КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2009 № 37/451-7/84
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Борисенко І.В.
Скрипка І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.02.2009
у справі № 37/451-7/84 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення 196 800 039,87 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Лебедюк Ю.А. –дов. № 194/10 від 26.12.2008
від відповідача Пац В.О. – дов. № 14-358 від 02.01.2009
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (надалі – позивач, апелянт) у вересні 2007 року звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (надалі – відповідач) про стягнення збитків у розмірі 196 800 039,87 грн., завданих невиконанням НАК „Нафтогаз України” зобов’язання по передачі об’ємів природного газу за договором № 06/06-3 від 03.01.2006.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.03.2008 у справі № 37/451 позов задоволено повністю; стягнуто з Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 196 800 039,87 грн. збитків, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 у справі № 37/451 рішення Господарського суду м. Києва від 07.03.2008 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2008 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2008 та рішення Господарського суду м. Києва від 07.03.2008 у справі № 37/451 скасовано та справу передано на новий розгляд до Господарського суду м.Києва в іншому складі суду.
Ухвалою Верховного Суду України від 18.12.2008 у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 15.10.2008 відмовлено.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.01.2009 справу № 37/451 прийнято до провадження та присвоєно їй № 37/451-7/84.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 у справі № 37/451-7/84 в позові відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення збитків в розмірі 196 800 039,87 грн. є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено вини відповідача (який не є газовидобувальним підприємством) у невиконанні ним зобов’язання за договором № 06/06-3 від 03.01.2006 по передачі об’ємів газу в червні-липні 2006.
Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 31/10-1113 від 09.02.2009, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 у справі № 37/451-7/84 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки порушення контрагентами відповідача зобов’язань з поставки газу не є підставою для звільнення НАК „Нафтогаз України” від обов’язку відшкодувати збитки, завдані порушенням зобов’язання за договором постачання природного газу; крім того, ДК „Газ України” вжило всіх можливих дій щодо недопущення завдання збитків.
Від відповідача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва – без змін.
Представник апелянта (позивача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
У судовому засіданні 19.05.2009 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 02.06.2009.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем – Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”” (як покупцем) та відповідачем – Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” (як продавцем) було укладено договір на постачання природного газу № 06/06-3 від 03.01.2006 (копія договору – т. 1 а.с.14-16).
Відповідно до умов договору № 06/06-3 від 03.01.2006, продавець зобов’язується передати у власність покупцеві в 2006 році імпортований природний газ, отриманий за зовнішньоекономічними контрактами для потреб підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електричних станцій і централей та котелень промислових підприємств у червні 2006 року в обсязі 231 456 165 куб. метрів та у липні 2006 року - у обсязі 207 253 039 куб. метрів, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Пунктом 4.1 названого договору передбачено, що ціна за газ за цим договором встановлюється відповідними наказами НАК „Нафтогаз України” або додатковими угодами до цього договору.
Наказом НАК „Нафтогаз України” № 394 від 10.07.2006 ціну природного газу у червні 2006 року було затверджено в розмірі 278,280 грн. за 1 000 куб. метрів газу.
Наказом НАК „Нафтогаз України” № 428 від 28.08.2006 ціну природного газу у липні 2006 року було затверджено в розмірі 565,00 грн. за 1 000 куб. метрів газу.
Статтею 4 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” було передбачено, що реалізація природного газу в України здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 „Про забезпечення споживачів природним газом” (із змінами і доповненнями) природний газ власного видобутку повинен використовуватись для забезпечення потреб населення в природному газі; для виконання зобов'язань перед позивачем за вказаним вище договором НАК „Нафтогаз України” повинна була здійснити закупівлю імпортованого природного газу.
Факт непоставки позивачу природного газу за договором у червні та липні 2006 відповідачем не заперечується.
Рішенням Правління НАК „Нафтогаз України” від 05.06.2007 (оформленим п. 2.2 протоколу № 67 засідання правління НАК „Нафтогаз України” від 05.06.2007) ДК „Газ України”, ДК „Укртрансгаз” та ДК „Газ-тепло” було зобов’язано для покриття дефіциту природного газу, який виник у червні-липні 2006 року в обсягах 831,7 млн. куб. м., 927,35 млн. куб. м. та 55,14 млн. куб. м. відповідно, закупити на ринку України зазначені обсяги природного газу імпортованого походження у постачальника, який має необхідний ресурс природного газу, за цінами, що склались на дату укладання договору на виконання цього рішення.
Листом від 13.06.2007 № 31/17-5661 позивач повідомив відповідача про відмову виконувати рішення Правління НАК „Нафтогаз України” від 05.06.2007.
У відповідності до рішення Господарського суду м. Києва від 09.07.2007 року у справі № 7/432 Дочірню компанію „Газ України” було зобов'язано виконати рішення правління НАК „Нафтогаз України” від 05.06.2007, а саме - для покриття дефіциту природного газу, який виник у червні-липні 2006 року в обсязі 831,7 млн. куб. м, закупити на ринку України зазначений обсяг природного газу імпортованого походження у постачальника, який має необхідний ресурс природного газу, за цінами, що склались на дату укладання договору на виконання цього рішення.
16.08.2007 між ДК „Газ України” та ЗАТ „Укргаз-Енерго” було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 06/07-488, відповідно до умов якого ЗАТ „Укргаз-Енерго” передає, а ДК „Газ України” приймає імпортований природний газ, отриманий за зовнішньоекономічним контрактом, закачаний до підземних сховищ газу (ПСГ) Дочірньої компанії „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” (п. 1.2 названого договору).
