ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

          01.06.2009  року                                                            Справа № 13/42

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Бородіної Л.І.

          Медуниці О.Є.                                        

Склад судової колегії призначено розпорядженням від 08.05.2009.

при секретарі                    

судового засідання                    Яковлевій І.А.

за участю представників сторін:

від позивача                              Горшков В.В., дов. б/н від 19.01.2009

Фрідман Б.Я., паспорт ЕК №238741 від 20.07.1996 - директор

від відповідача                    Волчанська І.В., дов. №1-11-378 від 25.02.2009

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Товариства з обмеженою відповідальністю

                                        „Автосервіс-Лада”, м. Сєвєродонецьк

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         16.04.2009

у справі                               № 13/42 (суддя Яресько Б.В.)

за позовом                              Товариства з обмеженою відповідальністю „Автосервіс-Лада”, м. Сєвєродонецьк

до відповідача                    Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” в особі філії ВАТ КБ „Надра” Луганське регіональне управління, м. Луганськ

про                                         стягнення 21395 грн. 09 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.04.09 у справі №13/42 (суддя Яресько Б.В.) задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Автосервіс-Лада” до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” в особі філії ВАТ КБ „Надра” Луганське регіональне управління (далі банк Надра), стягнуто з відповідача збитки в сумі 156 грн. 09 коп. державне мито в сумі 1 грн.56 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позовних вимог в сумі 21239 грн. –відмовлено.

Рішення господарського суду з посиланням на  норми статей 22, 614, 623 ЦК України, 33, 34 ГПК України мотивоване доведеністю позовних вимог в сумі  156 грн. 09 коп.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду неможливість здійснювати ним  та орендарями діяльність без постачання електроенергії та відхилено доводи позивача, що протягом 13-19 січня 2009, серед яких є і вихідні дні, з урахуванням кризи в економіці країни, він та орендарі його приміщення кожного дня одержували такий же дохід, що і протягом 2008 року.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про витрати позивача на оплату юридичних послуг ПМП „Тріедр Плюс” відповідно договору №25/01/09-1 від 25.01.2009 не відносяться до судових витрат відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у справі не погодився з прийнятим  господарським судом рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як так, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що факт нанесення йому збитків підтверджений у повному обсязі належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції не спростовував доказів позивача щодо розміру збитків у частині упущеної вигоди.

Посилаючись на договір укладений з ТОВ „Луганське енергетичне об”єднання” (ТОВ „ЛЕО”) про постачання електроенергії, позивач зазначає, що він є промисловим  підприємством загальною потужністю 108квт/ч та споживання електроенергії за місяць складає близько 6500 квт/ч, за добу –200 квт/ч, підприємство та його орендарі не можуть здійснювати свою діяльність без постачання електроенергії, тим більше, що цей  факт не оспорювався відповідачем.

На думку позивача, суд першої інстанції не врахував п. 10 Роз’яснень Вищого  арбітражного суду України № 02-5/70 від 04.03.98 в редакції Роз’яснень ВГСУ № 04-5/609 від 31.05.02 та не стягнув витрати на правову допомогу при веденні цієї справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів викладених в ній заперечує, вважає їх необґрунтованими, а рішення господарського суду від 16.04.08 таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ „Автосервіс-Лада”, позивач у справі, згідно п.п. 1.3, 2.1 Статуту (а.с. 10-16) є юридичною особою, місце знаходження –м. Северодонецьк, вул. Леніна, 1 «а».

Розділом ІІІ Статуту визначені предмет та мета діяльності підприємства, зокрема, технічне обслуговування та ремонт автомобілів  по замовленню населення, ремонт вантажних автомобілів, капітальний ремонт вантажних, легкових автомобілів та автобусів тощо.

18.09.07 між сторонами за позовом укладено договір № 490 банківського рахунку (а.с. 19-20) відповідно до умов п. 1.1 якого банк відкриває клієнту, позивачу у справі, поточний рахунок №26008016490001 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов”язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунку, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання від клієнта повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.

12.12.2008 позивач отримав від ТОВ „ЛЕО” рахунок № 148/2/1/П1 на попередню оплату електроенергії в сумі 4533 грн. 23 коп., строк оплати якого визначено до 07 січня 2009 року. Одночасно з рахунком позивачу було вручено попередження про обмеження електропостачання у випадку несплати в встановлений строк рахунку (а.с. 110, т.1) відповідно до якого у разі несплати рахунків №148/12/3 від 12.12.2008 на суму 145 грн. 63 коп. та №148/2/1/П1 врученого споживачу 12.12.2008 буде обмежено повністю, частково постачання електроенергії з 8 год. 00 хв. 13.01.2009.

