Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
08 листопада 2011 р. № 2-а- 9556/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого – судді Присяжнюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,
за участю: представника позивача –ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області, у якому з подальшими уточненнями просить: скасувати податкове повідомлення – рішення № 0092341701/0 від 29 липня 2010 р. Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області за платежем «Податок з доходів фізичних осіб –СПБ»про стягнення з позивача суми у розмірі 3571 грн. в повному обсязі; скасувати податкове повідомлення –рішення № 0092341701/0 від 29 липня 2010 р. Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області за платежем «єдиний податок на підприємницьку діяльність»про стягнення з позивачки суми у розмірі 6600 грн. у повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.
Державною податковою інспекцією в Зміївському районі Харківської області було проведено документальну виїзну планову перевірку позивача, за результатами розгляду акту якої прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення: № 0092351701/0 від 29 липня 2010р., згідно якого позивачці нараховано податкове зобов’язання за платежем «єдиний податок на підприємницьку діяльність»на загальну суму 6600 грн.; № 0092341701/0 від 29 липня 2010р., згідно якого позивачці нараховано податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності на загальну суму 3573 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачка вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують її права.
У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
У судове засідання відповідач свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав суду клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв’язку із знаходженням представника на лікарняному, проте доказів поважності неприбуття представника відповідача до суду не були надані.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Позивач зареєстрований як суб’єкт господарювання –фізична особа - підприємець Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області 04 червня 2007р. та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Зміївському районі Харківської області, є платником єдиного податку.
Фахівцями ДПІ у Зміївському районі Харківської області в червні –липні 2010 року проведено документальну виїзну планову перевірку позивачки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13 червня 2007р. по 31 березня 2010р.
За результатами зазначеної перевірки складено акт від 13 липня 2010р. № 1106/17-0-25/НОМЕР_1, за висновками якого встановлено порушення п.2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 жовтня 1999р. № 599 (зареєстровано в Мінюсті України 02 листопада 1999р. за № 752/4045), в зв’язку з чим встановлено заниження єдиного податку за перевірений період на суму 6600,0 грн., в тому числі з липня по грудень 2007 року на 1200,0 грн., за 2008 рік на 2400,0 грн., за 2009 рік на 2400,0 грн., з січня по березень 2010 року на 600,0 грн.; порушення п. 6.1 ст.6, п. 7.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України і ДПА України № 162/379 від 19 липня 1999р. (зареєстровано в Мінюсті України 09 серпня 1999р. за № 544/3837), в результаті ненадання розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища та заниження збору за півріччя 2008 року, півріччя 2009року, І квартал 2010 року; заниження задекларованих позивачкою показників у податкових розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 372,46 грн., в тому числі за ІІІ –IV квартали 2007 року на суму 21,44 грн., 2009 року на суму 269,66грн., І квартал 2010 року на суму 81,36 грн.; порушення п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в зв’язку з чим нараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 3573,0 грн., в тому числі за IV квартал 2007 року –75,93 грн., І квартал 2008 року –270,0 грн., ІІ квартал 2008 року –270,0 грн., ІІІ квартал 2008 року –495,0 грн., І квартал 2009 року –202,50 грн., ІІІ квартал 2009 року –536,07 грн., IV квартал 2009 року –216,0 грн., І квартал 2007 року –1507,50 грн.
На підставі розгляду вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0092351701/0 від 29 липня 2010р., згідно якого позивачці нараховано податкове зобов’язання за платежем «єдиний податок на підприємницьку діяльність»на загальну суму 6600,0 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0092341701/0 від 29 липня 2010р., згідно якого позивачці нараховано податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності на загальну суму 3573,0 грн.
Доходячи висновку про наявність виявлених порушень, відповідач виходив з того, що згідно приписів Указу Президента України № 727/98 від 03 липня 1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»в разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. В ході перевірки податковим органом встановлено, що відповідно до договору № 16/07 від 16 серпня 2007р. позивачка отримала в оренду від ТОВ «Провімі Дніпропетровськ»нежитлове складське приміщення в с. Комсомольське по вул. Балаклійське шосе,8. За зазначеною адресою знаходилася ОСОБА_3, згідно пояснень якої відповідач встановив, що у перевіреному періоді вона працювала на посаді завідуючого складу ТОВ «Провімі Дніпропетровськ» та виконувала обов’язки з приймання товару від «Провімі»Львівського заводу, ведення обліку продукції та її відвантаження, ведення звітів по реалізації; під час обстеження на складі знаходився товар (кормові добавки, кормушки, поїлки та інше). Також у здійсненні підприємницької діяльності позивачки брав участь її син ОСОБА_1, якому видано доручення на ведення справ позивачки.
Беручи до уваги зібрану інформацію відповідачем зроблено висновок про те, що ОСОБА_4 у перевіреному періоді брала участь у здійсненні підприємницької діяльності позивачки, що не було враховано позивачкою при обчисленні ставки єдиного податку, в результаті чого сталося заниження єдиного податку за перевірений період на суму 6600,0 грн.
Відомостей та висновків щодо участі у здійсненні у господарській (підприємницькій) діяльності позивачки ОСОБА_1 в акті перевірки від 13 липня 2010р. № 1106/17-0-25/НОМЕР_1 не викладено.
