ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.06.2009 року Справа № 14/252(13/36(1/41))
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Іноземцевої Л.В.
Лазненко Л.Л.
секретар
судового засідання: Шабадаш Д.С.
за участю представників:
від позивача: -Шереметя Т.І., начальник сектора відділу претензійно-
позовної роботи юридичного департаменту
ВАТ „Павлоградвугілля”;
від першого відповідача: -повноважний представник не прибув;
від другого відповідача: -Прилепська Н.А., представник за дов. б/н від 02.01.09;
-Алексюк С.М., представник за дов. б/н від 03.02.09;
розглянувши
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”,
м. Павлоград Дніпропетровської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 13.03.09
по справі №14/252(13/36(1/41) (суддя –Лісовицький Є.А.)
за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”,
м. Павлоград Дніпропетровської області;
до першого відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугілля-Південь”,
м. Теплогірськ Луганської області;
до другого відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Стахановська
збагачувальна фабрика”, м. Теплогірськ Луганської області
про стягнення 1741224 грн. 95 коп.
В С Т А Н О В И В:
У січні 2007 року Відкрите акціонерне товариство „Павлоградвугілля”, м. Павлоград Дніпропетровської області (далі за текстом –ВАТ „Павлоградвугілля”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 18.01.07 №8/324 з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугілля-Південь”, м Теплогірськ Луганської області (далі за текстом –ТОВ „Вугілля-Південь”, перший відповідач), збитків у розмірі 2575294 грн. 75 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.01.07 було порушено провадження у даній справі з присвоєнням їй №1/41.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.06.07 у справі №1/41 позов задоволений у повному обсязі, а саме: з ТОВ „Вугілля-Південь” на користь позивача стягнуто збитки у сумі 2575294 грн. 75 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 09.10.07 рішення суду першої інстанції від 18.06.07 у справі №1/41 скасовано, позов задоволено частково, з ТОВ „Вугілля-Південь” на користь позивача стягнуто збитки у сумі 1741224 грн. 95 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 17240 грн. 55 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 79 грн. 78 коп.; в решті вимог у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.08 рішення господарського суду Луганської області від 18.06.07 та постанова Луганського апеляційного господарського суду від 09.10.07 у справі №1/41 скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду Луганської області в іншому складі суду.
Господарський суд Луганської області ухвалою від 07.03.08 прийняв дану справу до розгляду та присвоїв їй новий номер, а саме – 13/36(1/41).
Заявою про зміну ціни позовних вимог від 20.06.08 №8/5492 (т.8, а.с. 10-11) позивач у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з ТОВ „Вугілля-Південь” збитки у сумі 1741224 грн. 95 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.06.08, яка залишена без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 07.08.08, провадження у справі №13/36(1/41) було припинено в порядку п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.08 ухвалу господарського суду Луганської області від 23.06.08 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 07.08.08 у справі №13/36(1/41) скасовано, справу передано для розгляду по суті до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.12.08 дану справу прийнято до розгляду та присвоєно новий номер –14/252(13/36(1/41).
Суд першої інстанції ухвалою від 15.01.09 залучив до участі у справі №14/252(13/36(1/41) в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України у якості другого відповідача –Відкрите акціонерне товариство „Стахановська збагачувальна фабрика”, м. Теплогірськ Луганської області.
Рішенням господарського суду Луганської області від 13.03.09 у справі №14/252(13/36(1/41) провадження у відношенні ТОВ „Вугілля-Південь” припинено в порядку п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а у відношення ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” - у позові відмовлено, судові витрати покладено на позивача.
