ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

 

ПОСТАНОВА

 

Іменем України

06.02.2007

Справа №2-15/67-2007

 

14 годин 20 хвилин

 

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

Секретар судового засідання Г.В. Козлова

 

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

 

За позовом Державної податкової інспекції у м. Ялті, (98600, АР Крим,  м. Ялта, вул.. Васильєва, 16)

 

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2).

 

Про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця

 

За участю представників сторін:         

 

Від позивача  - Балюк М.І., довіреність № 3146/9/10-0 від 15.06.06р.

 

Від відповідача - не зявився   

Суть адміністративної справи: Державна податкова інспекція у м. Ялті  звернулася до Господарського суду АР Крим про припинення підприємницької діяльності суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у зв'язку з ненаданням останнім в податкову інспекцію з 4 кварталу 2000 р. податкових декларацій.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до вимог пункту 3 статті 110 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 2555-12 від 07.07.1992 р. державна податкова інспекція здійснює контроль за своєчасністю подачі платниками податків бухгалтерських звітів, податкових декларацій і інших документів, зв'язаних з численням податків, зборів і інших платежів.

Всупереч вимогам статті пункту 2 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 2555-12 від 07.07.1992 р. відповідач не надавав в податкову інспекцію податкових декларацій.

У судовому засіданні представник позивача надав клопотання від 06.02.2007р. про розгляд справи у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає за можливе вказане клопотання задовольнити з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005 р., що набрав чинність 01.11.2005 р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у перший та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, дійсним Кодексом і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дано Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень.

Згідно з пунктом 7 частині 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт  при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач є суб'єктом владних повноважень.

Згідно з пунктом 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства в Україні» № 2953-ІУ від 06.10.2005 р., що набрав чинність 01.11.2005 р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 р., вирішують у перший та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. 

Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив. Пояснень на позов і витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи був сповіщений належним чином - ухвала суду надіслана на його юридичну адресу, вказану позивачем. Про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд -

 

в с т а н о в и в:

 

ОСОБА_1 зареєстрований рішенням виконкому Ялтинської міської ради від 02.08.2000р., про що зроблено запис НОМЕР_1  у журналі обліку реєстраційних справ, як суб'єкт підприємницької діяльності, та видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб (а. с. 13).

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця припиняється за судовим рішенням у разі неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів звітності відповідно до закону.

Всупереч законодавству України відповідач з 4 кварталу 2004р. не надавав у податкову інспекцію податкові декларації, фінансову звітність, згідно довідки НОМЕР_2 від 06.10.2006 р. (а. с. 9).

При таких обставинах, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами  справи, та відповідають чинному законодавству України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу Адміністративного Судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь позивача, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати на користь Державного бюджету України з відповідача.

Пунктом 3 Розділу VII Прікинцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується в порядку, встановленому законодавством для державного мита, розмір судового збору визначається відповідно до підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Таким чином за подачу цієї заяви мало бути сплачено державне мито у розмірі 0,2 неоподаткованого  мінімуму доходів громадян, що становить 3, 40 грн.

Керуючись частиною 1 статті 71, статтями 94, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ялти, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), зареєстрованого рішенням виконкому Ялтинської міської ради від 02.08.2000р., про що зроблено запис НОМЕР_1, припинити.

3.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, (банківські реквізити відсутні, ІНН НОМЕР_3) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002 , код платежу 22090200, Банк одержувач ГУ ГКУ в АР Крим м. Сімферополь, одержувач держбюджет м. Сімферополя, МФО 824026, ОКПО 34740405) 3,40 грн. держмита.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено. 

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію цієї постанови, після набрання нею законної сили, направити до державного реєстратора за місцем знаходження відповідача (Виконком Ялтинської міської ради, 98600, м. Ялта, пл.. Радянська, 1).

 

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.