ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 5020-5/081
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"13" травня 2009 р. 15:57 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Євдокімова І.В., при секретері Макущенко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу
За адміністративним позовом суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
третя особа - Ленінська районна державна адміністрація міста Севастополя (пл. Повсталих, 6, місто Севастополь, 99008)
про визнання недійсним рішення № 732 від 25.03.2003,
Представники сторін:
Позивач - ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_1 виданийЛенінським РВ УМВС України в місті Севастополі від 04.08.1998, ФОП ОСОБА_2;
Позивач - ОСОБА_3 - представник, довіреність № ВМА № 952978 від 21.01.2009, ФОП ОСОБА_2;
Відповідач –не з’явився, Севастопольська міська Рада;
Третя особа - Червинська Олеся Михайлівна - начальник юридичного відділу, довіреність № 5675/29-11 від 22.12.2008, Ленінська районна державна адміністрація м. Севастополя;
встановив:
Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернулась до господарського суду із адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради, третя особа - Ленінська районна державна адміністрація міста Севастополя, про визнання недійсним рішення № 732 від 25.03.2003 „Про збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі (послуг) та порядку оформлення дозволів на розміщення об’єктів торгівлі, послуг”.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дане рішення прийнято з порушенням вимог діючого законодавства України.
Ухвалою суду від 05.03.2009 підготовче провадження по справі закінчено, та справа призначена до судового розгляду.
Позов мотивовано тим, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог діючого законодавства України.
Представники відповідача та третьої особи позовні вимоги не визнали, мотивуючі свої заперечення тим, що спірне рішення прийнято відповідно до вимог діючого законодавства України, крім того, позивачем пропущений строк звернення до суду із даним позовом.
Представник відповідача на оголошення вступної та резолютивної частин постанови не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін, роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд
В с т а н о в и в :
Рішенням Севастопольської міської Ради від 25.03.2003 № 732 встановлено порядок справлення збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, ставки даного збору, пільги по сплати даного збору (пп. 1 - 7 Рішення, додаток 1 до Рішення); механізм справлення, сплати та зарахування даного збору до місцевого бюджету (пп. 8-10 Рішення, додатки 2-5 до Рішення).
Вивчивши матеріали справи, надані докази, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки и збори», до місцевих податків і зборів належить збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.
Згідно зі ст. 17 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки и збори», збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.
Відповідно до ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки и збори», органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.
Згідно зі ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки и збори», місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.
Таким чином, на підставі даного законодавчого акту, встановлення такого виду місцевого збору, як збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, ставок збору, пільг по його сплаті, та порядку його сплати - відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування.
Відповідно до преамбулі Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру. Документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності.
Таким чином Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», регулюються лише правовідносини з видачі документів дозвільного характеру, але не регулюються правовідносини у сфері оподаткування, у тому числі щодо сплати податків і зборів, встановлення та застосування ставок податків и зборів, пільг по їхньої сплати, порядку справлення, сплати та зарахування їх до бюджету.
Тобто, Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», не регулюються правовідносини щодо встановлення і сплаті місцевого збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, тому не визнано такими, що втратили чинність, відповідні положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки и збори», та не припинено і не змінено повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення даного місцевого збору.
Позивач заявляє вимогу про визнання рішення Севастопольської міської Ради недійсним повністю (тобто, усіх його положень), тім самим оскаржує з посиланням на Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»і положення рішення від 25.03.2003 р. № 732, яки не відносяться до сфері регулювання даного Закону, і не визнані Законом такими, що втратили чинність.
Вимогою про визнання недійсним повністю рішення від 25.03.2003 № 732 позивач вимагає припинення дії норм, якими встановлено ставки місцевого збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, пільг по його сплати, порядку справлення, тобто фактично вважає місцевий збір таким, що не належить справленню і сплаті платниками.
У той же час, позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, підтверджує у позові, що вона здійснює господарську діяльність шляхом розміщення об'єктів торгівлі (реалізації продукції) у місті Севастополі.
Зі змісту позову не випливає, що позивач вважає свої права та свободі порушеними тім, що вона зобов'язана сплачувати даний місцевій збір, або зобов'язана сплачувати його у встановленому розмірі (по встановленої ставці).
Таким чином, предмет позовної вимоги по справі - визнання акту недійсним повністю - не відповідає як вищевказаним нормам законодавства, так і підставам позовної вимоги, їх обґрунтуванню у позові, змісту прав, свобод і інтересів, вказаних позивачем як предмет захисту у справі.
Крим того, предметом оскарження по справі є акт суб'єкту владних повноважень, який, на думку позивача порушує її права і інтересі, а саме: вказано рішення Севастопольської міської Ради від 25.03.2003 р. № 732.
Крім того, позивач звернувся з позовом з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана обставина підтверджується тім, що позивач дізнався про оскаржене рішення не пізніше квітню 2003 року, оскільки у позові вона вказує, що здійснювала у квітні 2003 року господарську діяльність на підставі Дозволів № 2922ВТ від 26.04.2003, № 2933ВТ від 28.04.2009, № 10333ВТ від 05.05.2003, наданих Ленінською районною адміністрацією у місті Севастополі на підставі рішення Севастопольської міської Ради від 25.03.2003 № 732.
Надалі позивач продовжував здійснювати господарську діяльність на підставі дозволів, наданих на підставі того же оскарженого рішення Севастопольської міської Ради.
Також, довід позивача, що оскаржене рішення Севастопольської міської Ради є недійсним з моменту набрання чинності Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»- також, визначає, що позивач вважає свої права, свободі і інтересі порушеними з дати набрання чинності усіма нормами Закону (частиною першою статті 4), а саме з 25.09.2007. Тім самим, і у разі застосування такої дати спірного порушення прав, свобод та інтересів позивачки, вона звернулася з позовом з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, відповідачем зазначено, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з п. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 58-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
У позові відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя І.В. Євдокімов
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
19.05.2009
Розсилка:
1. СПД ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
2. представник позивача - ОСОБА_5 (АДРЕСА_2)
3. Севастопольська міська Рада (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3).
4. прокуратура міста Севастополя (99011 м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)
5. Ленінська районна державна адміністрація міста Севастополя (пл. Повсталих, 6, місто Севастополь, 99008)
6. Справа