У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.04.09 Справа №10/694/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі - Савченко Ю.В.
за участю представників:
від позивача, Бараненко М.М., довіреність № б/н від 03.03.2009 року;
від відповідача, Ботов М.Г., довіреність № б/н від 03.03.2009 року;
від 3-ої особи-1 на стороні відповідача, не з'явився;
від 3-ої особи-2 на стороні відповідача: ОСОБА_4, довіреність № ВМС 229978 від 07.04.2009 року;
розглянув відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2008р. у справі № 10/694/08
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторна фірма «Страж», м.Запоріжжя
до відповідача: Приватного підприємства «Лагідна оселя», м. Запоріжжя
третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Орендне підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, м. Запоріжжя
третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя
про визнання права власності на нерухоме майно, визнання договору дійсним та зобов’язання ОП ЗБТІ скасувати попередню реєстрацію права власності та провести реєстрацію права власності за ТОВ «Колекторна фірма «Страж», м.Запоріжжя
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду за № 620 від 06.04.2009р. справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий – Яценко О.М., суддів: Колодій Н.А., Коробка Н.Д..
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
У судовому засіданні 07.04.2009 року оголошено перерву до 14.04.2009 року у зв’язку з заявленням представником позивача клопотання про оголошення тексту постанови в повному обсязі.
14.04.2009 року у судовому засіданні оголошено текст постанови в повному обсязі.
26.11.2008 року господарським судом Запорізької області у справі № 10/694/08 прийнято рішення (суддя Алейникова Т.Г.) яким позовні вимоги задоволені частково: визнано дійсним договір купівлі-продажу об’єкту № б/н від 06.11.2008 року укладений між ТОВ «Колекторна фірма «Страж», м.Запоріжжя та ПП «Лагідна оселя», м. Запоріжжя. Визнано за ТОВ «Колекторна фірма «Страж», м.Запоріжжя право власності на об’єкт нерухомості–нежиле приміщення розташоване за адресою м.Запоріжжя, вул. Пархоменко, 137 літ. А-5 напівпідвалу № 137 загальна площа 311,1 кв.м.. В решті позову відмовлено. При прийнятті рішення суд послався на положення статей 220, 334, 392 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно та їх обмеження» та умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа ОСОБА_1, м. Запоріжжя оскаржує його до апеляційної інстанції. Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та залучено її до участі у справі в якості третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. В апеляційній скарзі та поясненнях до неї ОСОБА_1 зазначає, що об’єкт нерухомості, який є предметом у даній справі належить їй на праві власності, натомість при вирішенні спору, судом першої інстанції всупереч положенням статті 24 ГПК України не залучено її до участі у справі. ОСОБА_1, як власник спірного майна не укладала будь-яких договорів щодо його відчуження і не надавала згоди на такі дії. Договір з боку відповідача підписаний ОСОБА_2., який не має на те відповідних повноважень. Суд всупереч положенням статті 334 ЦК України зазначив, що до позивача на підставі пункту 3.2 договору купівлі-продажу перейшло право власності. Просить скасувати рішення господарського суду від 26.11.2008 року по справі № 10/694/08 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні повноважний представник ОСОБА_1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
ТОВ «Колекторна фірма «Страж», м.Запоріжжя у відзиві на апеляційну скаргу та повноважний представник у судовому засіданні зазначає, що відповідно до положень статті 91 ГПК України ОСОБА_1 не має право на апеляційне оскарження рішення господарського суду при прийнятті якого, вона не була залучена до участі у справі. Вважає, що апеляційна скарга подана особою, що не має права її подавати, а відтак не може бути розглянута апеляційним судом, тобто ОСОБА_1 обрала неправильний спосіб захисту порушеного права. Твердження, що заявник апеляційної скарги є власником спірного майна не відповідає дійсності, оскільки на момент укладення спірного договору, рішення третейського суду на підставі якого остання вважає себе власником спірного майна скасовано. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