05 січня 2009 р. відповідач прийняв від позивача платіжне доручення № 1 про сплату 4533 грн. 23 коп. –планові внески на електроенергію на лютий м-ць  2009 р. згідно рах. № 148/2/П1 від 12.12.2008 р. (а.с. 21, т.1).

06 січня 2009 р.  відповідач прийняв від позивача платіжне доручення № 2/6 про сплату 1000 грн. 00 коп. авансові внески за природний газ згідно рахунку № 143 від 25.12.2008 р. (а.с. 22, т.1).

Зазначені кошти були списані відповідачем з поточного рахунку позивача, але переведення коштів на рахунки контрагентів позивача, відповідачем здійснені не були.

13.01.2009 р. в зв’язку з ненадходженням плати за електроенергію ТОВ “ЛЕО”припинило постачання електроенергії відповідачу, що підтверджується актом № 13/1 про обмеження електропостачання (а.с. 112, т.1).

15 січня 2009 р. відповідач повернув кошти, списані за платіжним дорученнями № 1, 2/6, а також 3/8, 4/9 на поточний рахунок позивача, і позивач з метою одержання коштів для проведення оплати своїх поточних платежів, зняв готівку та сплатив відповідачу за цю операцію 75 грн. 75 коп. (а.с. 23, т.1).

15 січня 2009 року позивач здійснив перерахування коштів в оплату рахунку № 148/2/1/П1 в сумі 4533 грн. 23 коп. через відділення ВАТ Ощадбанк, оплативши додатково 68 грн. 00 коп. за послуги банка, 3042 грн. 00 коп. за природний газ (послуги банка 45 грн. 63 коп.) та заплатив 19.01.2009 р. ТОВ “ЛЕО”за підключення електропостачання 78 грн. 34 коп. (послуги банка 2 грн. 00 коп.) (а.с. 32, т.1).

19 січня 2009 року електропостачання позивачу було поновлено, що підтверджується актом про включення № 19/1 від 19.01.2009 р. (а.с. 118, т.1).

10.02.2009 (дата поштового штемпелю на конверті (а.с.63, т.1) позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача на свою користь збитки у сумі 21395 грн. 09 коп. Зазначені збитки складаються з:

-          витрат позивача по підключенню електричної енергії –80 грн. 34 коп.,

-          витрат по зняттю готівки з поточного рахунку –75 грн. 75 коп.,

-          упущеної вигоди позивача –його доходів, які він не одержав в наслідок відключення електричної енергії за 7 днів в сумі 2570 грн. 00 коп.,

-          збитки, які позивач поніс в наслідок відшкодування шкоди завданої третім особам  у сумі 18669 грн. 00 коп.

На підтвердження власних збитків, та збитків третіх осіб (орендарів приміщень позивача) які він та треті особи понесли в наслідок відключення електричної енергії за 7 днів, позивач надав копії договорів оренди з суб”єктами підприємницької діяльності та довідки податкового органу щодо його доходів, та доходів третіх осіб за попередні періоди.

Відповідач проти позову заперечує, зокрема посилаючись на недоведеність відповідачем розміру завданих збитків, понесення зазначених збитків саме в наслідок дій відповідача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.04.09 позов задоволено частково в сумі 156 грн. 09 коп., в решті вимог відмовлено.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглядаючи рішення судовою колегією досліджені  залучені до матеріалів справи подані позивачем докази на обґрунтування збитків пред’явлених позивачу його орендарями:

- копія довідки про доходи за попередній період ТОВ „Автосервіс-Лада” (а.с. 129, т.1);

- ТОВ „Колор-Сервіс”: копія договору оренди №2 від 03.18.2007, копія претензії, копія довідки Сєвєродонецької ДПІ про доходи за попередній період, копія квитанції до прибуткового ордеру про сплату суми претензії (а.с. 130-134, т.1);

- приватний підприємець Певний Д.В.: копія договору оренди №5 від 02.04.2008, копія претензії, копія довідки Сєвєродонецької ДПІ про доходи за попередній період, копія квитанції до прибуткового ордеру про сплату суми претензії (а.с. 6-10, т.2);

- приватний підприємець Фрідман С.Б.: копія договору оренди №3 від 02.07.2007, копія претензії, копія довідки Сєвєродонецької ДПІ про доходи за попередній період, копія квитанції до прибуткового ордеру про сплату суми претензії (а.с. 5,т.2);

- приватний підприємець Телічко В.М.: копія договору оренди №4 від 02.07.2007, копія претензії, копія довідки Сєвєродонецької ДПІ про доходи за попередній період, копія квитанції до прибуткового ордеру про сплату суми претензії (а.с. 146-150, т.1);

- приватний підприємець Муромець Г.В.: копія договору оренди №8 від 01.10.2008, копія претензії, копія довідки Сєвєродонецької ДПІ про доходи за попередній період, копія квитанції до прибуткового ордеру про сплату суми претензії (а.с. 140-145, т.1);

- приватний підприємець Хатменко О.М.: копія договору оренди №10 від 02.01.2009, копія претензії, копія довідки Сєвєродонецької ДПІ про доходи за попередній період, копія квитанції до прибуткового ордеру про сплату суми претензії (а.с. 135-139, т.1);

- розрахунок збитків, які були сплачені позивачем третім особам, та підлягають відшкодуванню в порядку регресу (а.с. 11, т.2).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення збитків в сумі 21395 грн. 09 коп., що складаються з::

-          витрат позивача по підключенню електричної енергії –80 грн. 34 коп.,

-          витрат по зняттю готівки з поточного рахунку –75 грн. 75 коп.,

-          упущеної вигоди позивача –його доходів, які він не одержав в наслідок відключення електричної енергії за 7 днів в сумі 2570 грн. 00 коп.,

-          збитки, які позивач поніс в наслідок відшкодування шкоди завданої третім особам  у сумі 18669 грн. 00 коп.

Спірні взаємовідносини сторін регулюються умовами вказаного договору банківського рахунку, ЦК України, Законом України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України за договором  банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про  перерахування  і  видачу відповідних  сум  з  рахунка  та  проведення  інших  операцій   за рахунком.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку  відповідного розрахункового документа,  якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Договором банківського рахунку від 18.09.2007 № 490 сторони визначили, що банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, нормативно-правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення клієнтом розрахункових документів. Платежі з рахунку клієнта банк виконує у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням надходжень протягом операційного дня (пункт 4.1 договору).

Операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційний час, виконуються банком того ж дня. Документи, отримані після операційного часу, відмічаються штампом "Вечірня" та "післяопераційний час" та проводяться банком наступного робочого дня (пункт 4.2 договору).

Строки проведення переказу встановлені статтею 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, зокрема:

8.1. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому  документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі  надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку  після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що  міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

8.2. Банк зобов'язаний виконати доручення  клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

8.3. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та  8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

8.4. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку,  але не може перевищувати двох операційних днів.

8.5. Строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім  встановлених пунктами 8.1-8.4 цієї статті, визначаються правилами  платіжної  системи  та  договорами, що укладаються між членами та учасниками платіжної системи. При цьому строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог,    не може перевищувати строк, встановлений пунктом 8.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови Правління Національного банку України від 11.10.2008 № 319 "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" (чинній на час спірних правовідносин) у сфері проведення активно-пасивних операцій банки можуть приймати  до  виконання платіжні доручення на переказ коштів відповідно до пунктів 8.1, 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у межах залишку на рахунку  на  час  їх  отримання  та  перераховувати  їх одержувачу:

- у межах одного відділення/філії –у день отримання платіжного документа, що надійшов протягом операційного часу банку;

- у межах одного банку –до двох операційних днів;

- міжбанківський переказ –до трьох операційних днів.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок  отримувача або її видачі йому в готівковій формі (частина 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Фактичні обставини свідчать, що позивач у справі є споживачем електроенергії за договором № 148 від 12.09.2007 (а.с. 101, т. 1), укладеним з ТОВ „ЛЕО”.

12.12.2008 позивач отримав від ТОВ „ЛЕО” рахунок № 148/2/1/П1 про попередню оплату електроенергії в сумі 4533 грн. 23 коп., термін сплати якого встановлено 07.01.09 (а.с. 111). Одночасно з рахунком позивачу було вручено попередження про обмеження електропостачання з 8 години 13.05.2009 у випадку несплати у встановлений строк. (а.с. 110, т.1).

05.01.09 відповідач прийняв від позивача платіжне доручення № 1 про сплату 4533 грн. 23 коп. –планові внески на електроенергію на лютий м-ць  2009 р. згідно рах. № 148/2/П1 від 12.12.2008 р. (а.с. 21, т. 1).

Матеріалами справи доведено, що відповідачем порушено умови договору банківського рахунку, грошові кошти за платіжним дорученням №1 від 05.01.2009 в сумі 4533 грн. 23 коп. відповідачем були списані з поточного рахунку позивача, але переказ коштів на рахунок контрагента ТОВ «ЛЕО»не було здійснено. Як наслідок такої дії 13.01.09 ТОВ «ЛЕО»припинило постачання електроенергії відповідачу (див. акт № 131 від 13.01.09 а.с. 112, т. 1).

Із матеріалів справи вбачається, що 15.01.09 відповідач повернув на поточний рахунок позивача кошти за вказаним платіжним дорученням, після чого позивач для проведення оплати своїх поточних платежів зняв готівку, сплативши за цю операцію 75 грн. 75 коп. (див. а.с. 29, т. 1) та здійснив перерахування коштів в оплату рахунку ТОВ «ЛЕО»№ 148/2/1/П1 в сумі 4533 грн. 23 коп. через відділення ВАТ «Ощадбанк», сплативши за послуги цього банку 68 грн.

