не можуть.

Задовольняючи позов в цій частині, суд виходив із положень ст. ст.. 625 та 1212 ЦК України та із того, що, оскільки договір про заміну боржника за кредитним договором ОСОБА_5 на ОСОБА_3 не укладався, зобов,язання по цьому договору повинен був виконувати ОСОБА_5, тому грошові кошти в сумі 23036,67 доларів США були отримані банком і ОСОБА_5 від позивача безпідставно внаслідок спільних дій банку та ОСОБА_5 З огляду на те, що гроші ОСОБА_5 та Банком ОСОБА_3 0.0. не повернуті, останньому завдана матеріальна шкода.

Однак такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права, оскільки ст.. 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов,язання, наявність якого між сторонами не встановлено.

Виходячи із аналізу положень ст. 1212 ЦК України, зобов,язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: щоб мало місце набуття майна, щоб набуття здійснено за рахунок іншої особи та щоб були відсутні правові підстави для набуття і це сталося внаслідок дій, вчинених необґрунтовано.

Згідно пложень ч.З ст. 528 ЦК України, інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втрати право на майно боржника \право оренди,право застави тощо внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно.

Як убачається із матеріалів саправи, 08 вересня 2005 року між Банком та ОСОБА_5укладено кредитний договір, згідно якого Банк зобов,язався передати ОСОБА_5 73038, 20 доларів США для оплати частини вартості автомобіля «Порше», в якому визначено строк повернення кредиту до 08 вересня 2010 року \а.с. 6-14 т.1\. Того ж дня в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору придбаний автомобіль ОСОБА_5 передано в заставу Банку.

Згідно Постанови про-відмову в порушенні кримінальної справи \ а.с.192-195 т.3\, та письмових пояснень сторін, які містяться у відмовних матеріалах та оглянуті у засіданні колегії суддів \ а.с. 25-32 \, 08 червня 2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_9 усно домовилися про те, що сплачувати кредит буде ОСОБА_9, у якого були боргові зобов,язання перед ОСОБА_5, а останній в той же день надав ОСОБА_9 довіреність на управління та розпорядження автомобілем \а.с.95,93т.1\.

Крім того, як убачається із розписки ОСОБА_9 від 01 лютого 2008 року, він продав належний ОСОБА_5 автомобіль НОМЕР_1, громадянину ОСОБА_3 та отримав за нього повну суму з урахуванням погашення кредиту в лютому 2008 року. Автомобіль він придбав у ОСОБА_5 згідно генеральної довіреності. Після сплати за кредит гарантував переоформлення автомобіля згідно закону \ а.с. 16 т. 1 \.

При цьому договір уступки боргу між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 не укладався, що сторонами не оспорюються, а розписку ОСОБА_9 колегія суддів не може визнати підтвердженням укладення договору купівлі-продажу автомобіля, оскільки вона не відповідає вимогам закону щодо форми та змісту.

В кінці 2007 року - на початку 2008 року ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_3 сплатити 15 000 дол. США та оплатити кредит, після чого оформити продаж спірного автомобіля, з чим позивач погодився, сплатив ОСОБА_9 15 000 дол. США та повністю погасив кредит за автомобіль; 31 січня 2008 року ОСОБА_9 надав ОСОБА_3 довіреність на управління спірним автомобілем. \а.с 93 т.1\.

На думку колегії суддів, стягуючи грошові кошти з Банку на користь позивача, суд дійшов помилкого висновку про те, що Банк безпідставно отримав їх від ОСОБА_3, оскільки заяви на переказ готівки свідчать, що платником є ОСОБА_5, з яким Банком укладений договір кредиту, у зв,язку з чим Банк здійснював переказ коштів відповідно до платіжних документів, підписаних позивачем, на виконання кредитних зобов,язань ОСОБА_5

Посилання позивача на фіскальні квитанції, по яким він оплатив Банку кредит за ОСОБА_5, не є належними та допустимими доказами того, що ОСОБА_5 та Банк безпідставно отримали грошові кошти від ОСОБА_3 та розпорядилися спірним автомобілем.

Як убачається із матеріалів справи, позивач не надав суду належних та

допустимих доказів того, які саме правовідносини склалися між ним та ОСОБА_5, а також між ним та Банком, та якими нормами права вони регулюються, а також чи можуть вони бути підставою для стягнення коштів з підстав, заявлених позивачем.

З огляду на зазначене, та з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази безпідставного набуття майна ОСОБА_5 та Банком, а також докази спричинення матеріальної шкоди позивачу незаконними діями чи бездіяльністю відповідачів, саме з зазначених підстав позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_12 і Банку про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають через їх недоведеність, а з інших підстав та до інших осіб такий позов не заявлено. Стягуючи з ОСОБА_5 та Банку на користь ОСОБА_3 0.0. моральну шкоду, суд, послаючись на ст. ст.. 23, 1167 ЦК України, виходив із того, що діями Банку та ОСОБА_5 з безпідставного отримання від позивача грошей було порушено право останнього на належні йому грошові кошти.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не можна, оскільки відповідно до ч.І ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Докази вини ОСОБА_5 та Банку в спричиненні моральної шкоди позивачу суду не надано.

З огляду на зазначене, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_5 та Банку на користь ОСОБА_3 0.0. матеріальної та моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, відповідно до положень п.п.1.4 ч.І ст. 309 ЦПК України.

Згідно положень ст.ст. 11, 122 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та відкриває провадження у справі не інакше, як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ст.ст. 118-120 цього Кодексу.

Однак, вирішуючи питання про стягнення шкоди, суд в порушення зазначених норм та всупереч вимогам ст. 215 ЦПК України, а також роз,ясненням, викладеним в п.З постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судові рішення у цивільній справі», стягнувши з ОСОБА_5 та Банку 3% річних з простроченої суми, вирішив питання поза межами позовних вимог.

У зв,язку порушенням судом норм процесуального законодавства, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_5 та Банку 3% річних з простроченої суми підлягає скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання дій приватного нотаріуса ОСОБА_6 при посвідчені довіреності 8 червня 2007 року неправомірними, суд виходив із того, що нотаріус порушив ст. ст. 46,49 Закону України «Про нотаріат».

Погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, оскільки, на думку колегії суддів, нотаріус ОСОБА_6 при посвідчені довіреності 8 червня 2007 року діяла в межах положень ст. 46 зазначеного Закону. ,

Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню через неправильне застосування судом норм матеріального права \ п.4 ч.І ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Рішення суду в частині стягненя на користь ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_9 , а також в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до нотаріуса про стягнення моральної шкоди та визнання дій неправомірними при посвідчені довіреності від 29 вересня 2009 року на розпорядження автомобілем «Порше» не оскаржено.

Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України рішення суду в частині стягнення судових витрат також підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким з ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції:

- на користь ОСОБА_5 в сумі 974,25 грн.

на корсть Публічного акціонерного товариства «Перший Український' міжнародний банк» - в сумі -970 грн.

- на користь ОСОБА_6 - в сумі 45,50 грн. та на користь

держави - 94,10 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1, 4 ч.І ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округ ОСОБА_6 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та визнання дій неправомірними скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Рішення суду в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції:

- на користь ОСОБА_5, ОСОБА_13 в сумі 974,25 грн.

на корсть Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» - в сумі -970 грн.

- на користь ОСОБА_6 - в сумі 45,50 грн.

- на користь держави. 94,10 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: