У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.01.09                                                                                       Справа №10/585/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Зубкова Т.П.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Лола Н.О.

за участю представників

позивача: Верлата О.М., довіреність № 63/08 від 15.12.2008р.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 10/585/08 та апеляційну скаргу Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня», м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 20.10.2008р. у справі № 10/585/08

за позовом Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня», м.Запоріжжя

до відповідача Приватного підприємства «Будівельна фірма «Енергобудмонтаж», м.Запоріжжя

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.10.2008р. у справі                         № 10/585/08 (суддя Алейнікова Т.Г.) у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.526, ч.1 ст.853, ст.854 ЦК України,              ст.193 ГК України та мотивовано тим, що відповідачем виконано роботи за договором підряду, а позивачем було прийнято та оплачено їх вартість у повному обсязі, без жодних зауважень та заперечень щодо якості виконаної роботи, що підтверджується актами виконаних робіт. Тому, повернення грошових коштів у сумі 94 924грн. з підстав, заявлених позивачем у позові, є безпідставними і задоволенню ця вимога не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.10.2008р. у справі № 10/585/08 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заявник апеляційної скарги стверджує, що суд порушив приписи статті 49 ГПК України, які полягають в тому, що судові витрати покладено на відповідача. Крім того, позивач наголошує на тому, що доказом того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов’язання за договором № 47ТБ/06 від 15.09.2006р. є акт ревізії КРУ в Запорізькій області від 14.12.2007р. № 024/0005, в якому зазначається, що відповідачем передано види та обсяги робіт, які не відповідають локальному кошторису, що свідчить про безпідставність одержання відповідачем від позивача грошових коштів у розмірі 94924грн. Разом з цим, скаржник зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення ч.1 ст.877 ЦК України, яке полягає в тому, що відповідач повинен був виконати роботи виключно у відповідності до проектно – кошторисної документації, яка була надана йому позивачем, а не самостійно в односторонньому порядку приймати рішення про збільшення обсягів роботи, які передбачені локальним кошторисом 2-1-1 з капітального ремонту. Таким чином, апелянт вважає, що згідно ч.3 та ч.4 ст.877 ЦК України відповідач у разі виникнення необхідності у збільшені обсягів робіт, які були передбачені локальним кошторисом 2-1-1 з капітального ремонту повинен був зупинити їх виконання та повідомити позивача про необхідність збільшення обсягів робіт. Однак, відповідач цього не зробив, а суд на це уваги не звернув, що призвело до прийняття незаконного рішення. Також, позивач посилається на те, що оскільки відповідачем згідно з актами за листопад – грудень 2006р. виконано види та обсяги робіт, які не відповідають локальному кошторису 2-1-1 з капітального ремонту водопостачання та каналізації головного корпусу лікарні, то відповідно до приписів статті 1212 ЦК України позивач має право вимагати грошових коштів, які були сплачені ним за роботи, обсяг яких перебільшує обсяг кошторису, тобто вказаного у зобов’язані. Тому, скаржник вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що прийняття роботи без зауважень та сплата вартості робіт позивачем є підставою для відмови у позові, є необґрунтованим.       

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач суду не надав, у судове засідання, яке відбулося 21.01.2009р. не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15 грудня 2008р. у справі  № 10/585/08 апеляційна скарга позивача прийнята та призначена до розгляду на 21.01.2009р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 70 від 20.01.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А., даною колегією прийнято постанову.

За згодою представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, та за його згодою в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарські зобов’язання виникають, як передбачено ст. 174 ГК України, безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Позовні вимоги про повернення позивачу грошових коштів у сумі 94924грн. обґрунтовані ст.1212 України.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказані положення застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином;           2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Виникнення зобов’язання з безпідставного набуття передбачає наявність двох умов: перше - збільшення майна у однієї сторони(набувача) і друге- відсутність правової підстави (юридичного факту) для набуття. При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Однак, як слідує з матеріалів справи, 15 вересня 2006р. між комунальною установою „Запорізька обласна клінічна лікарня" (Позивач) та приватним підприємством „Будівельна фірма „Енергобудмонтаж" (Відповідач) було укладено договір на закупівлю робіт за державні кошти №47ТБ/06, за умовами якого відповідач (Підрядчик по договору), як переможець торгів з процедури “Відкриті торги щодо закупівлі робіт за державні кошти”, зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту водопостачання та каналізації головного корпусу комунальної установи „Запорізька обласна клінічна лікарня" (Замовника по договору), згідно дефектного акту, передбаченого Тендерною документацією та у відповідності до затвердженої в установленому порядку проектно - кошторисної документації, а Замовник в свою чергу зобов'язався прийняти якісно виконані роботи і оплатити їх на умовах цього Договору. (п.1 договору).

Термін виконання робіт, відповідно до п. 2.2 договору, встановлений до 31.12.2006р.

Сторонами також у п.3.1 було узгоджено ціну договору у сумі 997 616грн.

Пунктом 2.3 договору було передбачено, що відповідач (Підрядчик за договором) виконує роботи поетапно, згідно дефектного акту, передбаченого Тендерною документацією Замовника, та затвердженого обома сторонами договору графіку виконання робіт та відповідно до проектно-кошторисної документації. Виконані поетапно роботи приймаються комісією Замовника, про що складається акт прийому-передачі виконаних робіт.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що відносини з виконання робіт з капітального ремонту водопостачання та каналізації головного корпусу замовника виникли між сторонами на підставі укладеного ними договору від 15.09.2006р., який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу”.

Господарським судом Запорізької області встановлено, що відповідачем на протязі листопада - грудня 2006р. було фактично виконано певний перелік робіт для позивача, які в подальшому були прийняті останнім без заперечень за актами приймання виконаних робіт за листопад - грудень 2006 року та оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 586 від 29 листопада 2006 року на суму 182 168 грн. 40 коп., платіжним дорученням № 531 від 27 листопада 2006 року на суму 412 147 грн. 85 коп. та платіжним дорученням № 723 від 14 грудня 2006 року на суму 380 836 грн. 15 коп. Тобто, загальна вартість виконаних та оплачених робіт за договором склала 975 152 грн. 40 коп.

Проте, в період з 15 жовтня по 14 грудня 2007 року Контрольно - ревізійним управлінням в Запорізькій області було проведено ревізію фінансово - господарської діяльності в комунальній установі “Запорізька обласна клінічна лікарня” за період з 01.01.2006р. по 01.10.2007р.

За результатами вищезазначеної ревізії КРУ в Запорізькій області було складено акт ревізії від 14 грудня 2007р. за №024/0005, в якому зазначалось, що під час ревізії проведено вибіркове співставлення видів та обсягів робіт, вказаних в актах форми №КБ-2в за листопад - грудень 2006 року з видами та обсягами робіт, передбаченими локальним кошторисом 2-1-1 з капітального ремонту водопостачання та каналізації головного корпусу лікарні (Позивача). Так, згідно з вибірковим співставленням встановлено, що згідно актів форми №КБ-2в за листопад - грудень 2006 року ПП “БФ “Енергобудмонтаж” відповідачем виконано, а лікарнею - Позивачем прийнято види та обсяги робіт, які не відповідають локальному кошторису 2-1-1 з капітального ремонту водопостачання та каналізації головного корпусу лікарні - Позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення умов п.1 та п.2.3. Договору та приписів ст. 837 ЦК України неналежним чином виконані взяті на себе зобов'язання за даним договором, а саме: ним виконано види та обсяги робіт, які не відповідають локальному кошторису 2-1-1 з капітального ремонту водопостачання та каналізації головного корпусу КУ “Запорізька обласна клінічна лікарня”, що випливає з наступного: Позивачем згідно акту №1 форми №КБ-2в за листопад 2006 року та акту №1 форми №КБ-2в за грудень 2006 року прийнято у Відповідача виконані ним роботи по розбиранню трубопроводів водопостачання з сталевих труб Д.20мм - 4900м, а згідно до локального кошторису обсяг даних робіт повинен становити не більше 1020м, отже невідповідність (відхилення) по даним роботам складає - 3880м; роботи по розбиранню трубопроводів водопостачання з сталевих труб Д.40мм - 4800м., а згідно до локального кошторису дані роботи повинні складати 4615м, тобто невідповідність по даним роботам складає 185м, роботи по прокладанню трубопроводів водопостачання з пластикових труб Д.20мм за актом становлять - 4900м, а згідно локального кошторису обсяг даних робіт повинен становити –1020 м, отже відхилення по даним роботам складає –3880 м, а також Відповідачем було виконано роботи по прокладанню трубопроводів водопостачання з пластикових труб Д.32мм, які за актом становлять –4800 м, а згідно до локального кошторису обсяг даних робіт ста новить - 4615м, тобто невідповідність по даним роботам складає - 185м .

