Ленінський районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул. Коробова, 6, 49128, (056) 370-77-51

Cghfdf

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2010 року м.Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Шавули В.С.,

при секретарі Коваленко А.А.;

за участю позивача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи : ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська із позовом, у якому посилаючись на обставини щодо укладеного із ОСОБА_5, який діяв від свого імені, а також в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7, попереднього договору купівлі-продажу від 18.06.2007 року, договору про внесення змін № 1 до попереднього договору від 18.06.2007 року, нотаріально посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, співвідповідачі зобов’язувалися у термін до 15.06.2008 року укласти з ним договір купівлі-продажу домоволодіння № 2-а, розташованого по вул.Піщана у м.Дніпропетровську за ціною 15 000 грн., що у еквіваленті за курсом НБУ складало 3000 дол.США. На виконання умов договору ОСОБА_1 попередньо оплатив співвідповідачам частку вартості домоволодіння у сумі 11 500 гривень, але останні у визначений договором строк договір купівлі-продажу з ним не оформили. Листом від 27.10.2008 року ОСОБА_5 запропонував йому добровільно розірвати попередній договір та повернути кошти за будинок. Позивач зазначив, що не сумніваючись у добросовісності продавців, мешкаючи у будинку впродовж чотирьох років, ним були понесені за власний рахунок матеріальні витрати, пов’язані із нотаріальним оформленням попереднього договору, погашенням заборгованості співвідповідачів по комунальних платежах та електроенергію, ремонту, проведення водопостачання. Просив суд зобов’язати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 повернути йому понесені витрати та борг всього у сумі 48 018,00грн. (а.с.13-16).

В подальшому ОСОБА_1, посилаючись на часткову оплату обумовленої вартості будинку, фактичного ним користування впродовж тривалого часу та ухилення співвідповідачів від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, звернувся до суду із зміненою позовною заявою, після уточнення якої просив суд : визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в м.Дніпропетровську по вул.Піщана, 2-а та розташованого на земельній ділянці розміром 880 кв.м., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий саманний, обкладений шлакоблоком будинок А, житловою площею 11,9 кв.м., погріб Б-шлакобетонний, колодязь К, що знаходиться в м.Дніпропетровську по вул.Піщана, 2-а та розташованого на земельній ділянці розміром 880 кв.м., стягнувши із нього на користь співвідповідачів недоплачену вартість будинку із погосподарськими будівлями та спорудами в розмірі 5539 грн.03 коп., що за курсом НБУ складає 700 дол.США (а.с.87-90, 124-125).

У хвалою суду від 27.01.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про стягнення суми витрат та боргу залишено без розгляду за заявою позивача (а.с.93, 95).

Ухвалою суду від 16.03.2010 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних позовних вимог залучено дружину позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 (а.с.106).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, його представник за довіреністю ОСОБА_3, уточнені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити, посилаючись на викладені у позові обставини та надані докази.

Співвідповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилися, про причини своєї відсутності суд не повідомили, будучи належним чином повідомлені про час та день судового розгляду.

Представник співвідповідача ОСОБА_9, адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позовних вимог, з підстав необґрунтованості доводів та вимог просила суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_2 у своїй позиції підтримувала позов ОСОБА_1, наполягала на його задоволенні судом.

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 у судове засідання також не з’явилася, у письмовому листі просила суд розгляд справи здійснювати без своєї присутності.

За згодою позивача, його представника ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_2 розгляд справи проводився без участі осіб, що не з’явилися.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Для встановлення правовідносин між сторонами та при вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, інших законів України, практику Верховного Суду України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, третьої особи, допитавши свідків, з’ясувавши обставини по справі та дослідивши їх наданими доказами вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що право власності на ? частину будинку літ.А, житловою площею 11,9 кв.м., погрібу, колодязя, розташованих на земельній ділянці розміром 880 кв.м., по вул.Пісчана, 2-а у м.Дніпропетровську, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29.11.1995 року, згідно запису реєстраційної книги № 28 тар за реєстраційним номером № 55 від 05.12.1996 року Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації зареєстровано за ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (а.с.43,44).

Право власності на іншу ? частину будинку зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про власність від 29.11.1995 року (а.с.36).

В порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», реєстрація права спільної часткової власності на спірне домоволодіння співвласниками не здійснювалася (а.с.59,61).

