ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
РІШЕННЯ
Іменем України
|
19.02.2007 |
Справа №2-15/2255-2007 |
За позовом Управління Державної служби охорони при МВС України в АР Крим (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Міллера, 4)
До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)
Про стягнення 382,36 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача - Менжелєєва Г.В., довіреність №17/1-2-1890/Аи від 18.07.2006р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Управління Державної служби охорони при МВС України в АР Крим звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором НОМЕР_1 від 25.06.2005р. в розмірі 382,36 грн., у тому числі 349,44 грн. основного боргу, 32,92 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.06.2005 р. між Управлінням Державної служби охорони при МВС України в АР Крим та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 був укладений договір НОМЕР_1. Згідно з умовами договору позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавав послуги з централізованої охорони майна на відповідному об'єкті. Проте, відповідач не виконав свої обов'язки за договором по оплаті наданих послуг, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 349,44 грн.
У судовому засіданні представником позивача представлені докази, що свідчать про погашення основного зобов'язання відповідачем на суму 349,44 грн. (квитанція НОМЕР_2 від 12.02.2007р.) (а.с.23).
Представник позивача надав суду клопотання про припинення провадження по справі у зв'язку з погашенням відповідачем суми заборгованості.
Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, про час та місце слухання справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ :
25.06.2005 р. між Управлінням Державної служби охорони при МВС України в АР Крим (Охорона) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Замовник) був укладений договір НОМЕР_1 на централізовану охорону майна об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України (а.с. ).
Згідно з пунктом 2.1 вказаного Договору Замовник передає, а Охорона приймає під охорону майно, що знаходиться на об'єктах, перерахованих в дислокації-розрахунку та позначених у плані об'єктів.
Строк дії вказаного договору встановлений розділом 10 Договору та становить один рік з моменту підписання договору. Якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається подовженим на тих же умовах і на той же строк.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата послуг Охорони здійснюється Замовником щомісячно на підставі прикладеного до Договору дислокації-розрахунку відповідно до фактичної кількості днів в місяці. Оплата здійснюється Змовником протягом 5-ти днів з моменту виставлення Охороною рахунку на оплату охоронних послуг.
Відповідно пункту 3.3 Договору охорона майна у позадоговірний час оплачується згідно окремо виставлених додаткових рахунків.
На виконання вимог вказаного Договору позивачем надавались послуги з охорони майна відповідно Договору. Однак відповідачем обов'язки за договором виконувались неналежним чином. Так, відповідачем не була сплачена вартість наданих послуг за серпень 2005р. в розмірі 349,44 грн. в обумовлений термін, чим самим порушені зобов'язання за договором, що і стало приводом для звернення Управління Державної служби охорони при МВС України в АР Крим з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку та нарахуванню штрафних санкцій.
01.11.2006р. позивачем на адресу відповідача була спрямована претензія НОМЕР_3 від 01.11.2006р. з вимогою про сплату заборгованості за Договором НОМЕР_1 в розмірі 349,44 грн. (а.с.23 ) Однак відповідачем вказана претензія була залишена без відповіді та задовольнення.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач представив у судовому засіданні докази оплати заборгованості відповідачем за договором в розмірі 349,44 грн., що підтверджується квитанцієюНОМЕР_2від 12.02.2007р. (а.с. ).
Вказана сума заборгованості була сплачена відповідачем 12.02.2007р., тобто після подання позовної заяви Управлінням Державної служби охорони при МВС України в АР Крим (24.01.2007р.).
За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем зобов'язань по оплаті 349,44 грн. заборгованості за договором, через що провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 349,44 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 32,92 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 3.4 Договору сторони передбачили відповідальність Замовника за прострочення виконання зобо'язання за Договором із розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, починаючи з 1 числа наступного місяця.
Отже, загальна сума пені за прострочення виконання зобовязання відповідачем за період з 01.09.2005р. по 28.02.2006р. становить 32,92 грн., підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, пунктом 1-1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2) на користь Управління Державної служби охорони при МВС України в АР Крим (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Міллера, 4, р/р 260000299403 у філії Кримського регіонального управління банку „Фінанси та кредит”, ТОВ, МФО 384889, код ЄДРПОУ 08596943) 32,92 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині провадження у справі припинити.
4. Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.