ПП «Лагідна оселя», м. Запоріжжя у відзиві на апеляційну скаргу за підписом ОСОБА_3. зазначає, що на момент укладання договору купівлі-продажу б/н від 06.11.2008 р. об'єкт, що є предметом продажу за цим договором, належав продавцю на праві власності на підставі договору купівлі - продажу об'єкта права комунальної власності № 62 від 23 березня 2006 року, що посвідчений 04 квітня 2006 року приватним нотаріусом. Станом на 06.11.2008 року ОСОБА_1 не є власником спірного нерухомого майна, оскільки ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2008 р. по справі № 6-214/2008р. скасовано ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 6-214/2008 від 06.08.2008 року (що була видана на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Українській товарній біржі "Українська товарна біржа" № 000382/08 від 23.07.2008 року) на яку ОСОБА_1 посилається в якості підтвердження наявності права власності на спірний об’єкт. Підставою призначення ОСОБА_2 на посаду директора є відповідне рішення № 28 від 28.07.08 р., а відтак неправомірними є доводи заявника щодо підписання ним спірного договору без наявності повноважень. Рішення суду повно відображає обставини справи, прийнято відповідно до чинного законодавства, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2008 р. в справі № 10/694/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», м.Запоріжжя у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що згідно даних Реєстру прав власності на нерухоме майно реєстрація права власності на приміщення №137 напівпідвалу літ. А-5, що розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул. Пархоменка, 137 ОП ЗМБТІ не проводилась. Інвентарна справа на об'єкти нерухомості за адресою: м.Запоріжжя, вул. Пархоменка, 137 ОП ЗМБТІ не виготовлялася.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення присутніх представників сторін та третьої особи-2, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивачем при зверненні із позовними вимогами надано підписаний сторонами договір купівлі-продажу об’єкта № б/н, за яким ПП «Лагідна оселя», м. Запоріжжя (відповідач за даною справою), як продавець, в особі ОСОБА_2 зобов’язався передати у власність покупцеві - ТОВ «Колекторна фірма «Страж», м.Запоріжжя (позивач за даною справою) нежитлове приміщення, розташоване за адресою м.Запоріжжя, вул. Пархоменко, 137 літ. А-5 напівпідвалу № 137 загальна площа 311,1 кв.м..
Визнання вищезазначеного договору дійсним на підставі статті 220 ЦК України та визнання права власності за покупцем на вищезазначене майно в порядку статті 392 ЦК України було предметом розгляду у суді першої інстанції.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатись у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Недодержання нотаріальної форми договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості в силу ч.1 ст. 220 ЦК України тягне негативні наслідки у вигляді нікчемності угоди.
Разом з тим, частиною 2 ст. 220 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Тобто законодавство дозволяє компенсувати нотаріальне посвідчення договору судовим рішенням. При цьому суд має з’ясувати всі обставини укладення договору, правомірність його укладення та дотримання сторонами в момент укладення договору всіх вимог законодавства.
Колегія суддів зазначає, що підписаний сторонами договір не підлягає визнанню дійсним на підставі статті 220 ЦК України, з огляду на таке:
Стаття 220 Цивільного кодексу України підлягає застосуванню для захисту порушених прав позивача та легімітизації вчиненого правочину у разі, коли неможливість додержання вимог законодавства щодо здійснення нотаріального посвідчення укладеного сторонами правочину пов'язано з неправомірними діями іншої сторони, які полягають саме в ухиленні від нотаріального посвідчення правочину; при цьому інші умови, що перешкоджали б нотаріальному посвідченню правочину, відсутні.
В якості підтвердження наявності ухилення, небажання сторони здійснювати нотаріальне посвідчення договору, позивачем надано лист-відповідь ПП «Лагідна оселя» від 11.11.2008 року згідно якого, останнє повідомило що не має грошових коштів для проведення інвентаризації та отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно на об'єкт нерухомості (нежитлове приміщення № 137 літ. А-5, напівпідвалу, площею 311,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Пархоменка, 24-а), що продається відповідно до умов договору купівлі - продажу об'єкту від 06 листопада 2008 року. У зв'язку зі вказаним ПП «Лагідна оселя» не має можливості вчасно надати ТОВ «КФ СТРАЖ» документи, що необхідні для нотаріального посвідчення раніше позначеного договору купівлі-продажу. Із змісту зазначеного листа вбачається, що ПП «Лагідна оселя» не ухиляється від нотаріального посвідчення договору (що є принциповим при застосуванні даної статті), а не має грошових коштів для виготовлення необхідних для нотаріального посвідчення документів.
Колегія суддів наголошує, що неможливість нотаріального посвідчення договору може бути пов'язана не лише з присутністю сторін договору, але й з іншими обставинами, зокрема, з вимогами законодавства надати перелік документів, необхідних для нотаріального посвідчення правочину.
Відтак частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України не може бути застосована, коли неможливість нотаріального посвідчення правочину пов'язується з іншими обставинами, в тому числі, відсутністю належних документів, тобто, у випадках, коли вчинення нотаріальних дій було б неможливим навіть за умови добросовісної явки сторін договору для нотаріального посвідчення договору.
Згідно ст. 55 Закону України "Про нотаріат" угоди про відчуження майна, посвідчуються за умови подання документів, яке підтверджують право власності на майно, що відчужується.
Пунктом 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. N 20/5, передбачено, що договори про відчуження майна, що підлягають реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, та в передбачених законодавством випадках державну реєстрацію прав на це майно.
Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки (штампа) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною правовстановлювального документа. Як зазначалось вище, сторони і не могли надати нотаріусу ці документи, оскільки відповідач не замовив їх виготовлення, з огляду на відсутність грошових коштів. Стаття 220 ЦК України, є статтею, що забезпечує своєрідний захист добросовісної сторони за договором від недобросовісної поведінки контрагента. У даному випадку не мало місця ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору у розумінні статті 220 ЦК України.
При підписанні спірного договору, в якості підстави набуття права власності на предмет договору ПП «Лагідна оселя» зазначило приватизацію шляхом укладення договору купівлі-продажу об’єкта права комунальної власності № 62 від 23.03.2006 року. Продавцем в зазначеному договорі виступає орган приватизації, а саме Управління у справах приватизації Запорізької міської ради. Предметом договору є передача права власності на комунальне майно розташоване за адресою м.Запоріжжя, вул. Пархоменко, 137 літ. А-5 напівпідвалу № 137 загальна площа 311,1 кв.м. (а.с.26-29). Відповідно до пункту 5.11 вищезазначеного договору подальше відчуження покупцем об’єкта приватизації в період чинності цього договору (договір укладено строком на п’ять років) здійснюється за погодженням з органом приватизації. Зміст зазначеного пункту договору кореспондується з положеннями статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", що визначає порядок оформлення угод приватизації. Зазначені в цій статті зобов'язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань. Відчуження такого майна можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за виконанням таких договорів. У разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник у двотижневий термін з дня переходу до нього права власності на цей об'єкт зобов'язаний подати до державного органу приватизації копії документів, що підтверджують перехід до нього права власності. Державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації і застосовувати до нього у разі їх невиконання санкції згідно із законом. Всупереч положенням п. 5.11 договору № 62 ПП «Лагідна оселя» не погодило з органом приватизації відчуження спірного майна, а позивачем (ТОВ «Колекторна фірма «Страж»), який за спірним договором є покупцем, не надано доказів надання до органу приватизації копії документів, що підтверджують перехід до нього права власності. У судовому засіданні повноважні представники позивача та відповідача підтвердили, що при укладенні спірного договору а ні погодження, а ні повідомлення про укладення спірного договору органу приватизації сторони не вчиняли.
Крім того, колегія суддів наголошує, що рішення про укладення спірного договору купівлі-продажу від 06.11.2008 року прийнято на зборах власників ПП «Лагідна оселя» за відсутності ОСОБА_1. Відповідно до статуту, що діяв на момент проведення зборів власників від 06.11.2008 року, власниками ПП «Лагідна оселя» з частками по 50% є ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Пунктом 4.2. статуту встановлено, що до виключної компетенції власників належить прийняття рішення про відчуження майна підприємства. Необхідність присутності на зборах обох власників та прийняття єдиного рішення для відчуження майна підтверджується рішенням господарською суду Запорізької області від 26.11.2008 р. по справі № 10/684/08, яке набрало законної сили і в якому встановлено факт, який має значення для даної справи. Як вище зазначалось, згідно протоколу зборів власників рішення про відчуження спірного майна приймалось одним власником (ОСОБА_2.) за відсутності іншого (ОСОБА_1). Відповідно, за відсутності належного рішення власників не можна стверджувати про наявність волевиявлення особи про відчуження належного їй майна, а отже про дійсність договору купівлі-продажу.
Колегія суддів наголошує, якщо суд задовольнить вимогу про дійсність нотаріально не посвідченого договору, то після набрання чинності рішення суду такий договір вважатиметься дійсним з моменту його укладення. Наступне нотаріальне посвідчення такого договору не вимагається. Судове рішення в цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення. Системний аналіз норм цивільного законодавства дає змогу зробити висновок, що нотаріальне непосвідчення угоди купівлі-продажу нерухомого майна визначає такий правочин нікчемним, і на підставі його нікчемності будь-яка особа, права якої порушено таким правочином, може поставити вимогу про застосування наслідків недійсності такого правочину (наприклад, повернення майна). Отже, подання вимоги про визнання дійсним непосвідченого нотаріально (нікчемного) правочину зобов'язує суд встановити коло осіб, чиї права та інтереси можуть бути порушені таким визнанням та притягнути їх до участі в справі, оскільки такі особи вправі заявити вимоги про визнання наслідків нікчемного правочину.