Дане рішення мотивовано наступним:
-ст. 105, п. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України;
-державна реєстрація першого відповідача –ТОВ “Вугілля-Південь” була припинена 23.04.08, номер запису –13921120017000080, про що свідчить штамп на Статуті товариства (т. 8, а.с. 16) та на Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи – ТОВ “Вугілля - Південь” (т. 8, а.с. 31);
-відповідно до п. 3.3 Статуту Відкритого акціонерного товариства “Стахановська збагачувальна фабрика” воно є правонаступником першого відповідача згідно з актом оцінки майна від 31.03.08 та розподільчим балансом від 31.03.08 (т. 8, а.с. 22);
-з метою формування статутного капіталу знов утвореного підприємства та визначення в ньому часток засновників комісією з інвентаризації була проведена інвентаризація усього майна, що знаходилось на підприємстві, дебіторської та кредиторської заборгованості, корпоративних прав та інше. Інвентаризація проводилась станом на 31.01.08 згідно відповідного акту, що є у справі (т. 8, а.с. 25-30). Дані цієї інвентаризації були основою для складання акту оцінки майна, який затверджений 31.03.08. Враховуючи, що підприємство продовжувало працювати у підготовчій до приватизації період, накопичилась нова поточна кредиторська та дебіторська заборгованість, яка і була відображена у балансі на 31.03.08, що вказаний у Статуті як кінцевий;
-інвентаризація розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами, яка оформлена відповідним актом (т. 8, а.с. 25-30), була проведена станом на 31.01.08, тому саме з цих причин до матеріалів справи був доданий передавальний баланс станом на 31.01.08. Крім того, вказаний акт містить детальний перелік підприємств-кредиторів, серед якого відсутнє ВАТ „Павлоградвугілля”. До суду ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” додало розподільчий баланс станом на 31.03.08 (на який є посилання у Статуті цього товариства), з якого також не вбачається про існування спірної заборгованості по цій справі перед позивачем;
-за наявними у справі документами, у тому числі передавального балансу станом на 31.01.08 та акту інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами станом на 31.01.08, які є належними доказами, суд дійшов висновку про те, що зобов’язання першого відповідача по цій справі перед ВАТ „Павлоградвугілля” до другого відповідача ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” передані не були;
-приймаючи до уваги чинність положення п. 3.3 Статуту ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика”, на даний час зазначене товариство не є правонаступником відповідача - ТОВ „Вугілля-Південь” по спірним правовідносинам цієї справи;
-про перетворення підприємства відповідача була здійснена публікація у Бюлетені державної реєстрації № 94 (4) 2008 року відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу України, що давало право позивачу як кредитору звернутись до першого відповідача зі своїми кредиторськими вимогами;
-юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, а тому перший відповідач по справі –ТОВ “Вугілля Південь” є припиненим 23.04.08;
-відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано, а тому провадження у справі стосовно першого відповідача підлягає припиненню, у задоволенні позову стосовно другого відповідача слід відмовити за необґрунтованістю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 13.03.09 у справі №14/252(13/36(1/41), позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 20.03.09 №8/1923 та доповнення до неї від 09.04.09 №8/2449, у яких просить згадане рішення скасувати, здійснити заміну ТОВ „Вугілля-Південь” на його правонаступника - ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика”, стягнути з ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” на користь позивача збитки у сумі 1741224 грн. 95 коп.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що, на його думку:
-оскаржуване рішення у даній справі винесене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 104, 107, 108 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України, ст.ст. 25, 80, 11112 Господарського процесуального кодексу України;
-господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення вірно встановлено, що ТОВ „Вугілля-Південь” має невиконані перед позивачем зобов’язання відносно невідвантаженої готової продукції із давальницької сировини в кількості 13341,088 тон, з урахуванням заяви від 20.06.08 №8/5492 про зменшення ціни позову;
-висновки суду першої інстанції відносно правонаступництва не відповідають обставинам даної справи та нормам діючого законодавства;
-відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації;
-з матеріалів даної справи вбачається, що має місце перехід усієї сукупності прав та обов’язків ТОВ „Вугілля-Південь” до правонаступника –ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика”. При цьому майно особи як сукупність прав і обов’язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов’язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні;
-у зв’язку з тим, що до новоутвореного суб’єкта господарювання переходять усі майнові права й обов’язки попереднього суб’єкта господарювання, твердження ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” про те, що воно не є правонаступником по зобов’язанню перед ВАТ „Павлоградвугілля”, яке витікає із договору ТОВ „Вугілля-Південь” на переробку давальницької сировини у вугільну продукцію від 26.01.04 за №226-Д, не відповідає чинному законодавству; не зважаючи на це, з даним твердженням ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” погодився суд першої інстанції та поклав його в основу рішення від 13.03.09 про відмову у позові;
-господарським судом Луганської області не з’ясовано, який із документів повинен був складатися ТОВ „Вугілля-Південь” у разі перетворення: розподільчий баланс чи передавальний баланс та яким по суті є „розподільчий баланс”, вказаний у Статуті новоствореного підприємства;
-висновок суду першої інстанції що відповідно до пункту 3.3 Статуту ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” стало правонаступником майнових прав ТОВ „Вугілля-Південь” згідно з актом оцінки майна від 31.03.08 за розподільчим балансом від 31.03.08 безпідставний;
-вже після винесення господарським судом Луганської області рішення від 13.03.09 ВАТ „Павлоградвугілля” стало відомо, що ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” є правонаступником щодо прав і обов’язків ТОВ „Вугілля-Південь”, що підтверджується ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 22.07.08 у справі №1/55. Рішення у даній справі вступило в законну силу; при розгляді даної справи ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” подало до суду пояснення, в якому зазначило, що розподільчий баланс, вказаний у Статуті ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика”, по суті є передавальним балансом, а в Статуті допущено помилку, тобто замість слова „розподільчий” слід було вказати передавальний баланс. З урахуванням цього, слід вважати встановленим факт універсального правонаступництва ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” щодо прав і обов’язків ТОВ „Вугілля-Південь”;
-суд першої інстанції повинен був здійснити заміну ТОВ „Вугілля-Південь” його правонаступником ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика”.
У відзиві на апеляційну скаргу від 16.04.09 №280/1 ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” доводи позивача відхилило, просить оскаржуване рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 01.04.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”, м. Павлоград Дніпропетровської області, від 20.03.09 №8/1923 на рішення господарського суду Луганської області від 13.03.09 у справі №14/252(13/36(1/41) призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Іноземцева Л.В., суддя - Баннова Т.М., суддя - Журавльова Л.І.
У зв’язку з виходом з відпустки судді Бойченка К.І. та з метою забезпечення рівномірного навантаження на суддів розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 13.04.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, головуючого суддю Іноземцеву Л.В. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №14/252(13/36(1/41) та введено до складу цієї колегії головуючого суддю Бойченко К.І.
У зв’язку з відпусткою суддів Баннової Т.М. та Журавльової Л.І. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.05.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суддів Баннову Т.М. та Журавльову Л.І. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №14/252(13/36(1/41) та введено до складу цієї колегії суддів Іноземцеву Л.В. та Лазненко Л.Л.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників позивача та ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що у порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України ТОВ „Вугілля-Південь” підлягає заміні його правонаступником – Відкритим акціонерним товариством „Стахановська збагачувальна фабрика”, яке слід вважати належним відповідачем у даній справі, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судовою колегією встановлено, що державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугілля-Південь” була припинена 23.04.08, номер запису –13921120017000080, про що свідчить штамп на Статуті товариства та на Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи –ТОВ “Вугілля - Південь”.
Згідно зі ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Відповідно до ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Пунктом 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено припинення провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.
Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам –правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Матеріалами справи не підтверджено, що ТОВ „Вугілля-Південь” припинило свою діяльність саме в результаті ліквідації.
З урахуванням того, що підстави припинення провадження у справі визначені статтею 80 Господарського процесуального кодексу України є вичерпними та не передбачають припинення провадження у справі внаслідок припинення юридичної особи в результаті перетворення, висновок суду першої інстанції про застосування п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України є помилковим.
З матеріалів справи вбачається, що ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” засновано шляхом перетворення ТОВ „Вугілля-Південь” у ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” відповідно до Законів України „Про приватизацію державного майна”, „Про господарські товариства”, що відображено в Статуті ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика”.
