У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.12.08 Справа №20/427/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Мойсеєнко Т. В. , Хуторной В.М.
при секретарі: Пересада О.В.
За участю:
представника позивача: Шевченко Ю.С. дов. №10/09-02 від 10.09.08р.
представника відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “ВДВ – Бізнес” м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2008 року у справі №20/427/08
про стягнення суми
встановив,
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2008 року у справі №20/427/08 (суддя Гандюкова Л.П.) позовні вимоги ПП “Бік” м. Запоріжжя задоволені частково. З відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 140000грн. основного боргу, 2185грн.25коп. – 3% річних, 1421грн.85коп. державного мита, 117 грн.98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У частині стягнення суми 30грн.64коп. – 3% річних відмовлено. В частині стягнення 13393грн.97 коп. пені та 7280грн. індексу інфляції провадження по справі припинено.
Суд першої інстанції посилаючись на статті 525,526,530,536,625,693 Цивільного кодексу України, визнавши доведеним факт порушення Відповідачем зобов’язань з договору купівлі – продажу поставки холодильного обладнання, які виникли з рахунку-фактури № СФ – 0802 від 23.01.2008р. та платіжного доручення №47 від того ж дня, прийшов до висновку про стягнення з відповідача суми перерахованої позивачем в якості попередньої оплати в розмірі 140000 грн. та 2185грн.25коп. 3% річних.
Не погоджуючись з винесеним судовим актом, Приватне підприємство “ВДВ - Бізнес” м. Запоріжжя звернулось з апеляційною скаргою. Зазначає, що господарським судом при прийнятті рішення порушено процесуальні права відповідача, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права.
Насамперед, заявник апеляційної скарги зазначає, що суд не прийняв до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю бути присутнім представника відповідача у засіданні суду з поважних причин та прийняв рішення за відсутності представника ПП “ВДВ – Бізнес”, чим порушив його процесуальне право.
Щодо інших порушень законодавства зазначає таке. Судом не враховано, що між сторонами відсутній договір на поставку обладнання та не узгоджено строк його поставки. Отже, на думку заявника не можливо стверджувати, що відповідачем було порушено будь які строки виконання зобов’язань з поставки. Таким чином, проценти, які нараховуються на суму попередньої оплати на підставі ст. 536 ЦК України в даному випадку застосовані не можуть бути. З тих же причин не можна застосовувати санкції і на підставі ст.625 ЦК України.
За таких умов висновки суду щодо фактичних обставин справи заявник апеляційної скарги вважає хибними, обґрунтованими на помилковому тлумаченні норм матеріального права. За вказаних обставин, просить рішення господарського суду Запорізької області скасувати, позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга Приватного підприємства “ВДВ – Бізнес” прийнята до провадження та призначена до розгляду на 24.12.2008 року.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2479 від 24.12.2008 року справа передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Коробка Н.Д. , суддів: Мойсеєнко Т.В. та Хуторной В.М.
Представник відповідача в засідання суду апеляційної інстанції не з’явився. Клопотанням від 23.12.2008р. просить слухання справи перенести на інший строк в зв’язку з відрядженням директора та юрисконсульта за межі м. Запоріжжя.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Тобто, даною статтею передбачено право, а не обов’язок господарського суду відкладати судове засідання. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача на здійсненні фіксації судового процесу не наполягав. За його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.
23 січня 2008 року Приватне підприємство “Бік” (позивач по справі) відповідно до рахунку – фактури № СФ – 0802 від 23.01.2008р. за платіжним дорученням від №47 перерахувало Приватному підприємству “ВДВ – Бізнес” (відповідачу) в якості передоплати суму 160000грн. з призначенням платежу “сплата за торгово-холодильне обладнання згідно рахунку №0802 від 23.01.08р.”.
Рахунок – фактура №СФ – 0802 від 23.01.2008р. містить такі ознаки як: найменування обладнання, кількість, ціну та суму. Крім того, п.3 рахунку - фактури зазначено: відвантаження товару здійснюється тільки після 100% сплати за нього у триденний термін.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підставі зазначених рахунку – фактури та платіжного доручення між сторонами виникли зобов’язальні відносини з купівлі-продажу. Визнає це, до речі, і сам відповідач. Його доводи зводяться до того, що сторонами не узгоджений строк поставки обладнання, а отже не можна вважати, що відповідачем були порушені зобов’язальні відносини.
Доводи відповідача спростовуються п.3 рахунку – фактури (запропонованим ним самим позивачу до сплати) та тим, що ці умови були прийняті позивачем, що підтверджено сплатою зазначеного рахунку.
Згідно ст. 193 Господарського суду, ст. ст. 525,526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Отримавши суму попередньої оплати, відповідач свої зобов’язання з поставки холодильного обладнання в триденний термін не виконав, чим порушив зобов’язальні відносини.
Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом попередньої інстанції встановлено і це підтверджується наявними у справі матеріалами, що 06.03.2008р.відповідач повернув на рахунок позивача частину сплаченої в рахунок попередньої оплати суму – 20000грн. Повернувши частину попередньої, відповідач визнав, що виконати зобов’язання з поставки обладнання не зможе. Таким чином, залишок боргу складає 140000грн. і зазначена сума правомірно стягнена судом першої інстанції.
Відповідно до частини 3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу до дня повернення суми попередньої оплати.
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, за період з 30.01.2008р. по 31.07.2008р. з відповідача підлягає стягненню сума 2185грн.25 коп. 3% річних. В іншій частині стягнення 3 % річних судом правомірно відмовлено.
Відповідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Документів, підтверджуючих виконання Відповідачем зобов’язань з поставки холодильного обладнання або своєчасного повернення суми попередньої оплати суду не надано. А оскільки відповідач такі докази не надав, то апеляційна інстанція вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача по стягненню 140000грн. основного боргу та 2185грн.25коп 3% річних.
Щодо прийняття відмови судом від позову в частині стягнення суми 13393грн.97коп пені і 7280грн індексу інфляції та в зв’язку з цим припиненням провадження по справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він не суперечить закону.
Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про порушення господарським судом його права на представництво в засіданні суду колегія зазначає таке. Визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, законодавець не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво. Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Це може бути безпосередньо сам керівник підприємства чи організації, або інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Завчасно готуючись до судового засідання керівник підприємства не позбавлений був можливості замість особи, яка захворіла направити в судове засідання іншого представника. Порушення норм процесуального права апеляційна інстанція не вбачає.
Доводи відповідача спростовуються вищевикладеними обставинами, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Враховуючи викладене та з огляду на обставини справи апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.101, п.1 ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства ”ВДВ – Бізнес “ м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2008р. у справі №20/427/08 залишити без змін.
Постанова оформлена відповідно до ст.84 ГПК України 25.12.2008р.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Мойсеєнко Т. В. Хуторной В.М.