У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.03.09                                                                                       Справа №10/368-пд-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Колодій Н.А.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Акімовій Т.М.

представник позивача не з’явився.

представник відповідача не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 10/368-пд-08 та апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово – інвестиційного банку в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Херсон», м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.11.2008р. у справі №10/368-пд-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс», м.Херсон

до відповідача Акціонерного комерційного промислово – інвестиційного банку в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Херсон», м. Херсон

про зобов’язання виконати умови договору

Встановив:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.11.2008р. у справі №10/368-пд-08 (суддя Александрова Л.І.) позовні вимоги задоволено. Зобов’язано  відповідача належним чином виконувати умови договору про відкриття «Депозитної лінії» № 03-13/389 від 03.08.2006р. шляхом здійснення виплат (повернення грошових коштів) з депозитного рахунку № 26158301752073 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс». Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду прийнято з посиланням на ч.1 ст.530, ст.ст.1058, 1060 ЦК України та мотивовано наступним. Укладений сторонами договір відповідачем не виконується належним чином. Доказів виконання умов договору відповідач не надав, а тому вимоги зазначені у позові, є відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 18.11.2008р. у справі № 10/368-пд-08 і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що постановою Правління Національного Банку України від 07.10.2008р. № 308 «Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово – інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)» згідно статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» призначена тимчасова адміністрація строком на один рік з 07.10.2008р. по 06.10.2009р., та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 07.10.2008р. по 06.04.2009р. Протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). У листах № ТА – 49 від 14.10.2008р., № ТА – 93 від 21.10.2008р. тимчасовий адміністратор повідомив, що усі вклади, які залучені на умовах договорів, якими передбачено розміщення клієнтом коштів на визначений строк, у тому числі і ті, які передбачають можливість поповнення та часткового вилучення клієнтом коштів, є строковим, і на них поширюється дія мораторію, встановленого підпунктом 2.4. пункту 2 постанови Правління Національного Банку України № 319 від 11.10.2008р. «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» (зі змінами, внесеними постановою № 328 від 16.10.2008р.). Заявник стверджує, що відповідно до п.1.5 договору № 03-13/289 від 03.08.2006р. датою повернення депозиту є 03.08.2009р., а тому права позивача жодним чином не порушені. Заявник апеляційної скарги наголошує на тому, що суд першої інстанції залишив поза увагою постанову Правління НБУ від 07.10.2008р. за № 308 «Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово – інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство) та положення вимог статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність».     

Позивач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав. Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.01.2009р. апеляційна скарга прийнята та призначена до розгляду на 04.03.2009р.

Представники сторін у судове засідання, яке відбулося 04.03.2009р. не з’явились, про місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Запорізького апеляційного господарського суду від 02.03.2009р. № 389 справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А., даною колегією прийнято постанову.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 03 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Херсонське центральне відділення Промінвестбанку" та ВАТ "Херсонавтотранс", правонаступником якого є ТОВ "Херсонавтотранс", укладено договір про відкриття "Депозитної лінії" №03-13/389.

На виконання умов договору ТОВ "Херсонавтотранс" розмістило на депозитному рахунку банку №26158301752073 грошові кошти у розмірі 1000000 грн., що підтверджується відповідною випискою з особового рахунку.

Пунктами 1.2., 2.7., 3.1.3 договору про відкриття "Депозитної лінії" №03-1-З/З89 передбачено, що вкладник має право достроково отримати депозит або його частину письмово попередивши про це банк не менш ніж за 3 банківські дні до дати повернення депозиту або його частини. При частковому поверненні депозиту сума депозиту не може становити менше 10000 грн.

У п.3.1.3 договору банк зобов’язався на підставі письмового повідомлення вкладника у порядку, передбаченому договором, забезпечити повернення депозиту або його частини шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника.

Листом за № 9/3-372 від 17 жовтня 2008р. ТОВ "Херсонавтотранс" звернулось до відповідача про дострокове часткове повернення депозиту шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 990000 грн. з депозитного рахунку №26158301752073 на поточний рахунок товариства №26005020810301 в ХФ КБ "Брокбізнесбанк".

Господарським судом Херсонської області встановлено, що зі спливом трьох банківських днів з дати отримання вимоги, відповідачем в порушення умов договору грошові кошти з депозитного рахунку ТОВ "Херсонавтотранс" не повернуто.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.  

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею1058 ЦК України передбачено, що за договором банківською вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

За таких обставин, відповідач згідно вимог вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору був зобов'язаний повернути ТОВ "Херсонавтотранс" частину вкладу останнього у строки встановлені договором.

         Доказів виконання договірних зобов’язань та повернення на вимогу позивача 990000грн. з депозитного рахунку банк суду не надав.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведене, вважає висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позову законним та обґрунтованим.

Спростовуються посилання заявника апеляційної скарги на постанову Правління Національного банку України від 11 жовтня 2008 року № 319 з огляду на таке.

Стаття 8 Конституції України проголошує, що в Україні визнається і діє принцип  верховенства права.

Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються, зокрема, у формі постанов Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. року і протоколами до неї, міжнародними договорами обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та внесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Доказів того, що Постанова правління НБУ від 11 жовтня 2008 року №319  зареєстрована Міністерством юстиції України, як того вимагають вищенаведені норми законодавства відповідачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано не застосував п. 2.4 Постанови правління НБУ від 11 жовтня 2008 року №319, як такої, що суперечить положенням Цивільному кодексу України та Господарському кодексу України, які мають вищу юридичну силу.

Не приймаються до уваги колегією суддів доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не застосовано приписи статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки відповідно до частини другої даної норми мораторій поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації .

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 07.10.08р. № 308 у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство) тимчасова адміністрація призначена з 07.10.08р. по 06.10.09р., та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, а вимога позивача про повернення депозиту направлена 17.10.08р.(а.с.9), тобто після введення тимчасової адміністрації і мораторію. За таких обставин, на вимоги позивача дія мораторію не поширюється.    

Безпідставне посилання відповідача на введення під час мораторію заборони стягнення та нарахування неустойки (штраф, пеня) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів(обов’язкових платежів) банком, оскільки предметом позовних вимог у даній справі є спонукання відповідача до виконання договірних зобов’язань щодо повернення вкладу (депозиту), а не сплату обов’язкових платежів.

Доводи скаржника спростовуються вищенаведеним. Підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Судові витрати по апеляційній скарзі, відповідно до ст.49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

Постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово – інвестиційного банку в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Херсон», м. Херсон залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.11.2008р. у справі №10/368-пд-08 залишити без змін.

  

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Колодій Н.А.  Кричмаржевський В.А.