Статтею 108 Цивільного кодексу України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Відповідну норму містить і ч. 5 ст. 59 Господарського кодексу України, згідно якої у разі перетворення одного суб’єкта господарювання в інший до новоутвореного суб’єкта господарювання переходять усі майнові права і обов’язки попереднього суб’єкта господарювання.
Отже, посилання в пункті 3.3. Статуту ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” щодо його правонаступництва майнових прав ТОВ „Вугілля-Південь” згідно з актом оцінки майна від 31.03.08 та розподільчим балансом від 31.03.08 не приймається апеляційною інстанцією до уваги, оскільки згідно вимог статті 108 Цивільного кодексу України до нової юридичної особи перейшло усе майно, усі права та обов’язки попередньої юридичної особи.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
У зв’язку з тим, що перетворення юридичної особи має наслідком заміну сторони матеріального правовідношення, місцевому господарському суду слід було здійснити і відповідну заміну на підставі норм процесуального права. Тобто, у даному випадку, підлягає застосуванню ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, а тому, судова колегія здійснює заміну ТОВ „Вугілля-Південь” його правонаступником –Відкритим акціонерним товариством „Стахановська збагачувальна фабрика”, яке і слід вважати належним відповідачем у справі.
З матеріалів даної справи вбачається, що 26.01.04 між Відкритим акціонерним товариством „Державна холдингова компанія „Павлоградвугілля” (правонаступником якого, відповідно до пункту 1.2 Статуту є позивач у справі) та ТОВ „Вугілля-Південь” (правонаступником якого є ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика”) укладений договір №Д-226, відповідно до пункту 1.1. якого замовник (позивач у справі) прийняв зобов’язання рівномірно відвантажити виконавцю (ТОВ „Вугілля-Південь”) сировину (рядове вугілля) - на умовах SPT (Інкотермс 2000, пункт розвантаження фабрики), а виконавець зобов'язався здійснити приймання та переробку сировини у вугільну продукцію-концентрат (продукцію), а також здійснити відвантаження продукції замовнику (вантажоотримувачу) за реквізитами та на умовах, обумовлених даним договором та специфікаціями (т. 1, а.с.14-23).
Відповідно до пункту 2.2.3 договору замовник (позивач у справі) зобов’язався актом приймання-передачі продукції, формами 6-ТЄК і УПД-42 посвідчити надання виконавцем (ТОВ „Вугілля-Південь”), правонаступником якого є належний відповідач у справі –ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика”, послуг по виготовленню, відвантаженню продукції у повному обсязі.
Згідно з пунктом 2.4 договору сторони домовилися про підписання кожні 15 днів або за необхідністю актів звернення приймання-передачі сировини та продукції, в яких вказувати сальдо взаєморозрахунків.
Відповідно до пункту 4.3 договору моментом виконання виконавцем зобов’язань по відвантаженню продукції споживачу (вантажоотримувачу) вважається дата, вказана в залізничній накладній або квитанції станції вантажовідправника.
Відвантаження продукції здійснюється виконавцем протягом 3-х календарних днів (якщо інші строки не обумовлені в специфікаціях) від дати надходження сировини виконавцю, вказаній в залізничній накладній або в залізничній квитанції на станції виконавця.
За умовами пункту 4.4 договору виготовлена виконавцем продукція відвантажується замовнику (вантажоотримувачу), вказаному в дорученнях на відвантаження замовником або в специфікаціях до договору.
Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом безготівкових платежів в національній валюті України протягом 8-ми банківських днів з дня одержання рахунку замовником від виконавця на оплату послуг по переробці та відвантаженню (пункт 5.2 договору).
За розрахунком позивача від нього у липні 2004 року відповідач отримав 50760,7 тон рядового вугілля марки ДГр 0-200 і 12552,80 тон рядового вугілля марки Гр 0-200.
Відповідно до акту звірення рядового вугілля, що надійшло, та відвантажених продуктів збагачення за червень 2004 року по філії „Шахта „Дніпровська” від 30.06.04 залишок рядового вугілля, не переробленого відповідачем, становив 2103,60 тон (т. 2, а.с. 49).
