ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" червня 2009 р. Справа № 11/5375
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Благуна Б.М. - представника за довіреністю №0926-1081224319 від 24.12.2008р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", с. Гуменці Кам'янець-Подільського району Вінницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "04" лютого 2009 р. у справі № 11/5375 (суддя Радчення Д.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віойл", м. Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", с. Гуменці Кам'янець-Подільського району Вінницької області
про стягнення 1180174,01грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.02.2009р. у справі №11/5375 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віойл" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" про стягнення 1180174,01 грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 587180,20грн. основного боргу, 131970,55грн. пені, 117697,28грн. 20% річних, 258450,50грн. 10% штрафу, 57954,70грн. інфляційних втрат, 11532,53грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи його таким, що винесене з неповним з'ясуванням та встановленням господарським судом обставин справи і дослідженням доказів, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові ТОВ "Торговий дім "Віойл" відмовити повністю (а.с. 54 -59).
Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- на виконання умов договору №0932-3080404135/1 від 23.04.2008р. позивачем поставлено відповідачу шрот соєвий на загальну суму 1 997324,80грн., за який відповідач повністю розрахувався, перерахувавши позивачу 100000,00грн, частково поставкою ріпаку на загальну суму 1151669,80грн. та зарахуванням надмірно сплачених позивачу коштів за поставлений по іншому договору шрот соняшниковий в рахунок погашення заборгованості по даному договору у сумі 745655,00грн.;
- у рішенні суду від 04.02.2009р. зазначено, що позивачем передано товар відповідачу на загальну суму 2 584505,00грн., підтвердженням чого є накладні та довіреності на отримання матеріальних цінностей;
- докази на які посилається позивач в обгрунтування своїх вимог, а саме накладні та довіреності, не мають відношення до договору поставки №0932-3080404135/1 від 23.04.2008р., є неналежними та недопустимими доказами, оскільки складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р.;
- у рішенні суду зазначено, що "із 141236,74грн. пені підлягає стягненню тільки сума 131970,55грн. за період з 15.04.2008р. по 11.11.2008р." Однак, таке твердження суду є суперечливим, оскільки договір на поставку шроту соєвого був укладений 23.04.2008р., отже пеня не може нараховуватися раніше.
У відзиві на апеляційну скаргу №0926-109032024 від 20.03.2009р. позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що на виконання умов договору поставки №0932-3080404135/1 від 23.04.2008р. відповідачу було поставлено товар (шрот соєвий) на загальну суму 2584505,00грн. Відповідач лише частково провів розрахунок за поставлений товар, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 100000,00грн., поставивши ріпак на суму 1151669,80грн., а також , у зв'язку з надмірно перерахованими коштами за поставлений по іншому договору шрот соняшниковий, по проханню відповідача, суму в розмірі 745655,00грн. було зараховано на виконання договору поставки №0932-3080404135/1 від 23.04.2008р. Для встановлення належності накладних, що підтверджують факт здійснення поставки шроту соєвого, судом дана оцінка наступним доказам у справі: накладним, банківським випискам з особового рахунку станом на 12.05.2008р., рахунку №590 від 24.04.2008р., протоколу про залік взаємних вимог від 29.09.2008р., листу про зарахування 745655,00грн. (а.с. 65 - 67).
Позивач відмічає, що поставка товару здійснювалася залізничним транспортом на умовах СРТ (Інкотермс - 2000) - станція призначення - ст.Гуменці, Південно-західної залізниці. Отже, згідно Правил перевезення вантажів, затверджених Міністерством шляхів сполучення СРСР від 21.09.1965р. та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей необхідно пред'являти при отриманні товару на станції призначення.
Позивач вважає, що суд допустився технічної помилки в тексті самого рішення, зазначивши моментом початку нарахування пені не 12.05.2008р. а 15.04.2008р., але сам перерахунок пені здійснено на підставі зазначеного в позові періоду, починаючи з 12.05.2008р., але, як вирішено судом, не по 05.12.2008р., а по 11.11.2008р.
Представник відповідача в засідання суду 04.06.2009р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать реєстри відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 24.04.2009р. та 12.05.2009р., не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача (а.с. 95 - 98).
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.04.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №0932-3080404135/1 (далі - договір), у відповідності до п.1.1, 1.2 якого, позивач (постачальник) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити шрот соєвий ГОСТ 12220-96 виробництва ВАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат", в кількості 1200,00 +/- 10% тон за вибором продавця загальною вартістю 4116000,00грн. (а.с. 9 - 10).
Товар поставляється партіями залізничним транспортом на умовах СРТ - ст. Гуменці, Південно-західної залізниці (відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2000") (п.3.1 договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар - шрот соєвий загальною кількістю 753,5 тонни на суму 2584505,00грн., що стверджується наявними в матеріалах справи накладними, довіреностями, а також, наданими позивачем на виконання вимог ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р., квитанціями про прийняття вантажу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні 04.06.2009р. (а.с. 11 - 16, 19 - 22, 83 - 92).
Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника протягом семи робочих днів з дати поставки.
