У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.05.09 Справа №6/40д/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Кричмаржевський В.А. , Шевченко Т. М.
при секретарі Савченко Ю.В.
за участю представників
позивача: Межуєв С.М., довіреність № 74 від 01.09.2008р.;
відповідача-1: не з’явився;
відповідача-2: Орловський С.О., довіреність б/н від 12.01.2009 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 6/40д/09 та апеляційну скаргу Українсько-Іспанського товариства з обмеженою відповідальністю «Харвест Індустріалес», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 02.03.2009 року у справі №6/40д/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Північазовбуд», м. Бердянськ Запорізької області
до відповідачів: 1. Бердянської міської ради, м. Бердянськ Запорізької області
2. Українсько-Іспанського товариства з обмеженою відповідальністю «Харвест Індустріалес», м. Запоріжжя
про визнання недійсним договору оренди землі
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2009р. у справі № 6/40д/09 (суддя Місюра Л.С.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним, укладений між Бердянською міською радою Запорізької області та Українсько-Іспанським товариством з обмеженою відповідальністю «Харвест-Індустріалес, С.Л.» договір оренди землі від 26.11.2007 року. Судові витрати покладено на відповідача-1 та -2.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст. 215, 317, 321, 325, 328 Цивільного кодексу України, ст.124 ЗК України та мотивовано тим, що оскільки рішення власника про передачу земельної ділянки відповідачу було за рішенням суду визнано недійсним, то і договір оренди землі також підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить ст.124 Земельного кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідачем-2 подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить рішення суду першої інстанції від 02.03.2009р. у справі № 6/40д/09 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У своїй апеляційній скарзі заявник зазначає, що висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи та оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального права матеріалами справи підтверджується укладення оспорюваного договору до принесення протесту прокурора, а реалізація договору відбулася після його відхилення. На думку скаржника, в діях позивача вбачається зловживання своїми правами, оскільки здійснивши самочинне будівництво, тобто без відводу земельної ділянки та отримання дозвільної документації, на земельній ділянці, яка правомірно отримана відповідачем-2 у користування на умовах оренди, позивач без наявних законних та обґрунтованих підстав намагається позбавити права користування відповідача-2 шляхом визнання недійсним договору оренди. Обраний позивачем спосіб захисту права власності не відповідає передбаченим ЦК України способам захисту права власності. Крім того, позивачем не доведено яким чином оренда земельної ділянки відповідачем-2 порушує право на володіння, користування та розпорядження об’єктом незавершеного будівництва. До того ж, як свідчать надані позивачем документи – витяг про реєстрацію права власності, право власності на об’єкт незавершеного будівництва зареєстрованого за позивачем лише 26.08.2008 року, і відповідно виникло у позивача з 26.08.2008 року, тоді як оскаржуваний договір укладений 26.11.2007 року і на момент його укладення не порушував будь-яке удаване право позивача. На думку заявника апеляційної скарги, враховуючи, що позивач на момент укладення оскаржуваного договору, не мав ніяких прав стосовно майна, яке знаходиться на орендованій відповідачем-2 земельній ділянці, суд не мав підстав для визнання договору недійсним. Згідно ст. 124 ЗК України єдиною правовою підставою для укладення договору оренди землі є наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі в момент укладення правочину. Як стверджує скаржник, на момент укладення спірного договору оренди рішення сесії відповідача-1 ніким не оскаржувалось, недійсним не визнавалось, умови укладеного договору оренди в повному обсязі відповідають умовам прийнятого рішення.
Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу зауважує, що враховуючи те, що державна реєстрація на об’єкт незвершеного будівництва була здійснена лише 26.08.2008 року на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» Бердянська міська рада не мала відомостей про власника об’єкту незавершеного будівництва по вул. Червоній, 15 в м.Бердянськ. Також, керуючись ст. 96 ГПК України просить розглянути справу за відсутності представника Бердянської міської ради згідно діючого законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги не відповідають дійсності. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 02.03.2009 року у справі № 6/40д/09 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 10 квітня 2009р. у справі № 6/40д/09 апеляційна скарга відповідача-2 прийнята та призначена до розгляду на 21.05.2009р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 944 від 21.05.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М., даною колегією прийнято постанову.
Представник відповідача-1 у судове засідання, призначене на 21.05.2009 року, не з’явився, про причини неявки суд не сповістив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Колегія суддів, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.