Господарський суд першої інстанції, в порушення вимог закону, постановив судове рішення у справі без всебічного, повного й об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А саме не залучив до участі ОСОБА_1, яка вважає себе власником спірного майна. Прийняття рішення судом без залучення особи на чиї права та охоронювані законом інтереси впливає це рішення є підставою для скасування такого рішення в силу положень статті 104 ГПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За статтею 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності пред'являється власником майна, тобто, особою, яка набула права власності на підставах та у порядку, встановленому законодавством, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
З статтями 328 та 334 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів; право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, яке підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, дійсним.
Слід зважати на те, що вказана стаття ЦК України чітко встановлює, що:
- такий спосіб захисту порушеного права власності як його визнання застосовується виключно щодо речового (абсолютного) права власності.
- право на звернення із відповідним позовом має виключно власник майна.
У даному випадку між сторонами по справі та ОСОБА_1 існує спір щодо права власності на майно, що є предметом спірного договору, визнання дійсним якого є предметом спору у дані справі, що виключає можливість визнання договору купівлі-продажу дійсним на підставі статі 220 ЦК України та визнання права власності на предмет даного договору за ТОВ «Колекторна фірма «Страж», м.Запоріжжя.
Як вбачається з матеріалів справи, збори власників, на яких прийнято рішення про продаж спірного об’єкта, проведені 06.11.2008 року. При цьому в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 на загальні збори не з’явилась при цьому про порядок денний час та місце проведення зборів власників повідомлена належним чином. Діяльність приватних підприємств та порядок керування підприємством не визначена Законом України «Про господарські товариства» або ЦК України. Підприємство здійснює діяльність та управління підприємством відповідно до положень статуту. Згідно статуту ПП «Лагідна оселя» п.4.1. передбачено, що управління підприємством здійснюється згідно зі статутом на основі єдності інтересів трудового колективу та прав власників підприємства по використанню свого майна. При цьому такої форми управління підприємством як «збори власників» статутом не передбачено. Не визначено порядок, періодичність скликання зборів власників, порядок повідомлення власників про такі збори, питання, що вирішуються на зборах, як формується порядок денний та можливості його зміни. На вимогу суду, ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року по даній справі, витребувані документи щодо проведення зборів власників ПП «Лагідна оселя» відповідачем не надані, а саме відповідачем не доведено: в який спосіб була повідомлена ОСОБА_1 про проведення таких зборів, які питання виносились на порядок денний, можливість проведення таких зборів власників, яких відповідно до статуту двоє, за відсутності одного з власників. Згідно пояснень ПП «Лагідна оселя» (а.с.94) відповідно до листа ОП ЗМБТІ від 05.11.2008 року № 1573 запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що розташовано за адресою м. Запоріжжя, вул. Пархоменка, 24-а, який був вчинений на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Українській товарній біржі "Українська товарна біржа" № 000381/08 від 23.07.2008 року було скасовано 05.11.2008 року (а.с.98). Тобто запис про проведення реєстрації права власності на спірне майно скасовано 05.11.2008 року, а наступного дня-06.11.2008 року проведено збори власників, і цього ж дня укладено договір купівлі – продажу. Відповідач не довів суду можливість внесення до порядку денного зборів власників, що проведені 06.11.2008 року, який зазвичай формується за деякий час до зборів, питання продажу майна, право власності на яке зареєстровано за іншою особою та скасовано лише 05.11.2008 року. Крім того, між ОСОБА_1 та ПП «Лагідна оселя» існує низка судових справ щодо правомірності набуття права власності на спірне майно, про існування даних спорів відомо ПП «Лагідна оселя», але всупереч цим обставинам, останнє підписувало договір купівлі-продажу спірного майна та не заперечувало проти задоволення позовних вимог.
Статтею 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність. Крім того, згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав належних доказів того, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору який укладено було відповідно до вимог законодавства, а також той факт що його право власності на спірні споруди виникло з правомірних підстав, в установленому законом порядку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, рішення господарського суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2008р. у справі № 10/694/08 задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2008р. у справі № 10/694/08 скасувати та прийняти нове рішення наступного змісту:
«В задоволенні позовних вимог відмовити».