Крім того, відповідачем взято до уваги положення п. 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», відповідно до якої в разі коли суб’єкт підприємницької діяльності, що обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, отримує протягом року доходи, відмінні від вказаних в Свідоцтві про сплату єдиного податку, то такі доходи протягом року підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». В перевіреному періоді позивачкою надано послуги з перевезення, реалізації поїлок, кормушок та обладнання, які не передбачено свідоцтвом, яке мала позивачка у відповідний період, в зв’язку з чим обрахування ставки податку по цьому виду діяльності, на думку відповідача, позивачкою не зроблено.
Також, згідно вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»оподаткуванню підлягає сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою в грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу.
Доходячи висновку про наявність встановлених порушень, відповідач виходив з того,що перевіркою проведено визначення суми валових витрат, виходячи з отриманого обсягу валового доходу позивачки від надання послуг з організації перевезення вантажів, реалізації поїлок, кормушок та обладнання відповідно до вимог зазначеного вище Декрету, ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», враховуючи обсяг витрат за нормами, визначеними Головною ДПА України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву від 18 січня 1993р. № 36-32 в розмірі 25 % до суми валового доходу від здійснення діяльності з надання послуг з перевезення вантажів. Таким чином, відповідачем здійснено нарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.
Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та відзначає, що участь у здійсненні підприємницької діяльності позивачки ОСОБА_4 належними доказами не підтверджується. В матеріалах справи міститься копія трудової книжки зазначеної особи, згідно якої встановлено, що вона перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Провімі», працюючи на посаді завідуючої складом. Згідно копії пояснювальної записки ОСОБА_3 від 06 липня 2010р. також встановити виконання нею робіт (послуг) на користь позивачки або за її дорученням не можливо. Відомості про участь у здійсненні участі в підприємницькій діяльності позивачки її сина ОСОБА_1 акт перевірки від 13 липня 2010р. № 1106/17-0-25/НОМЕР_1 не містить.
У зв’язку з вищевикладеним, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача та при прийнятті податкового повідомлення –рішення № 009234170/10 від 29 липня 2010 р.
Стосовно здійснення позивачкою діяльності, що не передбачена свідоцтвом про сплату єдиного податку, судом встановлено, що за перевірений період позивачка знаходилася на спрощеній системі оподаткування, про що отримала відповідні свідоцтва. Зокрема, свідоцтво від 01 липня 2007р., серія Е № 015328 (термін дії –до 31 грудня 2007р., види діяльності: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин), свідоцтво від 01 січня 2008р., серія Е № 276271 (термі дії –до 31 грудня 2008р., види діяльності –оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, перевезення вантажів з 01 жовтня 2008р.), свідоцтво від 01 січня 2009р. серія Є № 230112 (термін дії –до 31 грудня 2009р., види діяльності: оптова торгівля, організація перевезення вантажів), свідоцтво від 01 січня 2010р. серія Є № 375705 (термін дії – до 31 грудня 2010р., види діяльності: оптова торгівля зерном і кормами для тварин, організація перевезення вантажів).
Види діяльності з організації перевезення вантажів, реалізації поїлок, кормушок та обладнання не зазначено у свідоцтві про сплату єдиного податку на період з 01 липня 2007р. по 01 жовтня 2008р., хоча, як свідчать результати перевірки, які в даній частині позивачкою не заперечуються, у вказаний період здійснено операції за зазначеними вище видами діяльності.
Саме за вказані операції згідно акту перевірки здійснено нарахування сум податкових зобов’язань за отримання доходу від ведення діяльності, що не вказана в свідоцтві про сплату єдиного податку.
Суд зауважує, що у відповідності до ст. 1 Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03 липня 1998 р. № 727/981 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до п. 2 Указу Президента № 727/98 від 03 липня 1998 р. “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності. Ставка єдиного податку для підприємців-фізичних осіб встановлюється місцевою владою по місцю їх реєстрації в залежності від виду діяльності і не може складати менше 20 грн. та більше 200 грн. на місяць.
Відповідно до ст. 5 Указу, у разі порушення вимог, передба чених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Із наведеного вбачається, що ні зазначеним Указом, ні будь-яким іншим законом не передбаче но положень щодо оподаткування суми перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції, а також доходу, отриманого від такого виду діяльності суб’єкта господарювання, який не передбачено в свідоцтві прос плату єдиного податку. Єдиним наслідком порушення вимог Указу є перехід під приємця на загальну систему оподаткування. Інших наслідків невико нання умови ст. 1 зазначеного Указу законодавство не містить.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в даній справі неправомірно нараховано податок з доходів фізичних осіб позивача, в зв’язку з чим відповідачем перевищено його повноваження.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В зв’язку із встановленими обставинами справи суд зауважує, що будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб’єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29 липня 2010 р. № 0092341701/0 та № 0092351701/0 у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд -
П О С Т А НО В И В:
Адміністративний позов Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківської області від 29 липня 2010 р. № 0092341701/0 у повному обсязі;
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківської області від 29 липня 2010 р. № 0092351701/0 у повному обсязі;
Стягнути з державного бюджету на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови в письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Повний текст постанови складено та підписано 14 листопада 2011 року.
Суддя О.В. Присяжнюк