Представники відповідача-2 та позивача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2007 року двадцять перша сесія V скликання Бердянської міської ради Запорізької області прийняла рішення № 13 «Про погодження місця розташування та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки». Пунктом 15 зазначеного рішення було погоджено місце розташування та надано дозвіл Українсько-Іспанському ТОВ «Харвест Індустріалес С.Л.» на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2 га, розташованої за адресою: вул. Червона, 15 м. Бердянськ, Запорізька область, для будівництва багатоповерхового будинку при умові вирішення питання відповідно до діючого законодавства щодо звільнення території вказаної ділянки за рахунок заявника від будівельних матеріалів, тимчасових споруд, будівельного баштового крану, фундаментів багатоповерхового будинку, частини стін першого поверху, або отримання підтвердження права власності на них.
01.11.2007 року тридцять перша сесія V скликання Бердянської міської ради Запорізької області прийняла рішення № 9 «Про передачу в оренду земельних ділянок», відповідно до п. 3, п.п. 3.8 якого УІ ТОВ «Харвест Індустріалес С.Л.» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в короткострокову оренду за рахунок земель міста земельну ділянку площею 0,2 га, розташовану по вул. Червоній, м. Бердянськ, Запорізька область, для будівництва багатоповерхового житлового будинку строком до 01.11.2012 року. Зобов’язано УІ ТОВ «Харвест Індустріалес С.Л.» за власний рахунок звільнити земельну ділянку від безхазяйного майна, будівельних матеріалів, тимчасових споруд, будівельного баштового крану, фундаменту і частини першого поверху з подальшим збереженням його в іншому місці.
26.11.2007 року між Бердянською міською радою (орендодавець) та УІ ТОВ «Харвест Індустріалес С.Л.» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку для житлової забудови і громадського призначення, яка знаходиться у м.Бердянськ, Запорізької області, по вул. Червона (в районі житлового будинку № 15).
07.12.2007 року Бердянським міжрайонним прокурором винесено протест №10/168 вих. 07 (а.с. 15) на п. 3.8. рішення № 9 Бердянської міської ради Запорізької області V скликання від 01.11.2007 року. В протесті прокурор вказував на те, що на земельній ділянці, яку рішенням міської ради № 9 від 01.11.07р. надано відповідачу -2 знаходиться майно, що належить ТОВ «Північазовбуд», тому прийняття рішення про звільнення цієї земельної ділянки від безхазяйного майна є перевищенням повноважень відповідача-1, бо визнання майна безхазяйним належить до компетенції суду. Однак, протест прокурора міською радою було відхилено.
20.02.2008 року зазначений договір зареєстровано у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України».
З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Північазовбуд» є власником об’єкту незавершеного будівництва, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Червона, буд. 15, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 22).
Підставами виникнення права власності у позивача є рішення від 23.01.2007 року та ухвала від 13.02.2007 року постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз».
Враховуючи вищевикладені обставини, ТОВ «Північазовбуд» звернувся до господарського суду з позовом про скасування п. 15 рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 13 від 17.05.2007 року; п.п. 3.8. рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 9 від 01.11.2007 року.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.09.2008 року по справі №10/547/08 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним п. 15 рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 13 від 17.05.2007 року; п.п. 3.8. рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 9 від 01.11.2007 року. Постановою від 20.11.2008 року по справі № 10/547/08 рішення господарського суду від 18.09.2008 року залишено без змін.
Предметом позовних вимог, з урахуванням багаторазових уточнень, по справі №6/40д/09 є визнання договору оренди землі від 26.11.2007 року, укладеного між Бердянською міською радою та УІ ТОВ «Харвест Індустріалес С.Л.» недійсним на підставі ст.ст. 203 ч.1, 215 ч.1 ЦК України, оскільки вказаний договір суперечить ст.ст.4, 16 Закону України «Про оренду землі» та ст. 124 Земельного кодексу України.
Як вбачається із змісту ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Частиною першою ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.
Отже, відповідність вимогам чинного законодавства при укладенні цього правочи-ну є однією з необхідних умов дійсності останнього, а не відповідність вимогам законо-давства і відсутність волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.
Статтею 16 Закону України „Про оренду землі” встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земель-ним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Змістом статті 124 Земельного кодексу України, якою регулюється порядок передачі земельних ділянок в оренду, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самовряду-вання шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, волевиявлення відповідного органу як орендодавця, в даному випадку, здійснюється у формі рішення такого органу, яке повинно відповідати чинному законодавству, і лише реалізується шляхом укладення договору оренди.