Зі згоди співвласників позивач вселився у 2004 році у спірне домоволодіння та проживає у ньому разом зі своєю сім’єю (а.с.19). Зазначені обставини також підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

За правилом, встановленим ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникає із підстав, передбачених ст.11 цього кодексу, зокрема із договорів та інших правочинів.

18 червня 2007 року між ОСОБА_5, що діяв від свого імені, а також за довіреностями від імені громадян ОСОБА_13 ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони, було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8,

Зокрема, на умовах п.1 договору співвідповідачі зобов’язувалися у термін до 01.10.2007 року укласти із ОСОБА_1 договір купівлі-продажу належного їм домоволодіння № 2-а, розташованого по вул.Піщана у м.Дніпропетровську за ціною 15 000 грн., що у еквіваленті за курсом НБУ складало 3000 дол.США (а.с.6).

В подальшому договором від 25.03.2008 року сторони внесли зміни у п.1,4 договору, визначивши строк його виконання новою датою «до 15.06.2008 року» та у п.2,3,4 в частині попередньо оплаченої частки вартості новою сумою «11 500 (одинадцять тисяч п’ятсот грн.)» (а.с.7).

У відповідності до п.2 договору ОСОБА_1 оплатив частку вартості домоволодіння у сумі 11 500,00 грн., а співвідповідачі прийняли вказану суму грошей в рахунок загальної суми продажу домоволодіння до підписання договору. Наведені обставини як підтверджуються положеннями укладеного договору, так і визнаються представником відповідача у судовому засіданні, тому в силу ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

За ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

За правилом ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Таким чином, істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За змістом положень ст.ст.181,656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути нерухомі речі (нерухоме майно, нерухомість), до яких належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Проте, як вбачається із узгодженого сторонами предмету договору, яким як зазначено у договорі є зобов’язання співвідповідачів укласти на майбутнє із ОСОБА_1 договір купівлі-продажу домоволодіння № 2-а, розташованого по вул.Пісчана у м.Дніпропетровську, істотні умови договору купівлі-продажу щодо самого предмету (опис нерухомого майна (розміри земельної ділянки, на якій розташований об'єкт; найменування будівель, споруд та їх літеровка; призначення майна), тощо взагалі відсутні.

У судовому засіданні із пояснень представників сторін вбачається, що протягом строку, встановленого попереднім договором, жодна із сторін не направляла другій стороні пропозиції про укладення основного договору, у передбачений термін договору купівлі-продажу, який за своєю формою і змістом відповідав би вимогам закону, сторонами укладено не було, таким чином, в силу ч.3 ст.635 ЦК України, попередній договір, укладений між сторонами, вважається припиненим.

За змістом ст.203 ЦК України загальною умовою чинності правочину є його вчинення у формі, встановленій законом. Згідно ст.ст. 209, 210 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню і підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Судом достовірно встановлено, що незважаючи на фактичне користування позивачем будинком впродовж тривалого часу, його утримання за рахунок власних коштів (а.с.21,22), сторони не дійшли згоди щодо предмету, ціни об’єкту купівлі-продажу, що підтверджується також поясненнями самого позивача, третьої особи у судовому засіданні, свідченнями допитаних свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, листом, яким у жовтні 2008 року співвідповідачі намагалися повернути ОСОБА_1 оплачені кошти у сумі 11 500 грн., але останній від їх одержання відмовився (а.с.20), у зв’язку із чим, договір купівлі-продажу між сторонами не може вважатися укладеним.

Крім того суд зауважує, що правила ст. 220 ЦК не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов’язки.

Таким чином, суд аналізуючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з позиції їх належності та допустимості, а також достатності і взаємності у сукупності приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на припущеннях, є недоведеними у повному обсязі, тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, від оплати судових витрат позивач не звільнений, тому відшкодуванню за рахунок співвідповідачів не підлягають.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.9, ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, ст.ст.7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст.181, ст.203, 209,210, 220, 334, 635, 640, 655-657 ЦК України, в редакції 2003 року, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, ч.1 ст.61, 88, 169, 209, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи : ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана у 10-ти денний строк з дня його проголошення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У судовому засіданні 07.10.2010 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлено 13.10.2010 року.

Суддя В.С. Шавула