Відповідач здійснив розрахунок за поставлений товар частково, у наступному порядку:
- згідно виписки банку по особовому рахунку ТОВ "Торговий дім "Віойл" станом на 12.05.2008р., відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 100000,00грн. (а.с.17);
- сторонами 29.09.2008р. проведено залік взаємних вимог на загальну суму 1151669,80грн. за договором №0931-2080901255 від 29.08.2008р. та договором поставки №0932-3080404135/1 від 23.04.2008р. (протокол про залік взаємних вимог від 29.09.2008р. - а.с. 18);
- у зв'язку з надмірним перерахуванням відповідачем на рахунок позивача коштів за поставлений по договорам №0932-3080401123 від 31.03.2008р. та №05/08К0932-3080512177 від 07.05.2008р. шрот соняшниковий, позивачем було зараховано в рахунок погашення відповідачем заборгованості по договору суму у розмірі 745655,00грн., що стверджується листом б/н та обома сторонами (а.с. 39).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар - шрот соєвий становить 587180,20грн.
Позивач 03.11.2008р. направив на адресу відповідача вимогу №0926-081103299 від 03.11.2008р. про оплату в семиденний термін, з моменту отримання вимоги, заборгованості за поставлений товар, а саме: 587180,20грн. основного боргу, 127723,55грн. пені, 106436,29грн. 20% річних, 15965,44грн. 3% річних, 258450,50грн. 10% штрафу (а.с. 24 - 27).
Отримавши вимогу 06.11.2008р., відповідач відповіді на останню не надав та грошового зобов'язання не виконав (а.с. 28).
За вказаних обставин справи, ТОВ "Торговий дім "Віойл" 10.12.2008р. звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою №0926-1081205310 від 05.12.2008р. про стягнення з ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" 587180,20грн. основного боргу, 141236,74грн. пені за період з 05.05.2008р. по 05.12.2008р., 117697,28грн. 20% річних від вартості партії товару, у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення за період з 05.05.2008р. по 05.12.2008р., 258450,50грн. 10% штрафу, 17654,59грн. 3% річних за період з 05.05.2008р. по 05.12.2008р. (а.с. 2-4).
Згідно заяви №0926-1081223318 від 23.12.2008р., позивач збільшив позовні вимоги на суму інфляційних втрат, та просив стягнути з відповідача 587180,20грн. основного боргу, 141236,74грн. пені, 117697,28грн. 20% річних від вартості партії товару, у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення, 258450,50грн. 10% штрафу, 17654,59грн. 3% річних та 57954,70грн. інфляційних втрат за період з квітня по листопад 2008р. (а.с. 34).
З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч.1,6 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач, всупереч ст.33 ГПК України, не надав господарському суду доказів виконання грошового зобов'язання у сумі 587180,20грн. у повному обсязі та у строк передбачений п.4.2 договору, а тому вважається таким, що прострочив.
Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача 587180,20грн. боргу.
Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виходячи зі змісту ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.ст.1,3 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що у випадку порушення терміну оплати, який вказаний у п.4.2, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно, із дотриманням норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст.232 ГК України, здійснив нарахування та стягнув з відповідача на користь позивача 131970,55грн. пені за період з 12.05.2008р. по 11.11.2008р.
Пунктом 6.5 договору сторони передбачили, що у випадку порушення терміну оплати, який вказаний у п.4.2, більше ніж на 2 робочих дні, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 258450,50грн. 10% штрафу, у відповідності до ч.2 ст.549 ЦК України та п.6.5 договору, задоволена судом першої інстанції у повному обсязі без врахування положень п.3 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України.
Так, у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1 ст.233 ГК України).
Колегія суддів вважає, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками позивача (сума штрафу та пені становить 390421,05грн. (258450,50грн. + 131970,55грн.)), а тому вважає за необхідне зменшити розмір штрафу, передбаченого п.6.5 договору, та стягнути з відповідача на користь позивача 50000,00грн. 10% штрафу.
Нормою ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, п.6.4 договору сторони передбачили, що у випадку порушення терміну оплати, який вказаний у п.4.2, покупець сплачує плату за несанкціоноване користування грошовими коштами із розрахунку 20% річних від вартості партії товару, у відношенні якої мало місце прострочення, за кожну добу прострочення.
Суд першої інстанції правильно визначив цивільно-правову природу річних, що передбачені п.6.4 договору, як різновид відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що встановлений ст.625 ЦК України.
Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) 117697,28грн. 20% річних за період з 05.05.2008р. по 12.05.2008р. та 57954,70грн. інфляційних втрат за період з квітня по листопад 2008р. (а.с. 75 - 77, розрахунок, перевірений судом).
Відповідно, вимоги позивача в частині стягнення 17654,59грн. 3% річних задоволенню не підлягають як безпідставні.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" .
Згідно п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У відповідності до вищевикладеного, рішення господарського суду Хмельницької області від 04.02.2009р. підлягає зміні у частині стягнення штрафу із застосуванням п.3 ст.83 ГПК України.
Керуючись п.3 ст.83, ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", с. Гуменці Кам'янець-Подільського району Вінницької області залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04 лютого 2009 року у справі № 11/5375 змінити в частині стягнення штрафу.
Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кам’янець-Подільський комбікормовий завод” (с. Гуменці Кам’янець-Подільського району, вул. Вербецьке шосе, 1, код 34422333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Віойл” (м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 26, код 34625935) 587 180, 20 грн. - основного боргу, 131 970, 55 грн. - пені, 117 697,28 грн. - 20 % річних, 50000,00 грн. - 10% штрафу, 57 954,70 грн. - інфляційних нарахувань, 11 532, 53 грн. витрати по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити."
3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Хмельницької області.
4. Справу № 11/5375 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя: Щепанська Г.А.
судді::
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.