ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.06.2009 року Справа № 16/286
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Баннової Т.М.
Єжової С.С.
секретар судового засідання: Шабадаш Д.С.
за участю представників:
від заявника: -Кадацький М.В., прокурор відділу представництва
інтересів громадян та держави в судах прокуратури
області, посвідчення №295 від 14.06.07;
від позивача: -Торбенко Є.В., головний спеціаліст відділу земельних
відносин УФЕА та Лисичанської міської ради,
дов. №5234-01/16 від 25.12.08;
від відповідача: -ОСОБА_1, представник за дов. №831 від 29.04.09;
розглянувши
у судовому засіданні
апеляційне подання Прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 09.02.09
по справі №16/286 (суддя –Шеліхіна Р.М.)
за позовом Прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області
до відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_6, м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 52049 грн. 00 коп.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2008 року Прокурор м. Лисичанська Луганської області (далі за текстом –прокурор, заявник) в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області (далі за текстом –Лисичанська міська рада, позивач), звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою №вих 6559-08 від 08.12.08 про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_6, м. Лисичанськ Луганської області (далі за текстом –приватний підприємець ОСОБА_6, відповідач), на користь позивача збитків у сумі 52049 грн. 00 коп., заподіяних територіальній громаді м. Лисичанська внаслідок зайняття земельної ділянки, об’єкта комунальної власності територіальної громади м. Лисичанська, без достатніх правових підстав за період з 24.03.05 по 01.12.08.
В обґрунтування позову прокурор посилається на положення ст.ст. 13, 41, 121 Конституції України, ст.ст. 11, 22, 319, 324, 509, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 78, 83, 90, ч. 3 ст. 125, ст. 206, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 4 Закону України „Про власність”, ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”.
У листі від 06.02.09 №616-09 заявник додатково вказує нормативне обґрунтування позовних вимог і зазначає про порушення відповідачем права власності позивача на земельну ділянку, внаслідок чого позивачеві спричинені збитки, відшкодування яких передбачено ст. 22 Цивільного кодексу України. Також заявник вказує, що по придбанню відповідачем нерухомого майна у власність, у відповідача виникає обов’язок негайно оформити право користування земельною ділянкою у відповідності до вимог ст. 125 Земельного кодексу України, на якій розташовано нерухоме майно, а інакше відбувається порушення права позивача на отримання доходу від плати за землю.
В частині обґрунтування розрахунку заявлених збитків у вказаному листі заявник зазначив, що розмір розрахованих збитків за повний рік дорівнює річному розміру орендної плати.
Доказами, підтверджуючими факт безпідставного користування відповідачем земельною ділянкою, прокурор вказує: рішення Лисичанської міської ради від 26.07.07 №340 “Про надання земельних ділянок в оренду і припинення права користування ними”, яким відповідачу затверджено проект землеустрою, надано право на користування земельною ділянкою на підставі оформленого договору оренди земельної ділянки і зобов’язано відповідача оформити у встановленому законом порядку договір оренди землі; договір купівлі-продажу від 12.01.05, за яким відповідач став власником нерухомого майна; акт управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області держземінспекції України Державного комітету України по земельних ресурсах від 20.08.08 №472, яким встановлено порушення відповідачем рішення Лисичанської міської ради від 26.07.07 №340.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.02.09 у справі №16/286 у задоволенні позову відмовлено.
Дане рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:
-положеннями ст. 19 Конституції України, ст. 22, ст. 623 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, ч. 6 ст. 93, ст. ст. 120, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 19, ст. 21, ч. 1 ст. 31 Закону України „Про оренду землі”, п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. ст. 2, 5, 13, 14, 15 Закону України „Про плату за землю”, ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування”, п.п. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2, преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.00;
-правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
-компетенція позивача по реалізації права власності на землю визначена Конституцією України, Законом України “Про місцеве самоврядування”, Земельним кодексом України та іншими законами;
-право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації;
-право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації;
-право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону;
-оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі;
-питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку;
-відповідач набув у власність за договором купівлі-продажу об’єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці територіальної громади міста Лисичанська, за адресою: м. Лисичанськ, вул. ім. Потапенка, буд.341 “а”; відповідач відповідно вимог чинного законодавства не має прав ні власника, ні землекористувача спірної земельної ділянки;
-використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель;
-об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або у користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач;
-плата (податок) за землю належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі); орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою;
-розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України „Про плату за землю”);
-підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, договір оренди такої земельної ділянки;
-платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями; подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій; податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів;
-до відповідача контролюючим органом за спірний період не застосовані заходи по стягненню плати за землю та не прийнято заходи відповідальності відповідача за порушення земельного законодавства;
-обов’язок по відшкодуванню збитків настає для суб’єктів господарювання у разі порушення господарського зобов’язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору або такий обов’язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин; даний спір виник з приводу шкоди, спричиненої місцевому бюджету м. Лисичанська, тобто, правовідносини по сплаті загальнообов’язкових платежів та податків до місцевого бюджету є об’єктом спричинення шкоди, а сама шкода - це є збитки у вигляді недоїмки обов’язкового платежу - не сплаченої до місцевого бюджету орендної плати за земельну ділянку. Орендна плата не сплачена в результаті відсутності договору на оренду земельної ділянки;
-визначений прокурором та позивачем спосіб захисту порушеного права та особи, в інтересах яких мають бути заявлені вимоги про ненадходження у місцевий бюджет грошей, суперечить закону і фактичним правовідносинам між сторонами спору. Суперечать доданим до справи матеріалам і вимогам закону;
-використання землі без оформлення для цього правових підстав заборонено. Відповідальність у вигляді стягнення збитків в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин як упущеної вигоди для місцевого бюджету за фактичне використання земельної ділянки без оформлення договору оренди Земельним кодексом України не встановлена, як не встановлена така відповідальність Цивільним та Господарським кодексами України;
-міськрада не є суб’єктом господарювання, який може мати прибуток. Норма України визначає втрачену вигоду, як доход суб’єкта господарювання, і обчислюється такий доход шляхом зменшення суми валового доходу на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань. Вочевидь, що визначення предмету спору, позивача у справі та обґрунтування позовних вимог є неправильним;
-за відсутністю між сторонами договору оренди та державного акту на землю, безпідставно планувати надходження плати за землю до місцевого бюджету, тобто, реальне одержання доходу;
-заявником, в порушення вимог, не доведено суду, які дії відповідача по завданню позивачу збитків є неправомірними, не доведено чи є між ними і завданими збитками безпосередній причинний зв’язок та не доведена вина відповідача. В матеріалах справи відсутні навіть документи, на підставі яких можна зробити висновок про розмір фактично зайнятої відповідачем земельної ділянки. Відсутня технічна документація (у повному обсязі) по земле відводу та грошової оцінці земельної ділянки;
-в даних правовідносинах самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки не вбачається, оскільки земля використовувалась на підставі укладеного договору купівлі-продажу відповідачем нерухомого майна від 12.01.05, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що правове обґрунтування позову не відповідає суті фактичних правовідносин між сторонами у справі;
-у будь-якому разі право на землю ніколи не переходить “автоматично” до набувача (власника) нерухомості, що розташована на цій землі. Право на користування землею надає державний акт на постійне користування землею (тільки державним і комунальним підприємствам, організаціям) і цивільно-правові договори. Обов’язок у відповідача по оформленню договору на право тимчасового платного користування землею на умовах оренди виник на підставі постановленого Лисичанською міською радою рішення від 26.07.07 №340 “Про надання земельних ділянок в оренду і припинення права користування ними”.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 09.02.09 у справі №16/286, прокурор подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційне подання від 23.03.09 №вих.1493-09, у якому просить згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційного подання прокурор посилається на те, що:
-суд першої інстанції при винесення оскаржуваного рішення помилково дійшов висновку про те, що прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки у вигляді орендної плати за землю;
-також помилково суд першої інстанції вважає, що „спір виник з приводу шкоди, спричиненої місцевому бюджету м. Лисичанська, тобто правовідносини по сплаті загальнообов’язкових платежів та податків до місцевого бюджету є об’єктом спричинення шкоди, а сама шкода, це збитки у вигляді недоїмки обов’язкового платежу –несплаченої до місцевого бюджету орендної плати за земельну ділянку”;
-зважаючи на те, що відповідачем неоформлене право власності або право користування відповідною земельною ділянкою, позовні вимоги прокурора м. Лисичанська стосуються стягнення збитків, заподіяних внаслідок безпідставного користування земельною ділянкою, а не недоїмки з обов’язкового платежу;
-вважає висновок суду першої інстанції про те, що „заявником, в порушення ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, які дії відповідача по завданню позивачу збитків є неправомірними, не доведено, чи є між ними і завданими збитками безпосередній причинний зв’язок та недоведена вина відповідача” є незрозумілим та неправильним, оскільки у позовній заяві прокурора м. Лисичанська чітко зазначено, що збитки, відшкодування яких передбачено положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України, заподіяні позивачу внаслідок невиконання відповідачем вимог ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, в якій зазначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється;
-вважає неправомірним застосування господарським судом Луганської області положень Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо спірних правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем;
-вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що „Відповідальність у вигляді стягнення збитків внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин як упущеної вигоди для місцевого бюджету за фактичне використання земельної ділянки без оформлення договору оренди Земельним кодексом України не встановлена, як не встановлена така відповідальність Цивільним та Господарським кодексами України”, оскільки ст. 156 Земельного кодексу України передбачене відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на підставі неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки та ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування упущеної вигоди у вигляді доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарського діяльності другою стороною передбачене ст. 224 Господарського кодексу України;
-господарський суд Луганської області внаслідок неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права, прийняв неправильне рішення у справі №16/286 від 09.02.09.
Позивач –Лисичанська міська рада, м. Лисичанськ Луганської області, у відзиві від 17.04.09 №Т-28-01/16 підтримав апеляційне подання прокурора м. Лисичанська Луганської області та просить рішенням господарського суду Луганської області від 09.02.09 у справі №16/286 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач заперечив проти апеляційного подання прокурора оскаржуване рішення суду першої інстанції просить скасувати та припинити провадження у даній справі.
05.05.09 представником відповідача до Луганського апеляційного господарського суду було надано клопотання про перенесення слухання даної справи на іншу дату та надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи №16/286. Дане клопотання було предметом розгляду судовому засіданні та судовою колегією задоволено, а тому відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.05.09 було оголошено перерву до 07.05.09 об 11 годині 30 хвилин.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 02.04.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційного подання Прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області, від 23.03.09 №вих1493-09 на рішення господарського суду Луганської області від 09.02.09 у справі №16/286 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Семендяєва І.В., суддя - Баннова Т.М., суддя - Парамонова Т.Ф.
У зв’язку з виходом з відпустки судді Бойченка К.І. та з метою забезпечення рівномірного навантаження на суддів розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 13.04.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, головуючого суддю Семендяєву І.В. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційного подання у справі №16/286 та введено до складу цієї колегії головуючого суддю Бойченко К.І.
У зв’язку з відпусткою судді Парамонової Т.Ф. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 01.06.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суддю Парамонову Т.Ф. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційного подання у справі №16/286 та введено до складу цієї колегії суддю Єжову С.С.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційного подання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Прокурор у позові вказує на те, що:
-на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.01.05 (дата державної реєстрації права власності 24.03.05) відповідач - Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_6, набув право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1;
-площа земельної ділянки, на котрій розміщене назване нерухоме майно, становить 3684, 0м2;
-право власності або користування цією земельною ділянкою відповідачем не оформлене;
-земельна ділянка використовується відповідачем без оформлення права на неї, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, згідно якої приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється;
-згідно доданого до позову розрахунку заявлені до стягнення збитки в сумі 52049 грн. 00 коп. розраховані позивачем за період з 24.03.05 по 01.12.08;
-позовні вимоги обґрунтовуються приписами ст.ст. 1, 2, 11, 15, 16, 22, 319, 324, 509, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 78, 83, 90, 125, 156 та п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 1, 4 Закону України „Про власність”.
Прокурор наполягає на стягненні з відповідача на користь позивача збитків, заподіяних внаслідок зайняття зазначеної земельної ділянки без достатніх правових підстав, за період з 24.03.05 до 01.12.08 у розмірі 52049 грн. 00 коп.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом прокурор надав до справи нормативне обґрунтування щодо заявлених вимог (згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України) –лист від 06.02.09 №616-09 (а.с. 26-28), позовні вимоги обґрунтовує приписами ст.ст. 83, ч.2 ст. 92, ч. 2, 3 ст. 125 Земельного кодексу України; ч. 2 ст. 2 Закону України „Про плату за землю”; ч. 3 ст. 11, ст.ст. 22, 319, 509 Цивільного кодексу України; ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України.
Прокурор вказує на те, що розмір розрахованих збитків за повний розрахунковий рік дорівнює річному розміру орендної плати, а за неповний рік дорівнює річному розміру орендної плати поділеному на кількість днів у році та помноженому на кількість днів безпідставного використання земельної ділянки.
Судова колегія вважає, що матеріали даної справи свідчать про те, що фізична особа ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення, майна), яка підлягає продажу на аукціоні від 12.01.05 (дата державної реєстрації права власності 24.03.05), який посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Скринник П.А. та зареєстрований 07.03.05 у реєстрі за №493144, придбав у Державного підприємства „Управління житлово-комунального господарства” нерухоме майно –адміністративну будівлю (літ. А,а загальною площею 70,90 кв.м); будівлю (літ. Б„б-б” загальною площею 454,40 кв.м); склад (літ. В зальною площею 48,00 кв.м); склад (літ. И,и загальною площею 20,70 кв.м); навіс (літ. Д); склад (літ. Г,г); склад (літ. Ж); огорожа та споруди №1-3,1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та розташоване на земельній ділянці загальною площею 0, 3684 га (далі за текстом - договір).
Оскільки вищезазначене майно відповідач придбав не як приватний підприємець, а як фізична особа, то вищевказаний договір створював цивільні права та обов’язки саме фізичної особи ОСОБА_6
В матеріалах даної справи відсутні відомості про те, що придбання ОСОБА_6 зазначеного у договорі майна пов’язано з його підприємницькою діяльністю.
З матеріалів справи також слідує, що фізична особа ОСОБА_6 звернувся до позивача із заявою б/н від 14.06.07, у якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати вищезгадану земельну ділянку в оренду строком на 10-ть років для експлуатації і розміщення комплексу виробничих будинків і споруд, тобто - майна, придбаного за договором (а.с. 13).
Прокурором до позову наданий витяг з рішення двадцять другої сесії п’ятого скликання Лисичанської міської ради №340 від 26.07.07 „Про надання земельних ділянок в оренду і припинення права користування ними” (а.с. 14), згідно якого фізичній особі ОСОБА_6 затверджено проект землеустрою про відвід земельної ділянки, вирішено надати фізичній особі ОСОБА_6 в оренду строком на 10-ть років земельну ділянку площею 0,3684 га для експлуатації і розміщення комплексу виробничих будинків і споруд за адресою: АДРЕСА_1, зобов’язано фізичну особу ОСОБА_6 у місячний термін укласти договір земельної ділянки.
Згідно довідки відділу по ринковим відносинам Лисичанської міської ради №3851 (а.с.20) 29.08.02 за №25370376Ф0112884 здійснена державна реєстрація фізичної особи –підприємця ОСОБА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_1, рішення щодо припинення підприємницької діяльності підприємця ОСОБА_6 не приймалося, у стані припинення не перебуває (станом на 25.12.08).
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України “Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Враховуючи те, що хоча зазначений прокурором склад учасників спору і відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України на момент пред’явлення позову у зв’язку із безпідставним зазначенням відповідачем по справі ОСОБА_6 саме як приватного підприємця, характер спірних правовідносин не носить господарський характер.
З огляду на наведене, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
В силу п. 6 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності.
Таким чином, оскаржуване рішення слід скасувати та провадження у даній справі необхідно припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки прокурором ні за позовом, ні за апеляційним поданням державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до Державного бюджету України сплачені не були у зв’язку з його звільненням у встановленому законодавством порядку від їх сплати, то питання щодо судових витрат не вирішується.
У судовому засіданні за згодою прокурора та представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.
Керуючись ст. 43, ч. 3 ст. 77, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.85, 99, 101, п. 3 ст. 103, п. 4 ч. 1, п. 6 ч. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційне подання Прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області, від 23.03.09 № вих 1493-09 на рішення господарського суду Луганської області від 09.02.09 у справі №16/286 задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 09.02.09 у справі №16/286 скасувати.
3.Провадження у справі №16/286 припинити.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя Т.М. Баннова
Суддя С.С. Єжова