На погляд позивача, в результаті вищезазначеного Замовником прийнято у Підрядника згідно актів форми №КБ-2в за листопад - грудень 2006 року види та обсяги робіт, які не відповідають локальному кошторису 2-1-1 з капітального ремонту водопостачання та каналізації головного корпусу лікарні (Позивача) на загальну суму 94 924 грн. 00 коп., тобто фактично виконано більший обсяг робіт ніж було передбачено локальним кошторисом. Тому кошти сплачені за більший обсяг робіт, ніж передбачено кошторисом позивач вважає сплаченими без достатньої правової підстави

Позивач в обґрунтування вимог посилається на те, що згідно з ч.1 ст.9 Закону України №687-ХІУ будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Таким чином, на думку позивача, при виконані взятих на себе зобов'язань по договору відповідачем допущено порушення умов п.1 та п.2.3. Договору, а також приписи ч. 1 ст. 9 Закону України “Про архітектурну діяльність” від 20.05.1999р. №687-ХР/ (Закон №687-ХІУ) та ст. 193 ГК України.

У ч.1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів вказує на те, що рішення суду першої інстанції є цілком законним та обґрунтованим, а доводи заявника апеляційної скарги безпідставними з огляду на таке:

Згідно ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Сторонами у договорі від 15.09.2006р. узгоджено вартість робіт на суму 997616грн. Відповідач виконав роботи, як слідує з акту КРУ на загальну суму 94924грн., тобто вартість робіт, що узгоджена сторонами у локальному кошторисі при виконанні робіт з капітального ремонту водопостачання та каналізації не була перевищена, зобов’язання за договором у цій частині не було порушено.

Стосовно обов’язку виконання обсягу робіт відповідно до проектно - кошторисної документації, то слід зазначити, що у п.1 договору підрядник виконує роботи відповідно затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації. Разом з тим, в акті КРУ вказано, що проектно-кошторисна документація не затверджена, тому обсяг та види робіт з капітального ремонту водопостачання сторонами було узгоджено при виконанні договору та прийнятті виконаних робіт, що не суперечить нормам ЦК України, які регулюють правовідносини з підряду.

Відповідачем виконані ті роботи, які передбачені у договорі, а саме: з капітального ремонту водопроводу та каналізації, які були виконані відповідачем у строки, визначені п.2.2 договору. Прийнявши роботи у більшому обсязі ніж зазначені у локальному кошторисі, позивач тим самим висловив свою згоду на проведення цих робіт. До того ж, виконання вказаних додаткових робіт не призвело до збільшення кошторису.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України також передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, -достроково.

Матеріалами справи встановлено і не заперечується позивачем, що відповідачем виконано роботи за Договором, а позивачем прийнято та оплачено їх вартість у повному обсязі без будь - яких зауважень чи претензій по їх виконанню щодо якості виконаної роботи, про що свідчать акти приймання виконаних робіт за листопад – грудень 2006р., які підписані та скріплені печатками сторін. (а.с.21-28).

У платіжних дорученнях на перерахування спірних коштів підставою для їх перерахування вказано  рахунки, акти виконаних робіт та договір № 47ТБ/06 від 15.09.06р.

Договір на закупівлю робіт за державні кошти № 47ТБ/06 від 15.09.2006р. не оскаржений у встановленому законом порядку та не визнаний недійсним, тому відповідно до ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним та є відповідно до ст.11 ЦК України і ст.174 ГК України передбаченою законом підставою для набуття відповідачем спірних грошових коштів за фактично виконані та прийняті без заперечень роботи. Тому висновок суду щодо наявності у відповідача правової підстави для набуття ним цих коштів є вірним.

Посилання заявника апеляційної скарги на безпідставність отриманих відповідачем грошових коштів у розмірі 94924грн.00коп. та повернення їх останнім позивачу є безпідставними, бо ці кошти були отримані за фактично виконані відповідачем за згодою замовника роботи, про що свідчить прийняття цих робіт за актами без заперечень та оплата цих ремонтних робіт в повному обсязі та не довів те, що у виконанні вказаних робіт не було необхідності.

Безпідставними є твердження заявника апеляційної скарги про акт ревізії КРУ в Запорізькій області № 024/0005 від 14.12.2007р. (а.с.29). бо акт ревізії КРУ не є відповідно до ст.11 ЦК України чи 174 ГК України документом, на підставі якого виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов’язки сторін, зокрема і за договором на закупівлю робіт за державні кошти № 47ТБ/06 від 15.09.2006р.

Слід зазначити, що згідно частин 1 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки  виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено набуття відповідачем спірних грошових коштів без достатньої правової підстави, ґрунтується на матеріалах справи та встановлених обставинах і відповідає вимогам закону.

          Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія з обставин та мотивів викладених у даній постанові  не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду Запорізької області.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня», м.Запоріжжя залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.10.2008р. у справі                           № 10/585/08 залишити без змін.

  

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Зубкова Т.П.  Кричмаржевський В.А.