Ціна природного газу була встановлена у розмірі 842,40 грн. за 1 000 куб. метрів газу (п. 4.4 договору).
У відповідності до п.3.1 договору № 06/07-488 від 16.08.2007 ЗАТ „Укргаз-Енерго” передає ДК „Газ України” природний газ в підземних сховищах газу.
У зв’язку з цим 31.08.2007 року між ДК „Газ України” та ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” було укладено договір на зберігання природного газу № 06/07-501 в підземних сховищах газу, пунктом 4.1 якого визначена формула розрахунку вартості послуг по зберіганню та відбору газу з ПСГ.
Різниця вартості 231 546 165 куб. метрів природного газу у червні 2006 року та 207 253 039 куб. метрів природного газу у липні 2006 року за договором від 03.01.2006 №06/06-3, укладеним між позивачем та відповідачем, та договором від 16.08.2007 № 06/07-488, укладеним між позивачем та ЗАТ „Укргаз-Енерго” складає в сумі 188 111 815,62 грн.
Крім того, вартість витрат по зберіганню та відбору природного газу з підземних сховищ газу за договором від 31.08.2007 № 06/07-501, укладеним між позивачем та ДК „Укртрансгаз”, складає в сумі 8 688 224,25 грн.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 06/06-3 від 03.01.2006 в частині обов'язку поставити позивачу в червні - липні 2006 року імпортований природний газ за ціною 278,00 грн. та 565,000 грн. за 1000 куб. м газу відповідно, позивач вимушений був підписати з ЗАТ „Укргаз–Енерго” договір купівлі-продажу № 06/08-488 та придбати газ за ціною 842,20 грн., що призвело до заподіяння ДК „Газ України” реальних збитків у сумі 196 800 039,87 грн. (188 111 815,62 грн. + 8 688 224,25 грн.)
Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції підставно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 196 800 039,87 грн., завданих невиконанням НАК „Нафтогаз України” зобов’язання по передачі об’ємів природного газу за договором № 06/06-3 від 03.01.2006. При цьому колегія виходить з наступного.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідач не є газовидобувним підприємством, а тому не мав у червні та липні 2006 року обсягів природного газу, видобутих самостійно для продажу. А тому, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1729 „Про забезпечення споживачів природним газом”, формування ресурсів природного газу НАК „Нафтогаз України” для задоволення потреби у природному газі промислових підприємств у вказаний період було можливе лише за рахунок імпортованого природного газу.
Відповідно до п.3 Угоди про урегулювання відносин в газовій сфері від 04.01.2006, контракту купівлі-продажу природного газу в 2006-2010 роках, укладеного між РосУкрЕнерго АГ та ЗАТ „Укргаз-Енерго”, а також актів технічного приймання газу за червень та липень 2006, укладених між РосУкрЕнерго АГ, НАК „Нафтогаз України” та Дочірньою компанією „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України”, єдиним постачальником та реалізатором імпортованого природного газу на внутрішньому ринку України у 2006-2007 роках було ЗАТ „Укргаз-Енерго”.
Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 27-р „Питання забезпечення вітчизняних споживачів природним газом”, відповідно до п.2 договору про створення ЗАТ „Укргаз-Енерго” від 01.02.2006 та п. 5.1 статуту ЗАТ „Укргаз-Енерго” основною метою діяльності останнього є безперебійне постачання імпортного природного газу в обсягах, необхідних для забезпечення щорічного балансу природного газу України.
У зв’язку з цим, для виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо передачі позивачу імпортованого газу в червні-липні 2006, відповідач зобов'язаний був укласти відповідні договори з ЗАТ „Укргаз-Енерго”.
Згідно листів № 6/1-730-3956 від 30.05.2006 та № 6/1-999-5433 від 28.07.2006 відповідачем було надіслано на адресу ЗАТ „Укргаз-Енерго” проекти договорів на закупівлю у червні та липні 2006 імпортованого природного газу, які не було підписано останнім.
Отже, оскільки пропозиція НАК „Нафтогаз України” про укладення зазначених договорів не була прийнята ЗАТ „Укргаз-Енерго”, а договори - не підписано, НАК „Нафтогаз України” в грудні 2006 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовами до ЗАТ „Укргаз-Енерго” про зобов'язання укласти договори купівлі-продажу природного газу та про зобов’язання підписати відповідні акти приймання-передачі природного газу.
Рішеннями Господарського суду міста Києва від 09.02.2007 у справах № 7/766 та № 7/768 позови НАК „Нафтогаз України” до ЗАТ „Укргаз-Енерго” було задоволено.
Постановами Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 (які залишені без змін постановами Вищого господарського суду України від 03.10.2007) рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2007 у справах № 7/766 та № 7/768 скасовані, у позовах НАК „Нафтогаз України” до ЗАТ „Укргаз-Енерго” відмовлено повністю.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що, оскільки відповідачем було вжито усіх об'єктивно існуючих заходів, що залежать від нього і спрямовані на недопущення порушення своїх зобов'язань за договором № 06/06-3 від 03.01.2006, то його вина у порушенні зобов’язання відсутня.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
За таких обставин відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків в розмірі 196 800 039,87 грн., отриманих позивачем.
Усі доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наявного в оскаржуваному рішенні висновку суду першої інстанції.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 по справі № 37/451-7/84 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 по справі № 37/451-7/84 за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” – без змін.
2. Матеріали справи № 37/451-7/84 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шипко В.В.
Судді Борисенко І.В.
Скрипка І.М.