Як встановлено, господарським судом Запорізької області у справі № 10/547/08 визнані недійсними з моменту їх прийняття рішення міської ради, як орендодавця, якими надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки, затверджено проект відведення земельної ділянки та передано вказану земельну ділянку в короткострокову оренду відповідачу-2. Вказані рішення визнані недійсними, бо були прийняті з порушен-ням чинного законодавства. Оскільки вказані рішення міської ради визнані недійсними з моменту їх прийняття, то ці рішення не породжують ніяких правових наслідків. Отже, відсутнє волевиявлення орендодавця і відсутня підстава для передачі в оренду відповіда-чу -2 земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди землі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що за відсутністю належного волевияв-лення орендодавця (у даному випадку Бердянської міської ради) передати земельну ділянку в оренду, що оформлюється відповідним рішенням, спірний договір не відпові-дає ст.ст. 4, 16 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.116, 124 Земельного кодексу України, що, у свою чергу, тягне за собою визнання цього договору недійсним.
Крім того, земельна ділянка, яка передана відповідачу-2 за спірним договором, надавалась в оренду при умові вирішення питання відповідно до діючого законодавства щодо звільнення території вказаної ділянки за рахунок відповідача-2 від будівельних матеріалів, тимчасових споруд, будівельного баштового крану, фундаментів багатоповерхового будинку, частини стін першого поверху, або отримання підтвердження права власності. Проте, ні міська рада, ні відповідач -2 не є власниками майна, що знаходиться на вказаній земельній ділянці, а отже, не вправі розпоряджатись вказаним майном. Також не визнавалось вказане майно безхазяйним в порядку ст. 335 ЦК України.
Слід зазначити, що в спірному договорі вказано, що земельна ділянка вільна та надається в оренду відповідачу-2 у користування для житлової забудови і громадського призначення. Однак, як встановлено судом першої інстанції у даній справі та рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 10/547/08, яке в силу ст. 35 ГПК України має преюдиціальне значення, на вказаній земельній ділянці знаходиться об’єкт незавершеного будівництва, що належить на праві власності позивачу. Тому, використання земельної ділянки відповідачем-2 за призначенням, вказаним у договорі (для житлової забудови і громадського призначення) унеможливлюється знаходженням на цій землі об’єкту незавершеного будівництва, який як об’єкт нерухомості зареєстрований за позивачем на праві власності. Дані обставини також свідчать про те, що спірний договір безпосередньо зачіпає права позивача, як власника майна, яке знаходиться на земельній ділянці, переданій в оренду відповідачу -2 за цим договором
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Таким чином, доводи стосовно відсутності порушень прав позивача укладанням спірного договору є помилковими.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та наступним.
Посилання заявника на ст.ст.331, 376 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги виходячи з такого.
Рішенням третейського суду від 23.01.07р. у справі № 40/29 визнано за позивачем право власності саме на недобудоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Бердянськ, вул. Червона,15.
Право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Північазовбуд» на об’єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці, яка є предметом спірного договору, і знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Червона, буд. 15, зареєстровано в БТІ, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Всі правовстановлюючі документи на об’єкт незавершеного будівництва, як неру-хоме майно, у судовому порядку не оскаржені, не визнані недійсними, а тому є правомірними та чинними.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земельну ділянку передано відповідачу-2 в оренду за договором за умови звільнення її від безхазяйного майна, яке, як слідує з матеріалів справи, належить позивачу. Таким чином, укладення спірного договору порушує права власності позивача.
Крім того, відповідно до вимог п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України , при переході права власності на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди. Тобто позивач також вправі претендувати на отримання в оренду спірної земельної ділянки.
Стосовно твердження заявника апеляційної скарги щодо того, що позивач на момент укладення оскаржуваного договору не мав ніяких прав стосовно майна, оскільки право власності на об’єкт незавершеного будівництва зареєстровано за позивачем лише 26.08.2008 року, тоді як оскаржуваний договір укладений 26.11.2007 року і на момент його укладення не порушив будь-яке удаване право позивача, колегія суддів також зазначає наступне.
Правовстановлюючим документом, на підставі якого виникло право власності є рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 23.01.07р., отже з цього моменту право власності є встановленим. На момент укладання спірного договору оренди землі Бердянській міській раді з протесту прокурора було відомо про наявність у позивача правовстановлюючого документу на майно, яке знаходиться на цій землі. Отже, укладання спірного договору на умовах, зазначених у цьому договорі, порушує право власності позивача.
Згідно статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заявником апеляційної скарги не доведено своїх доводів належними доказами.
За таких обставин підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у розумінні статті 104 ГПК України, відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
Постановив:
Апеляційну скаргу Українсько-Іспанського товариства з обмеженою відповідальністю «Харвест Індустріалес», м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 02.03.2009 року у справі №6/40д/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Кричмаржевський В.А. Шевченко Т. М.