№22-ц- 2354/09р. Головуючий 1 інстанції -
Категорія: стягнення заборгованості Золотарьова Л.І.
по заробітній платі Доповідач -Гальянова І.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2009 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді : Міненкової Н.О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі: Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства „Основа” на рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 березня 2009 року у справі за позовомОСОБА_1до приватного підприємства „Основа” про стягнення заробітної плати ,-
ВСТАНОВИЛА :
07 липня 2008 року звернулась у суд з позовом в якому з урахуванням його уточнень в судовому ,просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2007 року по 31.12.2007 року у сумі 4546 грн.31 коп., середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 6582 грн. , 178 грн.29 коп. компенсацію за невикористану відпустку,
а також витрати по правовій допомозі в сумі 670 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з відповідачем в період з 06.09.2004 року по 01.04.2008 року знаходився у трудових правовідносинах та в період з 02.01.2008 року по 31.03.2008 року знаходився у відпустці без зберігання заробітної плати , а 01.04.2008 року, звільнений за власним бажанням. На день звільнення у відповідача перед ним мала місце заборгованість по заробітній платі , однак в день звільнення відповідач розрахунку з ним не провів.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач та його представник підтримав позовні вимоги з зазначених підстав.
Відповідач, в особі засновника підприємства, позовні вимоги позивача визнав частково, не заперечуючи того факту ,що на час звільнення мав перед позивачем за зазначений період часу заборгованість по заробітній платі в сумі 4546,31 грн., а при звільненні підприємство також повинно було виплатити позивачу 178 грн.29 коп. компенсації за невикористану відпустку, вважав що вказана заборгованість , а також невиплата її та розрахунку має наслідком скрутного становища підприємства, а тому позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, не визнав.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при його ухваленні суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що підприємство у 2008 року призупинило свою діяльність у зв”язку з хворобою його директора і засновника та відсутності грошових коштів на рахунку підприємства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача перед позивачем на час його звільнення з підприємства , тобто на 01.04.2008 року, заборгованості по заробітній платі за період з 01.05.2007 року по 31.12.2007 року сумі 4546,31 грн., яка відповідачем не виплачена до теперішнього часу, а також не проведення відповідачем у встановлений ст. 116 КЗпП України строк розрахунку з позивачем на час його звільнення, а саме: нарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації невикористаної ним відпустки.
Зазначені висновки суду відповідачем не заперечуються та підтверджуються наявними у справі доказами.
Оскільки заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем виникла в період з 01 травня по 31 грудня 2007 року, при наявності його доходу за вказаний період у сумі 192 142 грн. ( а.с.106-107), то, суд першої інстанції при стягненні з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, обґрунтовано не взяв до уваги його доводи про неможливість провести з позивачем розрахунку в день його звільнення, у зв”язку із звільненням його як директора , його хвороби та відсутності грошових коштів на рахунках підприємства.
Оскільки рішення у справі ухвалено судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, то судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст.303,308,313,317,319,218 ЦПК України, судова колегія ,-
УХВАЛИЛА :
апеляційну скаргу приватного підприємства „Основа”, відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 березня 2009 року, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя :
Судді :