Справа № 682/1780/13-ц
Провадження № 2/682/634/2013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2013 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі :
головуючого судді Тончук Р.І. ,
при секретарі Придачук Г.Л. ,
за участю представника позивачки ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
третьої особи ОСОБА_3, представника третіх осіб адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Славутської міської ради, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_6, про визнання незаконними та скасування рішень Славутської міської ради від 7.12.2012 року № 7.1-25/2012 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою та № 7.2-25/2012 про затвердження документації із землеустрою,
встановив:
ОСОБА_5звернулась в суд з позовом до Славутської міської ради про визнання незаконними та скасування її рішень від 7.12.2012 року № 7.1-25/2012 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою та № 7.2-25/2012 про затвердження документації із землеустрою. Посилається на те, що вона є власником 1\4 частини будинку № 82 по вул.. Б.Хмельницького у м. Славуті. Пунктом 6 рішення Славутської міської ради від 7.12.2012 року № 7.1-25/2012 надано дозвіл на виготовлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража(землі житлової та громадської забудови) ОСОБА_3 площею до 100 кв.м. по вул.. Б.Хмельницького біля будинку № 82 та ОСОБА_6 площею до 50 кв.м. за тією ж адресою.
Пунктом 3 рішення Славутської міської ради від 7.12.2012 року № 7.2-25/2012 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд(присадибна ділянка) (землі житлової та громадської забудови),що перебуває в користуванні ,та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 194 кв.м. по вул. Б.Хмельницького, 82/3. Однак, відповідно до ст. 89 ЗК України земельні ділянки співвласників жилого будинку перебувають у спільній сумісній власності і співвласники користуються ним спільно. Поділ земельної ділянки між співвласниками може бути здійснено лише за умови попереднього визначення розміру земельних часток. Будинок № 82 належить 4 співвласникам і частки кожного співвласника є рівними. Органу місцевого самоврядування не надано права на визначення розміру часток земельної ділянки, що передається у власність. Договору між співвласниками на виділення частки земельної ділянки немає.У матеріалах технічної документації ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відсутній повний пакет документів, що необхідний для прийняття відповідного рішення, і, зокрема, погодження всіх землекористувачів земельної ділянки, а , отже така документація не могла бути затверджена міською радою. Рішенням № 7-2-25/2012 порушено її права як співвласника, оскільки частка будинку, якою володіє ОСОБА_6 , має площу 73 кв.м., а площа земельної ділянки, що передана їй у власність складає 194 кв.м , що значно перевищує її частку в будинку.
Просить скасувати п. 6 та 3 зазначених рішень Славутської міської ради.
Судом до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача залучені ОСОБА_6 та ОСОБА_3
У судове засідання позивачка ОСОБА_5 не з”явилась. Надала суду письмову заяву про підтримання позову та слухання справи у її відсутність за участю її представника ОСОБА_1
Представник позивачки ОСОБА_1 позов підтримав.
Представник Славутської міської ради ОСОБА_2 позову не визнала, давши пояснення про те, що оскаржувані рішення прийняті міською радою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України з дотриманням порядку їх прийняття. Прийняттям цих рішень прав позивачки жодним чином не було порушено. Кожний із співвласників будинку вправі приватизувати земельну ділянку відповідно до ст. 118 ЗК України і при цьому зберігається право інших співвласників реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки пропорційно часток у будинку. Частка ОСОБА_6в у будинку становить 22/100, а , отже, розмір земельної ділянки, що могла бути передана їй у власність становить 220 кв.м. , виходячи з максимальної загальної площі земельної ділянки 1000 кв.м., що відповідно до ст. 121 ЗК України може бути передана безоплатно у приватну власність для будівництва і обслуговування одного будинку. Однак, ОСОБА_6 виділено не 220 кв.м. , а 194 кв.м. з врахуванням залишення проїзду-проходу до земельної ділянки ОСОБА_5 Частка ОСОБА_5С . у будинку становить 32/100, а розмір земельної ділянки, що може бути їй виділена , становить відповідно 320 кв.м. Фактично ж вона користується земельною ділянкою площею 557 кв.м. , що значно перевищує розмір земельної ділянки, яку вона вправі приватизувати.
Дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 надано щодо земельних ділянок, які є комунальною власністю територіальної громади м. Славути і ці земельні ділянки нікому не виділялись, межі їх не визначались. Відповідно до ст. 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад є компетенцією міської ради. Згода суміжних користувачів на стадії прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою чинним законодавством не передбачено.
У матеріалах технічної документації наявний весь пакет необхідних документів.
Просить в позові відмовити.
Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_6 заперечують проти позову з цих же підстав. У письмових запереченнях навели розрахунок часток земельних ділянок кожного із співвласників будинку, виходячи із загальної площі кожної квартири. За їх розрахунком ОСОБА_5 може належати земельна ділянка площею 552.64 кв.м., а фактично вона займає 590.4 кв.м., а ОСОБА_6 мало б належати 325.30 м., а фактично виділено 194 кв.м. та 50 кв.м під будівництво гаража, а всього 244 кв.м. ОСОБА_3 мала б належати земельна ділянка площею 380.12 кв.м , а дозвіл надано на 100 кв.м. Отже, права позивачки не порушені. Просять в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що на земельній ділянці по вул. Б. Хмельницького , 82 у м. Славуті розташований житловий будинок, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і згідно довідки Славутського БТІ від 4.06.2013 року № 517 частки співвласників будинку станом на 31.12.2012 року становлять:
ОСОБА_5 Д,С. 32/100 згідно договору дарування від 22.10. 1991 року;
ОСОБА_3 25/100 згідно договору купівлі-продажу від 15.04. 1986 року;
ОСОБА_6 22/100 згідно договору купівлі-продажу від 27.07. 2000 року;
ОСОБА_7 21/100 згідно договору дарування від 17.07.1992року, свідоцтва про право власності від 11.08.1992 року(а.с. 53 )
Інформація про зміну розмірів часток співвласників у Державному реєстрі речових прав відсутня, а , отже, частки співвласників не змінювались. Зазначене стверджується копіями інформаційних довідок(а.с. 44-47 ).
Загальна площа земельної ділянки, на якій розташований будинок, складає 1568 кв.м., що стверджується поясненнями сторін, третіх осіб, технічною документацією, договором дарування від 22.10.1991 року(а.с.42.68,92). Співвласники житлового будинку № 82 по вул.. Б.Хмельницького у м. Славуті не є співвласниками земельної ділянки, оскільки вона жодному з них у приватну власність не передавалась. Земельна ділянка є комунальною власністю. Відповідно до ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються у постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об”єднанню власників. Однак, співвласники будинку № 82 отримали у власність його частки не шляхом приватизації, а на підставі цивільно-правових угод( договорів дарування, купівлі-продажу), а тому їх право на земельну ділянку повинно визначатись пропорційно їх часток у праві власності на жилий будинок, будівлі та споруди відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України і положення ст. 88,89 цього Кодексу в даному випадку не можуть бути застосовані.
Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування можуть передаватись безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Ст. 81 ЗК України також визначено, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі,зокрема, безоплатної їх передачі із земель державної чи комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що раніше були надані в користування.
