ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "02" червня 2009 р.                                                           Справа № 11/17-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

                                                                                   

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Заклади В.І. - представника за довіреністю від 31.05.2009 року.

від відповідача: не з'явився,

  

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Екотехніка", м.Одеса

на рішення господарського суду Вінницької області

від "11" лютого 2009 р. у справі № 11/17-09 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Екотехніка", м.Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька промислова група",м.Вінниця

про стягнення 50575,46 грн.  

ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.02.2009р. у справі №11/17-09 позов товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Екотехніка", м.Одеса до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька промислова група", м.Вінниця про стягнення 50575,46 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 39413,12 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 3092,61 грн. пені, 386,58 грн. 3% річних, 428,92 грн. витрат з державного мита та 79,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У стягненні  20653,99грн. пені та 3,77грн. - 3% річних відмовлено.

Вважаючи, що при прийнятті рішення у частині стягнення пені судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у частині відмови у стягненні пені та прийняти новий судовий акт, яким стягнути з відповідача 20653,99грн. пені (а.с. 60 - 62).

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що зобов'язання по сплаті 37396,25грн. відповідачем не виконане, а тому згідно п.6.2 договору №14/09-08 від 12.09.2008р., останній зобов'язаний сплатити на користь ТОВ "НТЦ "ЕКОТЕХНІКА" пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення за термін з 08.10.2008р. по 12.02.2009р. (127 днів).  Відмовляючи у позові у частині стягнення з відповідача 20653,99грн. пені, господарський суд послався на ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якою встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Проте, ч.2. ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник відповідача в засідання суду 02.06.2009р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать реєстри відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 14.04.2009р. та 08.05.2009р., не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача (а.с.71 - 74).

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.09.2008р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №14/09-08 (далі – договір), у відповідності до п.1.1 якого, постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити обладнання згідно специфікації №1, що є невід’ємною частиною договору (а.с. 9 - 13).

Пунктом 2.3 договору сторони передбачили, що оплата проводиться на розрахунковий рахунок , вказаний постачальником, у гривнях в безготівковій формі. Умови оплати – 50% передоплата, інші - 50%  по факту поставки товару.

Ціна договору – 74792,50грн., у тому числі ПДВ 20% - 12465,42грн. Вартість обладнання зазначається у специфікації №1 до договору (п.5.1 договору).

Згідно п.6.2 договору, за порушення, зазначених у договорі, строків оплати обладнання  покупець зобов'язаний оплатити постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу від суми невиконаного зобов'язання.

Відповідач, у відповідності до п.2.3 договору, 17.09.2008р. здійснив попередню оплату обладнання у розмірі 50% вартості товару, тобто – 37396,25грн., що стверджується випискою банку по рахунку ТОВ «НТЦ «Екотехніка» (а.с. 26).

Позивач на виконання умов договору, згідно накладної №245 від 07.10.2008р. поставив, а відповідач на підставі довіреності серії ЯПК №943442 від 03.10.2008р., виданої на Бакало С.Ю., прийняв обладнання вартістю 74792,50грн. (а.с. 14 – 15).

Отримавши товар, відповідач остаточних розрахунків з позивачем у сумі 37396,25грн. не провів.

За вказаних обставин, ТОВ "НТЦ "Екотехніка" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою №448/12-08 від 12.12.2008р. про стягнення з ТОВ "Вінницька промислова група" 50575,46грн., з яких 37396,25грн. основного боргу, 11779,81грн. пені, 1206,21грн. інфляційних втрат,  193,19грн. 3% річних (а.с. 2 - 3).

Позивач 11.02.2009р. подав до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог, у відповідносіт до якої, згідно п.6.2 договору, нараховано штрафні санкції у розмірі  0,5% за кожен день прострочки  оплати товару - з 08.10.2008р. по 12.02.2009р. (127 днів) у розмірі 23746,60грн. Крім того, за жовтень, листопад та грудень 2008р. позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2016,87грн. інфляційних втрат та 390,35грн. 3% річних за період з 08.10.2008р. по 12.02.2009р. (а.с. 19 - 20).

З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1,6 ст.265 ГК України, за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До  відносин  поставки,  не  врегульованих  цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1, 2 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язання щодо оплати отриманого товару у  встановлений п.2.3 договору строк, тобто вважається таким, що прострочив.

Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача 37396,25грн. боргу.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.1,3 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо  відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових  коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку  платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 договору  сторони встановили, що за порушення, зазначених у договорі, строків оплати обладнання  покупець зобов'язаний оплатити постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу від суми невиконаного зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив період за який слід нараховувати пеню - з 08.10.2008р. по 11.02.2009р. та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"  стягнув з відповідача на користь позивача за порушення виконання грошового зобов'язання  3092,61грн. пені.

Нормою ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) 2016,87грн. інфляційних втрат за жовтень, листопад, грудень 2008р. та 386,58грн. 3% річних за період з 08.10.2008р. по 11.02.2009р.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Екотехніка".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 11.02.2009 року прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.      

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                        

                                      ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду Вінницької області від 11 лютого 2009р. у справі № 11/17-09  залишити без змін, а апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Екотехніка", м.Одеса - без задоволення.

2. Справу № 11/17-09 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

                                                                                             

Віддрук. 4 прим.:

1 – до справи,

2,3 –сторонам,

4 - в наряд.