ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

справа № 2-1434/10

провадження № Б/н 1022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді ЦИМБАЛ І.К.

при секретарі - Барвіцькій М.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: КП «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та приведення його у попередній стан -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача, де є третя особа, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та приведення його у попередній стан, посилаючись на те, що він зареєстрований та є відповідальним наймачем кімнат 14,8 кв.м. та 17,1 кв.м. квартири АДРЕСА_1. У вказаній квартирі зареєстрований та проживає відповідач із сім’єю, який створює йому перешкоди у користуванні квартирою, що виражаються у тому, що кімнати, наймачем яких він є та місця загального користування пошкоджені, внаслідок чого він не може туди вселитися та проживати, а тому звернувся до суду з відповідним позовом в якому просить зобов’язати відповідача усунути за власний кошт вказані пошкодження, оскільки останній добровільно не бажає це зробити, а продовжує проживати в квартирі.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити та додатково пояснив, що у кімнатах розмальовані шпалери, немає дверей та дверних коробок, пошкоджена сантехніка, що було встановлено ним у серпні 2008 року, коли під час іншої судової справи про усунення перешкод у користуванні тим самим житловим приміщенням та вселення, примусово заходив до даної квартири і зробив фотографії.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись на їх необґрунтованість та незаконність, а також пояснили, що відповідач з 2008 року в квартирі не проживає, ключів немає, разом із сім’єю проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач має на руках ключі, а також рішення суду про вселення і може безперешкодно туди вселитися, а в разі відсутності ключів вселитися примусово пред’явивши виконавчий лист про вселення до виконання, проте позивач свідомо не бажає цього робити та своєю поведінкою навмисно породжує судові процеси, оскільки з позивачем, як з рідним батьком, відповідач та його сім’я включаючи колишню дружину позивача не бажають спілкуватися і для нього це єдина можливість бачитися із сином. Крім того, відповідач та його представник зазначили, що відповідач має на праві власності кімнату у вказаній кватирі і за час проживання користувався лише нею та місцями загального користування і позивач не надав доказів того, що ці фотокартки зроблені саме цієї квартири. Крім того позивач просить привести кімнати та місця загального користування у попередній стан, проте доказів, який був попередній стан до цього вказаних їм кімнат і зокрема сантехніки позивач не надав, тому його вимоги є необгрунтованими, оскільки відповідач кімнати які винаймає позивач, а також місця загального користування не руйнував та не пошкоджував.

Представник третьої особи в судове засіданні не з’явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, проте його неявка не є перешкодою для розгляду справи /а.с. 32/.

Вислухавши пояснення сторін, представника відповідача, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05.1 1.2008 року, яке набрало законної сили, (далі — рішення № 1) встановлено, що рішенням Харківського районного суду м. Києва від 10.10.2000 року, яке також набрало законної сили, (далі - рішення № 2), позивач був вселений в квартиру АДРЕСА_2. Відповідачу було виділено в користування кімнату 9,8 кв.м. та укладено окремий договір найму, дана кімната в подальшому була приватизована відповідачем та належить йому на праві приватної власності. Позивач є наймачем двох кімнат площами 14,8 кв.м. та 17,1 кв.м. у вказаній квартирі. Місця загального користування у вказаній квартирі залишилися у спільному користуванні позивача, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /а.с. 5 з.с./ Дані обставини також були визнані учасниками процесу в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно відповіді наданої відповідачу 19.06.2008 року наданої виконавчим органом Дарницької районної в м. Києві ради Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації /а.с. 37/, вбачається, що відповідач не проживає у квартирі № 206 в будинку № 42 в м. Києві по вул. Драгоманова, тому йому неможливо вручити квитанцію про оплату, що підтверджує доводи відповідача про не проживання у вказаній квартирі. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про неможливість виконання ухвали про забезпечення доказів винесеної під час попереднього розгляду, крім того відповідач зазначив про те, що його ключ не підходить до вхідних дверей вказаної квартири, що не було спростовано в судовому засіданні.