Всього кількість вугілля, переданого на переробку у спірний період складає за розрахунком позивача 65417,1 тон у тому числі: 50760,7 тон рядового вугілля марки ДГр 0-200; 12552,80 тон рядового вугілля марки Гр 0-200 та 2103,6 тон вугілля –залишку по філії позивача „Шахта „Дніпровська”.
Факт відвантаження позивачем сировини підтверджується залізничними квитанціями про приймання вантажу (т. 1, а.с. 24-150, т.2, а.с.1-45).
За остаточними позовними вимогами позивач наполягає на стягненні з відповідача збитків у сумі 1741224 грн. 95 коп., які складаються з вартості вугільної продукції, виготовленої відповідачем з рядового вугілля, переданого позивачем відповідачу на переробку, та втраченої позивачем у зв’язку з неправомірними діями відповідача, які кваліфікуються у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України як реальні збитки.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у липні 2004 року не виконав його заявку від 07.07.04 №1091 щодо відвантаження переробленої, з вищевказаної кількості сировини, вугільної продукції за вказаними у заявці даними.
За розрахунком позивача відповідач у липні 2004 року вугільну продукцію вантажоотримувачам відвантажив частково, залишок невідвантаженого вугільного концентрату у липні 2004 року склав 13622,479 тон (5884,061 тона –марки ГСШ-0,13 та 7738,418 тон –марки ДГСШ 0,13), вартість якого (без урахування податку на додану вартість та послуги по переробці сировини) складає суму збитків, що оспорюється, у розмірі 1741224 грн. 95 коп.
Претензією від 11.12.06 №8/7720 (т. 2, а.с. 70) позивач повідомив відповідача про втрату інтересу до виконання зобов’язань останнього за вищевказаною заявкою та потребував відшкодувати збитки у сумі 2575294 грн. 75 коп.
В нормативне обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 22, 611, 612, ч. ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.
Господарським судом Луганської області під час розгляду даної справи не враховано, що згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
За умовами п. 2.1.3 договору виконавець за договором (відповідач) зобов’язувався здійснити замовлення плану перевезень вугільної продукції, яка відвантажується для замовника (вантажоотримувача) згідно заявці останнього.
Пунктом 2.2.1 договору позивач зобов’язувався погоджувати на наступний місяць у Специфікаціях умови на продукцію і сировину (рядові вугілля) не пізніше 25-го числа поточного місяця.
Відповідно до п. 2.2.2 договору позивач брав на себе зобов’язання надати відповідачу загальну заявку „в кількості вагонів” на відвантаження вугільної продукції за 20-ть календарних днів до початку місяця відвантаження для оформлення планів перевезень по залізниці з зазначенням реквізитів відвантаження вантажоотримувача.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що передбачені п. 2.2.1 договору Специфікації, у тому числі у червні 2004 року, позивачем не складались та, відповідно, з відповідачем не узгоджувались.
Позивач стверджує, що заявлені до стягнення збитки йому заподіяні відповідачем в результаті невиконання останнім своїх зобов’язань у липні 2004 року, та у зв’язку з прострочкою виконання - втрати інтересу до його виконання.
Але, як свідчать матеріали даної справи, позивачем не доведено факту своєчасного виконання свого зобов’язання, передбаченого умовами п. 2.2.2 договору, щодо надання відповідачу заявки не пізніше, ніж за 20-ть календарних днів до початку періоду, що оспорюється, тобто, у даному випадку –не пізніше 10-го червня 2004 року.
Згідно з п. 2.2 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 09.12.02 №873 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.02 за №1030/7318, згідно з договором про організацію перевезень не пізніше 12 днів до початку наступного місяця відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів, оформлене на бланках форми ГУ-12 або форми ГУ-12К, надруковане без виправлень, за підписом і печаткою відправника у трьох примірниках із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тонах. Замовлення оформляється окремо для кожної номенклатури вантажу, для кожної станції відправлення із зазначенням залізниць призначення, а для вантажів, що перевозяться у місцевому сполученні, - і станцій призначення.