19.01.09 електропостачання позивачу було поновлено, (див акт № 19 від 19.01.09 а.с. 118, т. 1) за що позивач заплатив 19.01.09 ТОВ «ЛЕО»78 грн. 34 коп. (послуги банку 2 грн.) (а.с. 32 т. 1).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами пункту 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв”язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов”язання доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (стаття 623 ЦК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв”язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушення.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з цього позивач повинен довести, що шкоду заподіяно саме протиправною поведінкою відповідачів у справі, безпосередній причинний зв”язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування, а відповідачі повинні довести, що в діях їх працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Оцінивши фактичні обставини справи, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо доведеності позивачем неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором банківського рахунку № 490 від 18.09.07, внаслідок чого ним понесені реальні збитки, що складаються із витрат по підключенню електроенергії –80 грн. 34 коп.  та витрат по зняттю готівки з поточного рахунку –75 грн. 75 коп., а тому в цій частині позову вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судова колегія вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем решти позовних вимог, що складаються із суми неодержаних позивачем доходів в розмірі  2570 грн., внаслідок відключення електроенергії в період з 13 по 19 січня 2009 року та сплачених грошових коштів орендарям в сумі 18669 грн. на відшкодування їм неотриманих доходів внаслідок відключення електроенергії в зазначений період.

Частиною другою статті 623 ЦК України встановлено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

При цьому кредитор повинен не тільки точно підраховувати розмір завданих збитків, але і підтвердити їх документально.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов”язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи не можуть братися судом до уваги. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обгрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обгрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди є підставою для суду для відмови в задоволенні таких вимог.

Таким чином, пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов”язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов”язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

Матеріали справи свідчать, що позивач обраховуючи розмір  неодержаних доходів не визначив витрати, які б він поніс, якби не відбулося порушення права, не надав доказів, що ним були вжиті заходи щодо одержання доходів, не довів вірогідність одержання доходів у 2009 році на рівні 2008 року.

Щодо вимог відшкодування збитків в сумі 18669 грн. судова колегія вважає, що подані позивачем на їх обґрунтування копії договорів оренди з орендарями, копії претензій орендарів, копії довідок ДПІ щодо одержаних доходів за попередній період та копії прибуткових касових ордерів про сплату сум заявлених претензій не є достатніми доказами вказаного розміру збитків.

Пред’явлені орендарями претензійні вимоги є нічим іншим, як пред’явлення вимоги позивачу про відшкодування  неотриманого ними доходу за період з 13-19 січня 2009 року, внаслідок відключення електроенергії, розрахунки цих вимог ґрунтуються тільки на довідках ДПІ щодо одержаного валового доходу за попередній період, які не можуть бути підтвердженням можливого доходу у період відключення електроенергії, відсутні точні дані, які безспірно підтверджують реальну  можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов’язання було виконано, не зазначено розумних витрат на отримання доходів, які б були понесені, якби не відбулося порушення права.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, у періоді з 13-19 січня 2009 року, коли було відключено електроенергію на об’єкті позивача, що здається в оренду підприємцям, є вихідні дні, проте, ні позивач, ні орендарі не надали доказів, що вони  і в ці дні одержували б доходи.

Нездатність кредитора обгрунтувати вимоги про відшкодування неодержаного доходу (упущеної вигоди) є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.

Отже, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні вимог про стягнення неодержаного доходу в сумі 2570 грн. та збитків в сумі 18669 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо доведеності заявленої суми збитків судовою колегією відхиляються, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Також судовою колегією відхиляються доводи позивача за апеляційною скаргою стосовно витрат на оплату юридичних послуг ПМП „Тріедр Плюс” відповідно до договору № 25/01/09-1 від 25.01.09 з огляду  на приписи статті 44 ГПК України відповідно до якої до складу судових витрат  відноситься оплата послуг адвоката.

Договір № 25/21/09-1 від 25.01.09, на який посилається позивач, укладений не з адвокатом, адвокатською фірмою чи іншим адвокатським об’єднанням, а з малим приватним підприємством „Тріедр Плюс” і представляв інтереси позивача не адвокат, а юрист, а тому витрати за вказаним договором не є судовими витратами в розумінні статті 44 ГПК України.

Враховуючи викладене судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду від 16.04.09 у справі №13/42 відповідає нормам матеріального та  процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою покладаються на її заявника –позивача у справі.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автосервіс-Лада” на рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2009 у справі №13/42 залишити без задоволення.

2.  Рішення господарського суду Луганської області від 16.04.2009 у справі №13/42 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                 Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                О.Є. Медуниця