ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.06.2009  року                                                                      Справа № 16/57

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:

      головуючого судді                      Бородіної Л.І.

      суддів                                          Лазненко Л.Л.

                                        Якушенко Р.Є.

Склад судової колегії призначений розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.05.2009.

    При секретарі

     судового засідання                   Жиленко Д.В.

     та за участю представників сторін:

     від позивача                                       не прибув

     від відповідача                      не прибув

     Розглянувши

     апеляційну скаргу                      Відділення виконавчої дирекції

                                                  Фонду соціального страхування від нещасних

                                                  випадків на виробництві та професійних захворювань

                                                  України в м.Антрациті Луганської області, м.Антрацит

                                                  Луганської області

     на рішення

     господарського суду                  Луганської області

                                                          від 13.04.2009

     у справі                                                 № 16/57 (суддя Шеліхіна Р.М.)

     за позовом                                    Відділення виконавчої дирекції

                                                  Фонду соціального страхування від нещасних

                                                  випадків на виробництві та професійних захворювань          

                                                  України в м.Антрациті Луганської області, м.Антрацит

                                                  Луганської області

                                                                                                                                                                                                                                                                

     до відповідача                                    Відкритого акціонерного товариства

                                                „Краснолуцьке автотранспортне підприємство № 10969”,

м.Красний Луч Луганської області

                                             

    про                                          стягнення 26023 грн. 68 коп.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 13.04.2009 у справі № 16/57 (суддя Шеліхіна Р.М.) відмовлено у задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Антрациті Луганської області, м.Антрацит Луганської області, до ВАТ „Краснолуцьке автотранспортне підприємство № 10969”, м.Красний Луч Луганської області, про стягнення 26023 грн. 68 коп. витрат по відшкодуванню шкоди за регресною вимогою.

          Рішення суду мотивоване тим, що правовідносини сторін щодо виплати і відшкодування страхових виплат регулюються відповідними нормами законодавства, що регулюють державне соціальне страхування.

Посилаючись на статті 11, 21 Основ законодавства України по загальнообов”язковому державному соціальному страхуванню, статтю 2 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, статтю 9 Закону України від 14.10.1992 № 2694-ХІІ „Про охорону праці”, місцевий господарський суд зазначив, що відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові, перекладено з роботодавця на страховика. Підприємство, сплативши певну суму страхових внесків, надалі не має нести матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення, зокрема Законами України „Про охорону праці”, „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач необґрунтовано вимагає від відповідача відшкодування страхових виплат, оскільки відповідач вже виконав свій обов’язок, сплативши страхові внески. Застосування норм частини 1 статті  1172, статті 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є безпідставним, їх положення не можуть застосовуватись до спірних відносин згідно статті 999 ЦК України. Право на пред’явлення позову на відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відповідно  до статті 1187 ЦК України мають члени сім'ї потерпілого, а не позивач. Крім цього, страхові виплати, зроблені позивачем сім'ї потерпілого не кваліфікуються як шкода, завдана потерпілому та не підпадають під дію статей 1166, 1187 ЦК України.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Антрациті Луганської області (позивач у справі) не погодилось з прийнятим рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 13.04.2009 у справі № 16/57 скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що винні дії третіх осіб, внаслідок яких робітнику причинено пошкодження здоров”я, приводять до додаткових витрат Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідач не є страхувальником потерпілого Павленко М.Я., а тому, на думку позивача, спірні відносини регулюються нормами ЦК України, які дають право відділенню на регресне відшкодування (зворотньої вимоги) заподіяної йому шкоди, зокрема статтями 1166, 1172,  1187, 1191 ЦК України.