ОСОБА_6 виявила бажання реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки під житловим будинком , у зв”язку з чим звернулась до міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку житлової та громадської забудови орієнтовною площею до 800 кв.м., Рішенням сесії Славутської міської ради від 24.05.2012 року № 9.2-19/2012 їй було надано дозвіл на виготовлення технічної документації зазначеною площею. Рішенням сесії Славутської міської ради від 7.12.2012 року № 7.2-25/2012(п.3.13) з урахуванням частки кожного з співвласників будинку з метою захисту їх прав та інтересів, в т.ч. забезпечення проїзду-проходу через земельну ділянку комунальної власності загального користування ОСОБА_6 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що перебувають у власності, загальною площею 194 кв.м. по вул. Б.Хмельницького, 82, хоча розмір належної їй земельної ділянки, виходячи з частки у будинку, повинен становити 344.96 кв.м.( 22/100 від 1568 кв.м.) При затвердженні технічної документації ОСОБА_6 було враховано те, що в разі надання їй земельної ділянки більшою площею ОСОБА_5 втратила б можливість користуватись загальним подвір”ям. Тобто були враховані її права та інтереси.
Розмір земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_5 згідно даних долученої до матеріалів справи аерофотозйомки становить 557 кв.м., що перевищує розмір земельної ділянки, який вона може отримати у власність у разі звернення з заявою про приватизацію. Виходячи з частки ОСОБА_5 у будинку(32/100/ частка її земельної ділянки становить 501.76 кв.м. Більшою від належної є земельна ділянка, якою фактично користується позивачка і за розрахунками представника міської ради та третіх осіб.
У затвердженій ОСОБА_6 технічній документації наявний пакет документів,що передбачений ст. 56 Закону України”Про землеустрій” в редакції чинній станом на 10.12.2009 року(до прийняття Закону “Про Державний земельний кадастр” від 7.07.2011 року, яким визначено, що він набирає чинності з 1.01.2013 року, ст. 198 ЗК України. Погодження меж земельної ділянки всіма землекористувачами чинним законодавством не передбачено. Суміжними користувачами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є ОСОБА_7, з якою документацію погоджено у встановленому порядку. ОСОБА_5 не є суміжним землекористувачем і погодження з нею не вимагається. Крім того, як вбачається з пояснень представника міської ради, третіх осіб, ОСОБА_5 відгородила земельну ділянку, якою користується, парканом, має окремий вхід-вихід. Інші співвласники будинку, в т.ч. ОСОБА_3, користуються для входу-виходу з подвір”я земельною ділянкою загального користування, яка не передана нікому у власність чи користування. Отже, жодних прав Рудик не порушено.
Рішення № 7.1-25/2012 від 7.12.2012 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів біля будинку № 82 по вул.. Б.Хмельницького ОСОБА_3 та ОСОБА_6 також прийняте міською радою на законних підставах в межах своєї компетенції.
Відповідно до ст.25 п. 34, 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Ці земельні ділянки є комунальною власністю територіальної громади міста Славути і нікому не виділялись, межі не визначались. Відповідно до ст. 12 ЗК України сільські, селищні, міські ради розпоряджаються землями територіальних громад, передають земельні ділянки комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надають у користування із земель комунальної власності, вилучають із земель комунальної власності. Погодження від суміжних землекористувачі меж земельної ділянки на стадії прийняття міською радою рішення № 7.1-25/2012 чинним законодавством не вимагається, а самої документації ще не було виготовлено.
Керуючись ст.ст.12, 118, 120, 121 Земельного Кодексу України, ст.ст. 25, 59 Закону України”Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 8,10,212, 213 ЦПК України, суд
вирішив:
ОСОБА_5 в позові до Славутської міської ради про визнання незаконними та скасування п. 6 рішення Славутської міської ради від 7.12.2012 року № 7.1-25/2012 про надання дозволу на виготовлення проекту землекористування щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража ОСОБА_3 площею до 100 кв.м. по вул.. Б.Хмельницького у м. Славуті біля будинку № 82 та ОСОБА_6 площею до 50 кв.м. по вул.. Б.Хмельницького у м. Славуті біля будинку № 82 та п. 3 рішення Славутської міської ради від 7.12.2012 року № 7.2.-25/2012 “Про затвердження документації із землеустрою” в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , що перебуває в користуванні, та передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 194 кв.м. по вул.. Б.Хмельницького, 82/3 у м. Славуті , відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуючий: