У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
04.03.09 Справа №10/377-08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Колодій Н.А. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі судового засідання Акімова Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Степаненко В.А., довіреність № 1-4/1-284 від 29.09.2008 року, помічник генерального директора;
від позивача: Подофа І.А., довіреність б/н від 25.09.2008 року; заступник генерального директора;
від позивача: Алексєєва Н.С., довіреність б/н від 01.09.2008 року;
від відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 10/377-08 та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Нова Каховка Херсонської області
на рішення господарського суду Херсонської області від 17.12.2008р. у справі № 10/377-08
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Фірма «Херсоноблагробуд», м. Нова Каховка Херсонської області
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Нова Каховка Херсонської області
про стягнення суми та повернення орендованого майна
Встановив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.12.2008р. у справі №10/377-08 (суддя Александрова Л.І.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнено з відповідача на користь позивача 7 038,00 грн. основного боргу. Зобов’язано відповідача повернути позивачу бетонний майданчик б/н загальною площею 33 мІ, бетонний майданчик № НОМЕР_2 загальною площею 33 мІ, бетонний майданчик № НОМЕР_1 загальною площею 9 мІ виробничо-торгівельної бази ВАТ «Фірма Херсоноблагробуд» по АДРЕСА_1 з приведенням їх у придатний для подальшого використання стан, шляхом звільнення від металокаркасного вагону з прибудовою, розташованою на бетонних майданчиках б/н площею 33 мІ та № НОМЕР_1 площею 9 мІ та від металокаркасного вагону, розташованого на бетонному майданчику № НОМЕР_2 площею 33 мІ Судові витрати покладено на відповідача.
Рішення суду прийнято з посилання на ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч.1 ст.782, ч. 1 ст. 785 ЦК України та мотивовано тим, що договір оренди припинений у зв’язку з відмовою орендодавця від договору оренди з підстав не сплати орендної плати більше трьох місяців підряд, тому відповідач зобов’язаний повернути позивачу майно, що було об’єктом договору оренди, у стані, в якому майно було одержано, з урахуванням нормального зносу. Суд першої інстанції враховуючи також той факт, що відповідач з березня по жовтень 2008 року не сплачував орендну плату у встановленому договором порядку, вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 7 038,00 грн.
Відповідач, не погодившись з прийнятим у справі судовим актом, подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Заявник апеляційної скарги вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції допустив до участі у справі та надав всі права та обов’язки сторони по справі особі, повноваження якої, як представника, по веденню справи у господарському суді оформлені неналежним чином. Вважає посилання суду на нібито наявність у відповідача у користуванні бетонного майданчику б/н площею 33 мІ необґрунтованими. Так само судом не встановлено фактичні обставини і по так званому бетонному майданчику № НОМЕР_2 площею 33 мІ, бо він отриманий відповідачем по акту прийому-передачі 01.04.2005 року і повернуто назад позивачу на підставі письмової заяви останньої від 26.07.2005 року, та затверджено резолюцією та особистим підписом посадової особи ВАТ «Фірма Херсоноблагробуд». Таким чином, заявник апеляційної скарги стверджує, що на даний час відповідно до умов основного договору в користуванні відповідача знаходиться так званий бетонний майданчик, а фактично лише земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 9 мІ за додатковою угодою № 5 від 30.01.2005 року. Крім того, заява надана до матеріалів справи позивачем, як на підставу своїх доказів, нібито від імені відповідача і датована датою 10.03.2005 року з нібито проханням про надання їй у оренду бетонного майданчика – є завідомо сфальсифікованим позивачем документом. Суд першої інстанції, отримавши від відповідача письмове клопотання про проведення експертизи цього документу, безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання. Скаржник стверджує, що в дійсності ніяких бетонних майданчиків не існувало в природі. Фактично підприємцям, в тому числі і відповідачу, виділялися земельні ділянки, на яких з дозволу керівництва міста та позивача встановлювалися та будувалися магазини. На думку заявника апеляційної скарги, сам позивач в своїх проектних документах вказує на відсутність будь-яких бетонних майданчиків. Відповідач вважає, що у договорі оренди фактично відсутній предмет договору. На думку відповідача, спірні об’єкти не є власністю позивача. У свідоцтві про право власності позивача зазначені в ньому бетонні та щебеневі майданчики не містять будь-якого літерного чи цифрового позначення, в той час як судом зобов’язано повернути бетонний майданчик б/н, загальною площею 33 мІ, бетонний майданчик № НОМЕР_2, загальною площею 33 мІ, бетонний майданчик № НОМЕР_1, загальною площею 9 мІ Належним позивачем по справі по витребуванню майданчиків, як земельних ділянок мала бути Новокаховська міська рада, як власник землі, так як майданчик не є спорудою, а є частиною земельної ділянки, тому вимога позивача про повернення бетонних майданчиків заявлена неналежним позивачем. Відповідач також зазначає, що на безпідставність вимог позивача щодо вилучення та повернення бетонних майданчиків вказують і ті обставини, які були встановлені рішенням господарського суду Херсонської області від 07.02.2008 року по іншій справі №15/325-ПН-07 до ПП ОСОБА_5 та по справі до Фіньковського, в яких за клопотанням сторони суд призначив експертизу та встановив відсутність під спорудами бетонних майданчиків. В порушення вимог ст. 79 ГПК України суд відмовив у задоволенні клопотання
відповідача про припинення провадження по справі через подання до господар-ського суду позову про визнання недійсним договору оренди від 17.07.2001 року у зв’язку із неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом та через відсутність предмету спору, а саме бетонних майданчиків, як об’єкту спору. Також заявник апеляційної скарги стверджує, що оскільки у відповідача в користуванні знаходиться насправді лише земельна ділянка № НОМЕР_1, площею 9 мІ, то не зрозуміло з яких доводів та розрахунків виходив суд, визначивши суму боргу у розмірі 7 038,00 грн. До того ж, виходячи з положень ст.759 ЦК України, позивач не мав права на отримання плати за користування майном. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник також стверджує, що позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з вимогою про наявність у останнього заборгованості. Таким чином, на думку відповідача по справі, судове рішення підлягає скасуванню, як винесене на підставі недоведеності обставин, які суд визнав встановленими та з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що доводи заявника апеляційної скарги не обґрунтовані, просить рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2008 року по справі № 10/377-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.01.2009 року у справі № 10/377-08 апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 була прийнята та призначена до розгляду на 04.03.2009 року.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду №394 від 02.03.2009 року справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи в обґрунтування заперечень до апеляційної скарги.
Заявник апеляційної скарги, повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, до судового засідання не з’явився, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів, керуючись ст. 75 ГПК України, вбачає за можливе розглянути справу за наявним у ній матеріалами.
За клопотанням представників позивача судовий процес проводився без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.
За згодою присутніх представників у судовому засіданні, яке відбулося 04.03.2009 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що 17.07.2002 року між Відкритим акціонерним товариством Фірма «Херсоноблагробуд» (орендодавець – позивач по справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар – відповідач по справі) було укладено договір оренди № 17/7-2, відповідно до умов якого Орендодавець надає в оренду Орендарю бетонний майданчик виробничої бази ВАТ Фірма «Херсоноблагробуд» по АДРЕСА_1 загальною площею 33мІ для встановлення вагону-магазину.
Відповідно до п. 2.1 договору оренди вступ орендаря в користування майном настає одночасно з підписанням договору.
В подальшому на підставі підписаної сторонами по справі додаткової угоди №2 до договору оренди від 17.07.2002 року, укладеної 24.06.2004 року (т. 1 а.с. 22), за актом приймання - передачі від 01.07.04р.в користування відповідача передано додатково бетонний майданчик б/н площею 33мІ за тією ж адресою – АДРЕСА_1 під встановлення вагону, на підставі додаткової угоди №3 від 23.03.2005 року (т.1 а.с. 26) за актом приймання – передачі від 01.04.05р. додатково передано бетонний майданчик № НОМЕР_2 площею 33мІ під встановлення вагону, на підставі додаткової угоди №5 від 30.01.2006 року (т.1 а.с. 33) за актом приймання-передачі додатково передано бетонний майданчик № НОМЕР_1 площею 9мІ під тимчасову споруду. Таким чином, всього позивачем передано в оренду відповідачу бетонні майданчики загальною площею 108 мІ, про що свідчать п 2.1. договору оренди №17/7-2 (33 мІ), акти приймання-передачі бетонних майданчиків від 01.07.2004р. (33 мІ) (т. 1 а.с. 23), від 01.04.05р. (33 мІ) (т.1 а.с. 27), б/д (9 мІ) (т.1 а.с. 34).
29.07.2005 року між сторонами по справі укладено додаткову угоду №4 до договору № 17/7-2 від 17.07.2002 року, пунктом 1 якої передбачено вважати такою, що втратила силу додаткова угода №2 від 24.06.2004 року щодо передання в оренду бетонного майданчика площею 33 кв.м.
Таким чином у користуванні відповідача залишились бетонні майданчики, загальною площею 75 кв.м.
Відповідно до п. 10.1, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного року.
З матеріалів справи вбачається, що додатковими угодами до договору № 17/7-2 дія останнього пролонговувалась. Після 30.12.2006 року строк дії договору сторонами письмово не продовжувався, заперечення з боку позивача (орендодавця) були відсутні, тому враховуючи положення ст. 764 ЦК України, строк дії договору автоматично продовжувався на той самий строк – відповідно до 30.12.2007 року та 30.12.2008 року.
Пунктом 1 додаткової годи №6 до договору №17/7-2 від 17.07.2002 року (т. 1 а.с. 35) розмір орендної плати змінено та встановлено, що розмір орендної плати за 1 мІ бетонних майданчиків з 01.02.2007 року становить 10,06 грн.
Відповідно до п. 7.4 договору, в редакції, викладеній у п. 5 додаткової угоди № 5 від 30.01.2006 року, передбачено, що у разі зміни цін та тарифів або в інших випадках, передбачених законодавством, орендодавець має право на підставі офіційно встановленого індексу інфляції змінити розмір орендної плати, повідомивши про це орендаря письмово.
З матеріалів справи вбачається, що у січні 2008 року орендну плату було збільшено, а саме з лютого орендна плата за 1 мІ бетонного майданчика становить 11,73 грн. Таким чином розмір орендної плати за бетонні майданчики: б/н площею 33 мІ (договір оренди № 17/7-02 від 17.07.2002 року), № НОМЕР_2 площею 33 мІ (додаткова угода № 3 від 23.03.2005 року), № НОМЕР_1 площею 9 мІ (додаткова угода №5 від 30.01.2006 року), які знаходяться в користуванні відповідача, з лютого 2008 року становить 879,76 грн. (33мІ+33 мІ+9 мІЧ11,73грн.).
До того ж, факт повідомлення позивачем відповідача про зміну розміру орендної плати та погодження її відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи, а саме: листом № 1-4/7-23 від 22.01.08р., копією рахунку № 226 від 01.02.2008 року та копією прибуткового касового ордеру від 06.12.2008 року, який підтверджує, що відповідачем було сплачено на розрахунковий рахунок ВАТ «Фірма Херсоноблагробуд» орендну плату за лютий 2008 року у розмірі 879,76 грн. згідно виставленого рахунку, тобто з розрахунку 11,73грн. за 1 мІ. (т.1. а.с. 82, 83).
Пунктом 3.2 Договору оренди встановлено, що орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок ВАТ «Фірма Херсоноблагробуд», щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в ст. 526 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов’язань зі сплати за оренду з березня 2008 року не виконав і орендну плату за березень, квітень, травень, червень липень, серпень, вересень та жовтень 2008 року позивачу не сплатив у встановленому договором порядку. Доказів сплати орендних платежів за вказаний період відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Херсонської області, вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 7 038,00 грн. за березень – жовтень 2008 року нормативно та документально обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Нормативно обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи апеляційний господарський суд вважає і висновки суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача повернути орендовані бетонні майданчики шляхом звільнення від споруд, які на них знаходяться, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Згідно з ч. 4 ст. 291 ГК України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Частиною 1 ст. 782 ЦК України надано право наймодавцю відмовитися від договору найму (оренди) і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Так, 17.04.2008 року на адресу відповідача було направлено лист-повідомлення № 1-4/11-126 від 16.04.2008 року про наявність заборгованості по орендній платі (т.1 а.с. 36), що підтверджується випискою з реєстру поштових відправлень ВАТ «Фірма Херсоноблагробуд» (т.1 а.с. 37). Зазначений лист залишено відповідачем без відповіді.
27.10.2008 року відповідачу направлено лист № 1-4/7-332 від 27.10.2008 року т.1 а.с. 38), в якому позивач, керуючись ч.1 ст. 782 ЦК України, відмовився від договору оренди № 17/7-2 від 17.07.2002 року, у зв’язку з невнесенням відповідачем орендної плати протягом восьми місяців підряд. Отримання зазначеного повідомлення відповідачем 30.10.2008 року підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.40).
Частиною 4 ст. 782 ЦК України передбачено, що у разі відмови наймодавця від договору найму (оренди), договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що договір оренди від 17.07.2002 року припинив свою дію 30.10.2008 року і правових підстав для користування спірним майном у відповідача, починаючи з цього часу, немає.
Відповідно до ч. 4 ст. 291 ГК України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Пункт 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму (оренди), наймач (орендар) зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві (орендодавцеві) річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.6 договору передбачено, що у разі припинення дії договору оренди, орендар звільняє орендований бетонний майданчик та передає його за актом приймання–передачі Орендодавцю у справному стані впродовж 10 днів.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідач у встановлений договором термін (10 днів) не вжив заходів щодо звільнення бетонних майданчиків та не надав доказів повернення їх позивачу, тому слід вважати, що з 31.10.2008 р. відповідач незаконно володіє та користується майном (бетонним майданчиком), що належить позивачу, чим створює перешкоди фірмі у здійсненні права власності на це майно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про повернення бетонних майданчиків б/н загальною площею 33 мІ, №НОМЕР_2, загальною площею 33 мІ, № НОМЕР_1, загальною площею 9 мІ та від металокаркасного вагону, розташованого на бетонному майданчику № НОМЕР_2 площею 33 мІ обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним.