ВАТ „Краснолуцьке автотранспортне підприємство № 10969” (відповідач у справі) заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Сторони у справі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення їм поштових  відправлень, відповідно, 14.05.2009 та 15.05.2009, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України по загальнообов”язковому державному соціальному страхуванню від 14.01.1998 № 16/98-ВР (далі –Основи) загальнообов'язкове державне соціальне страхування –це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,  безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом,  за рахунок грошових фондів,  що формуються шляхом сплати страхових  внесків власником або уповноваженим ним органом (далі –роботодавець),  громадянами,  а також бюджетних та  інших  джерел, передбачених законом.

           Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 1 статті 2 Основ).

          Згідно з частиною 1 статті 14 Основ страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та  акумуляцію  страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим  державним  соціальним страхуванням та  здійснюють  інші  функції згідно з затвердженими статутами.

          Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або  загибелі  застрахованих на виробництві визначає Закон України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі –Закон № 1105).

          Преамбулою даного Закону встановлено, що страхування від нещасного  випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

          Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1105 страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних  випадків  -  некомерційна самоврядна організація,  що  діє на підставі статуту,  який затверджується її правлінням.

          

          Згідно з положеннями Статуту Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних   захворювань   18.04.2000   № 4,   Фонд   є    некомерційною    самоврядною

організацією, що створена відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" і є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України „Про охорону праці", які ліквідуються.

          Частиною 1 статті 25 Закону № 1105 передбачено, що усі види страхових  виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями  21  та  22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування  від  нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків,  має автономну,  незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування (частина 1 статті 46 Закону № 1105).

Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень  у  системі  загальнообов'язкового  державного соціального страхування.

Визначення суб”єкта владних повноважень дається в пункті 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України), згідно з яким суб”єкт владних повноважень –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб”єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним  суб'єктом  саме  у  тих правовідносинах, у яких виник спір.

Пунктом 4 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що  компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб”єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Вказане положення містить два критерії, за якими спір можна віднести до категорії адміністративних. По-перше, позов до суду повинен бути пред”явлений суб”єктом владних повноважень, а по-друге –лише у випадках, встановлених законом.

Поняття „справа адміністративної юрисдикції" визначено у статті 3 КАС України,  і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі  законодавства,  в  тому  числі  на виконання делегованих повноважень.

              Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення  адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один  суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів,  а ці  суб'єкти  відповідно  зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

З наведеного випливає, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Антрациті Луганської області, звертаючись до суду із позовом про стягнення витрат, понесених Фондом, діяло як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб”єкт владних повноважень.

Для вирішення даного спору по суті необхідно перевірити обгрунтованість доводів позивача та дослідити питання порядку  фінансування та джерел коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків, що регулюється не цивільним або господарським законодавством, а Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності”, який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загального державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, формування та витрачання страхових коштів. Таким чином, у даному випадку для правильного вирішення спору виникає потреба вирішення публічно-правового спору.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.02.2006 № 01-8/301 „Про деякі питання, пов”язані із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів” та в Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”.

За таких обставин, місцевий господарський суд помилково вирішив спір у даній справі по суті, оскільки такий спір непідвідомчий господарському суду.

З огляду на викладене апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Антрациті Луганської області, м.Антрацит Луганської області,                  не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 13.04.2009 у справі № 16/57 слід скасувати, провадження у справі –припинити відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80  Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Питання щодо розподілу судових витрат за апеляційною скаргою не вирішується судовою колегією апеляційної інстанції, оскільки Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Антрациті Луганської області, м.Антрацит Луганської області звільнено від сплати державного мита у встановленому порядку.

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.ст.99, 101, 102, п.2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

         

          1. Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Антрациті Луганської області, м.Антрацит Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 13.04.2009 у справі № 16/57 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 13.04.2009 у справі № 16/57  скасувати.

3. Провадження по справі припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

          Головуючий суддя                                                      Л.І.Бородіна

          Суддя                                                                         Л.Л.Лазненко

Суддя                                                                              Р.Є.Якушенко

           

Надруковано 5 примірників:

1-          до справи

2-          позивачу

3-   відповідачу

4-   ГСЛО

5-   до наряду

Внесено