Невиконання позивачем своїх зобов’язань, передбачених п. 2.2.2 договору, а саме, у даному випадку, щодо надання відповідачу до 10 червня 2004 року до початку місяця навантаження, тобто липня 2004 року, загальної заявки „в кількості вагонів” позбавило останнього надати залізниці місячне замовлення на перевезення вантажів в періоді, що оспорюється, а відтак, і свої зобов’язання щодо відвантаження необхідної кількості вугільного концентрату у періоду, що оспорюється.
Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що відвантаження виконавцем (відповідачем) вугільної продукції здійснюється протягом 3-х календарних днів від дати надходження сировини виконавцю (відповідачу), зазначеної у залізничній накладній або залізничній квитанції на станції виконавця (відповідача).
Умовами п. 4.4 договору сторони встановили, що виготовлена виконавцем продукція відвантажується виконавцем замовнику (вантажоотримувачу), зазначеному в дорученнях на відвантаження замовником, або в Специфікаціях до даного договору.
Виконання відповідачем умов п.п. 4.3, 4.4 договору пов’язано зі своєчасним виконанням позивачем своїх зобов’язань, передбачених вищевказаними умовами п. 2.2.2 договору.
Із заявці від 07.07.04 №1091 (т. 2, а.с. 59), на яку посилається позивач, слідує, що він замовив відповідачу відвантажити у липні 2004 року на адресу Бурштинської ТЕС 38000 тон вугільного концентрату, а на адресу Запорізької ТЕС –20000 тон вугільного концентрату.
Дана заявка подана позивачем 07.07.04, що підтверджено відповідачем у письмових поясненнях (т. 5, а.с. 42).
Крім того, що згадана заявка подана позивачем несвоєчасно, вона ще і не містить всіх необхідних реквізитів вантажоотримувачів, а саме: відсутні зазначення станції призначення, адреси і коди вантажоотримувачів, а також у цій заявці не визначено у якому обсязі та якої саме марки –ГСШ 0-13 чи ДГСШ 0-13 вугілля необхідно відвантажити вказаним вантажоотримувачам із загальної кількості.
Матеріали справи свідчать про те, що за період з 01.07.04 по 06.07.04 включно відповідач взагалі не мав будь-яких даних про те, у якій кількості, якому вантажоодержувачу та якої марки необхідно відвантажити вугілля у період з 1-го по 6-те липня 2004 року включно.
Таких даних він не мав з причин невиконання позивачем своїх зобов’язань, тобто, зобов’язань, передбачених п. 2.2.2 договору.
Частина 8 пункту 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначає відшкодування збитків як один із способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно з п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, з одного боку, є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), з іншого боку –доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов’язання, якого припустився боржник. Однак позивачем не доведено причинний зв’язок між збитками та простроченням боржника, тобто відповідача.
У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (пункт 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором (частини 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з п. 5.2 договору №226 розрахунки між сторонами виконуються шляхом безготівкових платежів у національній валюті України протягом 8-ми банківських днів з дня отримання рахунків Замовником від Виконавця на сплату послуг з переробки та відвантаженню.
Відповідач зазначає, що враховуючи позовні вимоги заявлені за період –липень 2004 року та інші періоди не заявлялись, а також те, що термін зберігання документів (3 роки) минув, відповідач не надав інформацію та документи про сплату за період з січня 2004 року, а надав лише з червня по липень 2004 року.
Стосовно пред’явлення рахунків відповідач пояснив наступне.
Позивачу були надані рахунки від 30.06.04 №125 –за користування вагонами, №126 –за послуги з переробки, №127 –за послуги ПТУ. Рахунок №126 від 30.06.04 містить заборгованість за послуги з переробки рядового вугілля за періоди: частково на червень 2004 року у розмірі 599332 грн. 80 коп., та за інші періоди 2004 року у розмірі 92081 грн. 40 коп.