Твердження заявника апеляційної скарги про те, що насправді ніяких бетонних майданчиків на момент укладання договору оренди не існувало і не існує, належним чином не доведено та суперечить матеріалам справи.
Договір оренди відповідачем не оскаржений у встановленому законом порядку і не визнаний недійсним, тому є в силу приписів ст.ст. 204, 629 ЦК України правомірним та обов’язковим для сторін. Більш того, у справі наявні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на адресу позивача про надання в оренду саме бетонних майданчиків та заяви про продовження договору оренди бетонних майданчиків (т.1 а.с. 21, 25, 31, 32). Відповідачем особисто підписувались акти приймання-передачі йому в оренду саме бетонних майданчиків. В період дії договору оренди № 17/7-2 від 17.07.02р. відповідач сплачував орендні платежі саме за оренду бетонних майданчиків.
Відповідач безпідставно вважає, що у позивача відсутні документи, які підтверджують право власності останнього на бетонні майданчики, оскільки в матеріалах справи наявне свідоцтво від 27.01.2005р. про право власності на нерухоме майно, а саме: комплекс торгівельно - виробничої бази, що знаходиться в АДРЕСА_1, в якому у складі об’єкту вказані бетонні та щебневі майданчики (а.с 14).
Не знайшли свого підтвердження доводи заявника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи. Відповідно до ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Суд посилається на заяву від 10.03.2005 року, як на доказ, який підтверджує факт отримання відповідачем саме бетонних майданчиків. Заява від 10.03.2005р. не є основним чи єдиним документом, який підтверджує оренду відповідачем саме бетонних майданчиків. Належними доказами, які в розумінні ст.34 ГПК України підтверджують факт оренди бетонних майданчиків, є двосторонньо підписані договір оренди та додаткові угоди до нього, акти приймання-передачі бетонних майданчиків, заяви відповідача від 22.06.04р., від 26.01.06р. та інші матеріали справи. Таким чином, передання відповідачу в оренду саме бетонних майданчиків підтверджено матеріалами справи, тому призначення почеркознавчої експертизи оригіналу заяви від 10.03.2005 року в даному випадку є недоцільним.
Також безпідставним є посилання скаржника в обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо відсутності бетонних майданчиків на факти встановлені судовими рішеннями у справах № 15/325-ПН-07 та № 15/325-ПН-07, бо у даних справах брали участь інші сторони ніж у справі № 10/377-08, а згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, якщо в них беруть участь ті самі сторони. У вказаних справах не були предметом розгляду орендні правовідносини сторін щодо спірних майданчиків, повернення яких є предметом спору у справі № 10/377-08.
До того ж, в цих справах було встановлено відсутність бетонних майданчиків під конкретними капітальними спорудами, що належали ПП ОСОБА_5 та ОСОБА_6, однак у вказаних справах не встановлено факту, що вказані майданчики були відсутні на момент укладення договорів оренди та складання актів приймання- передачі цих майданчиків.
Також суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, тому, що згідно ст. 79 ГПК України сам лише факт подання позову до суду не є підставою для зупинення провадження по справі. Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що вже розглядається іншим судом. Але ж, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява про визнання договору оренди недійсним від 03.12.2008 року №11/6096 (т.1 а.с. 100) містить лише вхідний штам господарського суду Херсонської області від 12.12.2008 року. Доказів порушення провадження за даною позовною заявою відповідач суду не надав.
Судом першої інстанції вірно спростовано посилання відповідача щодо підписання позовної заяви неуповноваженою особою. Адже, в матеріалах справи
міститься довіреність, якою уповноважено ОСОБА_3 бути представником підприємства позивача у судових органах, в тому числі довіреністю уповноважено останню на підписання позовної заяви від імені позивача. Довіреність належним чином оформлена та підписана уповноваженою особою – генеральним директором Подофою А.І., посада, якої підтверджується наявними у матеріалах справи статутними документами.
Не підтверджений матеріалами справи і той факт, що в користуванні відповідача знаходиться лише земельна ділянка № НОМЕР_1, площею 9 мІ, за додатковою угодою № 5 від 30.01.2005 року, а інші повернуто назад позивачу. Згідно умов п.4.6 договору оренди орендар здає орендарю орендований майданчик за актом. Відповідачем не надані суду відповідні акти здачі орендованих майданчиків.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовуються матеріалами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що господарський суд Херсонської області повно з’ясував всі обставини, що мають значення для справи, порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Нова Каховка Херсонської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 17.12.2008р. у справі №10/377-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Колодій Н.А. Кричмаржевський В.А.