Позивач зазначає, що відповідач пошкодив його кімнати 14,8 кв.м. та 17,1 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 та місця загального користування, зокрема сантехніку, проте з наданих ним на підтвердження його доводів фотокарток /а.с. 17, 18/ не вбачається, що останні зроблені саме вказаних кімнат, відсутній час коли останні зроблені, з них також не вбачається, що зазначені пошкодження відбулися внаслідок фізичного пливу відповідача, тоді як з вказаного рішення № 2 зазначено, що дані кімнати залишилися у спільному користуванні позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Також суд вважає, що позивач маючи рішення суду № 1, що набрало законної сили має підстави для вселення, зокрема примусового відкриття квартири № 206 в будинку № 42 в м. Києві по вул. Драгоманова, проте свідомо не бажає пред’явити виконавчий лист до виконання про вселення, що дало б підстави, зокрема безперешкодно оглянути кімнати 14,8 кв. м. та 17,1 кв. м. у квартирі № 206 по вул. Драгоманова в будинку № 42 в м. Києві та встановити наявність чи відсутність пошкоджень про які вказує позивач.

Крім того, дані твердження відповідача спростовуються також наданим останнім актом державного виконавця від 28.08.2008 року № 1945/3 /а.с. 13/, де не зазначено про будь які пошкодження під час огляду квартири АДРЕСА_1. Також з рішення № 1 вбачається, що питання про пошкодження майна позивача вирішувалося в судовому засіданні і суд не знайшов підстав для задоволення вказаних вимог за їх недоведеністю /а.с. 6/. Крім того позивач зазначив, що виявив пошкодження 28.08.2008 року під час виходу разом із державним виконавцем до вказаної квартири, а рішення № 1 було ухвалено 05.11.2008 року, тобто через три місяці після огляду квартири і позивач не заявив про такі пошкодження та не висував вимог про їх усунення під час судового розгляду, тому суд вважає, що така позиція позивача свідчить про відсутність пошкоджень зроблений відповідачем у кімнатах 14,8 кв.м. та 17,1 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1, наймачем яких є позивач та місцях загального користування, під час проживання відповідача у вказаній квартирі.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідач сплачує за належну йому на праві приватної власності кімнату 9,8 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1, проте доводи позивача, що це є підтвердженням його проживання, є неспроможними оскільки поведінка відповідача щодо оплати житлово- комунальних послуг повністю відповідає вимогам закону, зокрема ст. 322 ЦК України, де зазначено, що власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом та ПКМУ від 08.10.1992 року № 572, де зазначено, що наймачі зобов’язані щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація) та витрати на утримання (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі (типовий перелік яких затверджений ПКМУ від 12.07.2005 року № 560).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦП К України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи виїде наведене, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні не встановлено вини відповідача у спричиненні пошкоджень кімнат позивача за час проживання в квартирі, оскільки відповідач в квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 2008 року, доказів спричинення пошкоджень відповідачем, про які зазначає позивач останнім суду не надано, тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, суд вважає за необхідне надати оцінку актам наданим представником третьої особи, про те, що відповідач чинив перешкоди при виконанні ухвали про забезпечення доказів, шляхом ненадання можливості представника ЖЕК комісійно оглянути квартиру АДРЕСА_1, оскільки в судовому засіданні не заперечувалось сторонами, що 29.01.2010 року під час виходу до квартири відповідач був присутній і ключ від вхідних дверей квартири відповідача не підійшов, проте на акті підпис відповідача відсутній, а також відсутня примітка, що останній відмовився від підпису, тоді як підпис позивача має місце, що на думку суду свідчить про те, що даний акт був складений пізніше і у даному акті обставини викладені викривлено і є такими, що не відповідають дійсності /а.с. 45/. Крім того на думку суду акти від 09.12.2009 року та 14.12.2009 року /а.с. 42,43/ не підтверджують факту проживання відповідача в квартирі АДРЕСА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212 - 218 ЦПК України, ст. 322 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: КП «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва, про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та приведення його у попередній стан відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.