Позивачу були надані рахунки від 30.07.04 №215 –за послуги ПТУ, №216 –за послуги з переробки, №127 –за користування вагонами. Рахунок №216 від 30.07.04 містить заборгованість за послуги з переробки рядового вугілля за періоди: частково на червень 2004 року у розмірі 48774 грн. 55 коп. та за липень 2004 року у розмірі 311020 грн. 05 коп.
Ці доводи відповідача позивачем не оспорені.
Згідно акту звірення розрахунків станом на 01.11.04 заборгованість позивача за договором №226 становила 2712268 грн. 18 коп., яка була частково погашена позивачем шляхом проведення заліку однорідних зустрічних вимог відповідно до заяви від 04.05.04 №4-45/2407 (копії акту звірення та заяви надаються у додатках №8 та №9). На день підписання цього доповнення заборгованість позивача за договором №226 складає суму 595137 грн. 48 коп. Не сплачені залишились рахунки від 30.07.04: №217, №216 та частково №215 на суму 127880 грн. 78 коп.
У доповненні до відзиву відповідач пояснив, що заявку на відвантаження вугільного концентрату від 07.07.04 №1091 відповідач не отримував, що судовою колегією оцінюється критично, оскільки у раніше наданих поясненнях факт її отримання їм було визнано.
Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Позивачем не доведено, за яких підстав заявлені до стягнення збитки є реальними, та чому ці збитки полягають у вигляді вартості втраченої готової вугільної продукції.
Матеріалами справи не підтверджується факт втрати вугільної продукції, яка залишилась невідвантаженою відповідачем на суму, що оспорюється.
При цьому позивач стверджує, що втрачена вона позивачем з вини відповідача, що ним не доведено.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість, безпідставність та недоведеність позовних вимог, а тому доводи апелянта щодо доведеності позовних вимог залишає поза увагою, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, судовою колегією рішення господарського суду Луганської області від 13.03.09 у справі №14/252(13/36(1/41) скасовується на підставі п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є незаконним, та приймається нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. за позовом, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 8706 грн. 12 коп. за апеляційною скаргою покладаються на позивача –Відкрите акціонерне товариство „Павлоградвугілля”, м. Павлоград Дніпропетровської області.
Відкритому акціонерному товариству „Павлоградвугілля”, м. Павлоград Дніпропетровської області, ідентифікаційний код №00178353, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93 слід повернути з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 00 грн. 88 коп., перераховане за платіжним дорученням №2068 від 19.03.09, яке знаходиться у матеріалах справи №14/252(13/36(1/41).
У судовому засіданні за згодою представників позивача та ВАТ „Стахановська збагачувальна фабрика” оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.
Керуючись ст. ст. 25, 43, 47, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Здійснити заміну Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугілля-Південь”, м. Теплогірськ Луганської області, ідентифікаційний код №20328151, його правонаступником - Відкритим акціонерним товариством „Стахановська збагачувальна фабрика”, м. Теплогірськ Луганської області, ідентифікаційний код №20328151, яке вважати належним відповідачем у справі №14/252(13/36(1/41).
2.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”, м. Павлоград Дніпропетровської області, від 20.03.09 №8/1923 на рішення господарського суду Луганської області від 13.03.09 у справі №14/252(13/36(1/41) задовольнити частково.
3.Рішення господарського суду Луганської області від 13.03.09 у справі №14/252(13/36(1/41) скасувати.
4.Прийняти нове рішення.
5.У задоволенні позову відмовити.
6.Судові витрати за позовом та за апеляційною скаргою покласти на позивача –Відкрите акціонерне товариство „Павлоградвугілля”, м. Павлоград Дніпропетровської області.
7.Повернути Відкритому акціонерному товариству „Павлоградвугілля”, м. Павлоград Дніпропетровської області, ідентифікаційний код №00178353, з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 00 грн. 88 коп., перераховане за платіжним дорученням №2068 від 19.03.09, яке знаходиться у матеріалах справи №14/252(13/36(1/41).
Підставою повернення державного мита з Державного бюджету України є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя Л.В. Іноземцева
Суддя Л.Л. Лазненко